Рішення

від 05.08.2015 по справі 914/2199/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.15 Справа№ 914/2199/15

За позовом: прокурора Галицького району м.Львова, м.Львів в інтересах держави в особі

позивача: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств, м.Львів

до відповідача: Фермерського господарства «Серміш Агро», с.Ожидів Буського району Львівської області

про розірвання договору, стягнення 137383,55грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від прокуратури: Куцик В.П.

від позивача: Стадник З.Д. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено прокурором Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств, м.Львів до Фермерського господарства «Серміш Агро», с.Ожидів Буського району Львівської області про розірвання договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству №40/2010 від 24.12.2010р., укладеного між Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та фермерським господарством «Серміш Агро», та стягнення 137383,55грн.

Ухвалою суду від 08.07.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.07.2015р. Ухвалами суду від 20.07.2015р. в задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено, а розгляд справи відкладено на 05.08.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача та для надання учасникам судового процесу можливості подати витребувані судом документи.

Учасникам судового процесу роз'яснено права згідно ст.ст.20, 22, 29 ГПК України.

Прокурором подано заяву (вх.№3279/15 від 28.07.2015р.) про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 141087,32грн., з яких: 80000,00грн. основного боргу, 8965,99грн. пені, 6985,20грн. 3% річних та 46135,13грн. індексу інфляції.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач, серед іншого, вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Враховуючи дотримання прокурором процесуальних вимог щодо подання такої заяви, вона прийнята судом, подальший розгляд справи відбувається з її врахуванням.

Прокурор та представник позивача в судове засідання 05.08.2015р. з'явились, позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позовній заяві, вказаній заяві про збільшення розміру позовних вимог, поясненнях (вх.№29682/15 від 16.07.2015р.), поданих Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, та поясненнях (вх.№31176/15 від 28.07.2015р.), поданих прокурором. Ствердили, зокрема, що в грудні 2010 року між позивачем та відповідачем - ФГ «Серміш Агро» укладено договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству, на виконання умов якого позивачем перераховано позивачу 100000,00грн. Водночас, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання з повернення вказаних коштів згідно графіку не виконує, що зумовило звернення до суду із позовом про розірвання вказаного договору та стягнення 80000,00грн. основного боргу, 8965,99грн. пені, 6985,20грн. 3% річних та 46135,13грн. індексу інфляції. Просили позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 05.08.2015р. повторно не забезпечив, письмового відзиву та витребуваних судом документів не подав, вимог ухвал суду від 08.07.2015р. та 20.07.2015р. не виконав, поважності причин неявки суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (позивач по справі, Львівське відділення за договором) та Фермерським господарством «Серміш Агро» (відповідач по справі, фермерське господарство за договором) укладено договір №40/2010 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 24.12.2010р., за яким Львівське відділення зобов'язалось надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству «Серміш Агро» в сумі 100000,00грн., а фермерське господарство - використати її за цільовим призначенням та повернути у визначений договором термін (п.2).

На виконання умов вказаного договору, Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств перераховано на рахунок ФГ «Серміш Агро» 100000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №20 від 27.12.2010р.

У відповідності до п.4.2 договору, фінансова підтримка повертається фермерським господарством згідно з встановленим графіком у п.3.4.2 договору, в якому сторони дійшли згоди про те, що фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Львівському відділенню згідно із встановленим графіком: до 01.12.2011р. в сумі 20000,00грн., до 01.12.2012р. в сумі 20000,00грн., до 01.12.2013р. в сумі 20000,00грн., до 01.12.2014р. в сумі 20000,00грн. та до 01.12.2015р. в сумі 20000,00грн.

Водночас, відповідачем взяті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконуються. Так, станом на 23.07.2015р. протерміновано повернення 80000,00грн. фінансової підтримки на поворотній основі. Зазначені обставини відповідачем не спростовано.

Зазначені обставини зумовили звернення Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі позивача Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 80000,00грн. основного боргу, 8965,99грн. пені, нарахованих за умовами договору, а також 6985,20грн. 3% річних та 46135,13грн. індексу інфляції, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про фермерське господарство», Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Порядок надання поворотної фінансової допомоги фермерським господарствам визначено ст.11 вказаного Закону та Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1102 (далі - Порядок).

Відповідно до цього Порядку, фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 250 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів (п.6). Фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки (п.12). Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державної казначейської служби, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету (п.13).

Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань із повернення коштів фінансової допомоги згідно із встановленим графіком, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 80000,00грн. основного боргу обґрунтована матеріалами справи та підлягає до задоволення.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п.5.2 договору встановлено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Львівському відділенню пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене та провівши відповідні підрахунки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 8965,99грн. пені підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, у п.5.1 договору визначено, що відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки Львівському відділенню фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.2 Постанові №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищенаведене та провівши відповідний перерахунок, суд приходить до висновку, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 42760,00грн. індексу інфляції та 4796,57грн. 3% річних, нарахованих за визначений позивачем період з 01.12.2011р. по 31.05.2015р. включно з врахуванням того, що станом на 01.12.2011р. розмір основного боргу становив 20000,00грн., станом на 01.12.2012р. - 40000,00грн., станом на 01.12.2013р. - 60000,00грн., а станом на 01.12.2014р. - 80000,00грн, а кількість днів у 2012 році становила 366 календарних днів, а не 365 як звично.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству №40/2010 від 24.12.2010р., укладеного між Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та фермерським господарством «Серміш Агро», суд зазначає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку, як передбачено ч.1 ст.188 ГК України, не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Зокрема п.1 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Згідно з ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Водночас, згідно зі ст.652 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Окрім цього, у відповідності до ст.188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч.2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.3). У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4). Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч.5).

Так, у п.7.6 договору визначено, що у випадку порушення/невиконання одного із пунктів цього договору фермерським господарством договір може бути розірваний в односторонньому порядку шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Зважаючи на встановлений законом порядок розірвання договору в односторонньому порядку, а також визначений договором спосіб вчинення таких одноосібних дій сторони договору, та їх недотримання Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити, зважаючи на його необґрунтованість та недоведеність, оскільки матеріали справи не містять викладу обставин, на яких ґрунтується вказана позовна вимога та не зазначено доказів, що підтверджують позов в цій частині.

Щодо розподілу господарських витрат між сторонами, суд зазначає, що Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Зважаючи на безпідставність позову в цій частині, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218,00грн., що відповідає встановленій пп.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставці судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, слід покласти на визначеного прокурором позивача.

Водночас, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, зважаючи на встановлену пп.1 п.2 ч.2 ст.4 вказаного Закону ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру та ціну позову, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору в цій частині в розмірі 2730,46грн. слід покласти на відповідача, а в решті - 91,29грн. на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Серміш Агро» (Львівська область, Буський район, с.Ожидів; код ЄДРПОУ 34107325) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (юридична адреса: м.Львів, вул.Технічна, буд.1; поштова адреса: м.Львів, вул.Замарстинівська, буд.49; код ЄДРПОУ 13817211) 80000,00грн. основного боргу, 8965,99грн. пені, 4796,57грн. 3% річних, 42760,00грн. індексу інфляції та 2730,46грн. судового збору.

3. Стягнути з Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (юридична адреса: м.Львів, вул.Технічна, буд.1; поштова адреса: м.Львів, вул.Замарстинівська, буд.49; код ЄДРПОУ 13817211) 1309,29грн. судового збору в доход Державного бюджету України.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 10.08.2015р.

Суддя Щигельська О.І.