Ухвала

від 25.12.2012 по справі 1/152-64

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

У Х В А Л А

про відмову в прийнятті апеляційної скарги

"25" грудня 2012 р. Справа №1/152-64

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Сініцина Л.М. ,

судді Олексюк Г.Є.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2

на рішення господарського суду Волинської області від 02.02.11 р.

у справі № 1/152-64

за позовом Приватного підприємства "Спека"

до відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2

про стягнення 57345 грн. 43 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 1/152-64 від 02.02.11р. за позовом Приватного підприємства "Спека" до відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення 57345 грн. 43 коп. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства "Спека" 11906 грн. 80 коп. - заборгованості за поставлений товар, 39768 грн. 71 коп. - відсотки за користування товарним кредитом, 1424 грн. 90 коп. - пені, 976 грн. 36 коп. - інфляційних нарахувань, 3268 грн. 66 коп. - 30% річних; 573 грн. 45 коп. -витрати по сплаті державного мита, 236 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, яка ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.11р. прийнята до провадження.

Апеляційну скаргу обгрунтовує наступним. Відповідно до договору поставки №053 від 10.09.2009р., укладеним між позивачем ПП "Спека" та відповідачем ОСОБА_1 ОСОБА_2, позивач зобов"язувався поставити та передати зі свого складу відповідачу у власність нафтопродукти. Згідно умов договору поставки ( надалі Договір ), а саме п. 5.1, п.5.2, відповідач має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок позивача протягом семи календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних; у випадку неоплати покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5.1 даного договору, покупець дає згоду на те, щоб невиплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1% за кожний день використання товарного кредиту; покупець зобов’язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни, вказані в п. 5.3 договору; під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору.

Пунктом 5.4 договору обумовлено, якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п. 8.1. даного договору. Апелянтом не заперечується той факт, що має борг перед позивачем за поставлений товар в сумі 11906 грн. 80 коп. Позивачем нараховано відповідачу відсотки за період з 22.01.2010 року по 21.12.2010 року в сумі 39 768 грн. 71 коп., які відповідач не визнає, просить в цій частині рішення суду першої інстанції скасувати. Апелянт посилається на те, що відповідно до ч.1 ст. 536 ЦК України, за користування чужими коштами боржник зобов"язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Враховуючи ту обставину, що обов"язок сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами передбачений лише у випадку укладення договору між фізичними особами, а в даному випадку договір був укладений між двома суб"єктами господарювання, то проценти за користування товарним кредитом по договору поставки №053 на думку апелянта є відповідальністю за невиконанням зобов"язання. А тому відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Проте, суд першої інстанції при винесенні рішення не застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України. А тому просить скасувати рішення господарського суду Волинської області в частині стягнення 39768 грн. 71 коп. - відсотків за користування товарним кредитом і постановити рішення про зменшення розміру заборгованості суми відсотків за користування товарним кредитом до 11906,80 грн.

Вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду, з огляду на таке.

Пунктом 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" із змінами і доповненнями внесеними Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 17.10.2012 року "Про внесення змін до деяких Постанов Пленуму Вищого господарського суду України" передбачено, що частиною третьою статті 22 ГПК на сторони покладено обов’язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право апеляційного і касаційного оскарження. При цьому за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Якщо таке зловживання виявляється у повторному (два і більше разів) поданні апеляційних або касаційних скарг на судові рішення, які вже переглянуто відповідно в апеляційному або в касаційному порядку, то суд першої інстанції своєю ухвалою повертає повторно (і більше разів) подану одним і тим же учасником судового процесу апеляційну скаргу на одне й те саме судове рішення місцевого господарського суду, яке вже перевірено в апеляційному порядку, а так само на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі.

Ухвали про повернення апеляційних і касаційних скарг у наведених випадках можуть виноситися судом апеляційної інстанції й за відсутності у ньому матеріалів справи, - на підставі даних діловодства суду та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Так, як вбачається з даних Діловодства спеціалізованого суду, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.11р. рішення господарського суду Волинської області від 02 лютого 2011 року у справі № 1/152-64 залишено без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

Вказана вище постанова апеляційної інстанції згідно даних Діловодства спеціалізованого суду та Єдиного державного реєстру судових рішень в касаційному порядку не оскаржувалась.

Відповідно до п.8 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

В силу ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку, то відповідна обставина виключає перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Враховуючи те, що відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України Рівненським апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду переглянуто в повному обсязі, повторне звернення будь-якої особи вказаної в ч.1 ст.91 ГПК України, з апеляційною скаргою не допускається.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що у прийнятті апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 02.02.2011 року слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 86,91, 98 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 02.02.2011 року.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.