Постанова

від 10.08.2015 по справі 916/2759/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2015 р.Справа № 916/2759/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Величко Т.А.,

суддів: Бєляновського В.В., Поліщук Л.В.

(Склад колегії змінено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів)

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Чубаров С.В.;

від відповідача (Одеської міської ради ) - Моджук І.О.;

від відповідача (ТОВ "Інфокс" в особі Одеської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоксводоканал") - Угненко І.А.;

від третьої особи (Біляївської міської ради) - не з'явився;

від третьої особи (Біляївської районної державної адміністрації) - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Місцевої громадської організації "Клуб мисливців та рибалок Дністро"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 09.07.2015р.

у справі № 916/2759/15

за позовом: Місцевої громадської організації "Клуб мисливців та рибалок Дністро"

до відповідачів:

1. Одеської міської ради;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі Одеської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоксводоканал"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог:

1. Біляївської міської ради;

2. Біляївської районної державної адміністрації

про визнання не чинним Державного акту

ВСТАНОВИВ:

Місцева громадська організація "Клуб мисливців та рибалок Дністро" звернулася до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Одеської міської ради, ТОВ "Інфокс" в особі Одеської філії ТОВ "Інфоксводоканал" третьої особи, які не заявляють самостійних вимог: Біляївська міська рада, Біляївська районна державна адміністрація про визнання нечинним з 04.06.2004 року Державного акту серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003р. на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 248,72 га, розташований на території Біляївської міської ради за межами населеного пункту (кадастровий номер 5121010100:01:003:0001), виданого КУ "Одесаводоканал" (індифікаційний код - 30174073), на підставі розпорядження Біляївської РДА № 152/2002 від 20.03.2002р., та який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 04.03.2009р. є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, яка була передана КП "Одесаводоканал" в постійне користування, та яке з 04.06.2004р. - ліквідоване. Позивач вважає, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003р., виданий КП "Одесаводоканал" на земельну ділянку пл.. 248,72 га, в зв'язку із ліквідацією КП "Одесаводоканал", повинен бути скасований, а запис про наявність кадастрового номеру та державну реєстрацію за КП "Одесаводоканал" повинен бути виключений державним кадастровим реєстратором територіального органу Держемагенства у Біляївському районі.

Ухвалою господарського суду від 09.07.2015р. (суддя Степанова Л.В.) позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України.

Як зазначив господарський суд, позивачем надано в якості доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачам фіскальний чек №3043 від 07.07.2015р. та фіскальний чек №3048 від 07.07.2015р., який не містить номеру поштового відправлення . Відсутність на описах вкладення на ім'я відповідачів номеру поштового відправлення унеможливлює ідентифікацію наданої послуги з відправлення позову з доданими документами відповідачам з описом вкладення. Тобто, позивачем не надано доказів надсилання відповідачам копії позовної заяви і доданих до неї документів.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, Місцева громадська організація "Клуб мисливців та рибалок Дністро" просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 09.07.2015р. по справі №916/2795/15 - про повернення позовної заяви - скасувати, а справу передати до господарського суду Одеської області для вирішення питання щодо прийняття позову до розгляду.

Належним доказом відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами є оригінал розрахункового документу та оригінал опису вкладення до цінного листа. Повертаючи позивачеві позовну заяву із доданими до неї документами з підстав відсутності номеру поштового відправлення, суд не звернув увагу на те, що у фіскальному чеку №3048 від 07.07.2015р. містить номер поштового відправлення, який спадається із 13-ти цифр 6501206859580 (штрих кодовий ідентифікатор) поштового відправлення, який в тому числі є номером поштового відправлення. А у разі сумнівів у достовірності доказів направлення стороні копії позовної заяви з додатками, суд вправі витребувати додаткові докази. Господарський суд без достатніх правових підстав застосував п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарським судом норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню - підлягає, виходячи з такого.

Щодо правової позиції місцевого господарського суду про необхідність повернення позивачу позовної заяви без розгляду на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України.

Розділом ХІІ ГПК України закріплено норми, якими врегульовано порядок перегляду судових рішень в апеляційному порядку.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України передбачено повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду судом, якщо до позовної заяви не додано доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, що була зареєстрована господарським судом Одеської області 07.07.2015р. за вх. №2904/15, позивачем в якості доказу направлення відповідачам копії позовної заяви було подано фіскальні чеки від 07.07.2015р. №3043 з описом вкладення у рекомендований лист на ім'я Одеської міської Ради та фіскальний чек №3048 з описом вкладення на ім'я ТОВ "Інфокс" в особі Одеської філії.

Частиною 2 ст. 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, належним доказом відправлення копії позовної заяви з додатком відповідачу є розрахунковий документ встановленої форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку. Підтвердженням направлення певних документів є бланк опису вкладення до цінного листа, на якому зазначається номер поштового відправлення та поштова адреса адресата.

Частиною 2 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п. 3.5 Постанови Пленума Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК. Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на ст.63 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Згідно положеннями ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зі змісту частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Якщо ж у господарського суду з тих чи інших причин виникнуть сумніви у достовірності копії опису вкладень, копії фіскального чеку або платіжного доручення, він не позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи або у процесі її розгляду витребувати у скаржника не подані ним раніше фіскальний чек (розрахункову квитанцію), оригінал реєстру поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля, за необхідності - відповідну довідку підприємства зв'язку, оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, зробити запит до органів державного казначейства про надання інформації про зарахування коштів до бюджету.

Таким чином у разі сумнівів у достовірності доказів, чи дійшовши висновку про недостатність таких доказів, суд був вправі витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення апеляційної скарги.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.11.2007 року у справі № 39/105 та від 19.04.2005 року у справі № 31/211.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року N 11-рп/2007).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарським судом Одеської області без достатніх правових підстав було застосовано п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та повернуто позовну заяву з доданими до неї документами позивачу без розгляду.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області від 09.07.2015 року у справі № 916/2759/15 - скасуванню, з направленням позовних матеріалів №916/2759/15 на розгляд до господарського суду Одеської області.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічної Місцевої громадської організації "Клуб мисливців та рибалок Дністро" - задовольнити, ухвалу господарського суду Одеської області від 09.07.2015 року у справі № 916/2759/15 - скасувати.

Позовні матеріали № 916/2759/15 передати до господарського суду Одеської області на розгляд.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.В. Поліщук