Ухвала
від 30.11.2015 по справі 914/2199/15
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 листопада 2015 року Справа № 914/2199/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 у справі№ 914/2199/15 господарського суду Львівської області за позовомпрокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств доФермерського господарства "Серміш Агро" пророзірвання договору та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Подана заступником прокурора Львівської області касаційна скарга на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 у справі № 914/2199/15 підлягає поверненню з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору та пільг щодо сплати судового збору.

Так, відповідно до пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду, становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Водночас, статтею 5 Закону України "Про судовий збір" (яка визначає пільги щодо сплати судового збору) у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" не передбачено звільнення від сплати судового збору органів прокуратури. Тобто органи прокуратури виключено з переліку платників, що звільняються від сплати судового збору.

Прикінцевими положеннями Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" передбачено, що Кабінет Міністрів України має забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Відповідно до ст. 90 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Як встановлено судом, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору.

Натомість заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як роз'яснено у п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про звільнення від сплати судового збору може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому, оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Аналіз правового змісту ст. 8 Закону України "Про судовий збір" свідчить про те, що звільнення скаржника від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість сплатити судовий збір під час подання касаційної скарги.

За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 року, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 року, серія A, № 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Привілейована позиція обвинувача (прокурора) при розподілі судових витрат може викликати запитання у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд. Не дивлячись на те, що подібний привілей може бути виправданий міркуваннями охорони правопорядку, його "використання не допустимо, якщо це призводить до нерівноправного становища сторони в цивільному судочинстві стосовно прокурора" (див. Stankiewicz v. Poland, рішення від 06 квітня 2006 року, № 46917/99).

Відповідно до п. 16 Рекомендації Rec(2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам учасникам про роль публічних обвинувачень поза системою кримінальної юстиції (ухвалена Комітетом Міністрів 19.09.2012 на 1151 засіданні заступників Міністрів) права публічного обвинувачення на оскарження судового рішення або його перегляд іншим вищестоящим судом не повинно жодним чином різнитися від доступних для інших сторін провадження.

Відтак, за обставин, коли законодавець виключив органи прокуратури з переліку платників, що звільняються від сплати судового збору, звільнення судом прокурорів від сплати судового збору при зверненні до суду касаційної скарги у справах, в яких суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення не на користь прокурорів, може розцінюватися як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір. Особливо це стосується позовів, що виникають із господарських правовідносин, які засновані на юридичній рівності їх учасників, і в яких прокурори виконують лише представницькі функції.

З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що заступник прокурора Львівської області при поданні касаційної скарги не надав жодного документального підтвердження незабезпечення Кабінетом Міністрів України відповідного фінансування Прокуратури Львівської області для виконання прокурорами своїх функцій з представництва інтересів держави в суді та не підтвердив доказами, що на відкритих в органі Казначейства рахунках відсутні необхідні кошти для сплати судового збору, Вищий господарський суд України приходить висновку, що підстави для звільнення від сплати судового збору за клопотанням заступника прокурора Львівської області відсутні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З огляду на викладене, касаційна скарга заступника прокурора Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 у справі № 914/2199/15 підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

Відмовити заступнику прокурора Львівської області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 у справі № 914/2199/15.

Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 у справі № 914/2199/15 повернути скаржнику.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення30.11.2015
Оприлюднено04.12.2015
Номер документу54000413
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/2199/15

Ухвала від 30.11.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Демидова A.M.

Ухвала від 17.09.2015

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Орищин Г.В.

Рішення від 13.08.2015

Господарське

Господарський суд Львівської області

Щигельська О.І.

Рішення від 05.08.2015

Господарське

Господарський суд Львівської області

Щигельська О.І.

Ухвала від 20.07.2015

Господарське

Господарський суд Львівської області

Щигельська О.І.

Ухвала від 20.07.2015

Господарське

Господарський суд Львівської області

Щигельська О.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні