Постанова

від 06.03.2007 по справі 1/244/05

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/244/05

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" березня 2007 р. Справа № 1/244/05

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді :  Л. І.Бандури

суддів : Л. В.Поліщук, В.Б.Туренко                           

при секретарі судового засідання : О.О. Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача –Н.В. Лемле

від відповідача –О.Ю. Курганов

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському р – ні м. Миколаєва

на постанову господарського суду Миколаївської області від 31.10.06 р.

у справі №1/244/05

за позовом Приватного підприємства „МАП”

до ДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

                                         встановив:

В серпні 2005 р. Приватне підприємство „МАП” звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Ленінської МДПІ у м. Миколаєві від 01.12.04 р.:

№0000103500/0/758 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 257472 грн., штрафним санкціям по цьому податку в сумі 257472 грн.;

№0000113500/0/757 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 176710 грн., штрафним санкціям по ПДВ в сумі 88355 грн.

В зв'язку з набранням чинності з 01.09.05р. КАС України, позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати нечинними названі податкові повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову, позивач послався на відсутність з його боку  порушень вимог п.п.7.9.3 п.7.9 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ”.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 31.10.06 р., яка оформлена в повному обсязі, згідно зі ст.160 КАС України 14.11.06 р. (суддя Л.І.Васильєва) позов задоволено, вищеназвані податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані. Судове рішення мотивовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення, не відповідають чинному законодавству України.

ДПІ у Ленінському р – ні м. Миколаєва не погодившись з постановою суду звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом невірно застосовано підпункт 7.9.3 пункту 7.9 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, який передбачає, що за процентними цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів. За даними перевірки, будь-яке підтвердження пред'явлення до платежу процентних векселів, емітованих позивачем на користь ТОВ „Фінком”, ТОВ „Українська експортна компанія”, ТОВ ”Екостар” відсутнє. Одночасно, скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, яке було задоволено ухвалою апеляційної інстанції від 12.01.07 р.

Позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а постанову суду такою, що відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

29.11.04 р. ДПА в Миколаївській області здійснила позапланову документальну перевірку ПП”МАП” з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.02 р. по 30.09.04 р. і за її результатами склала акт №52/35-017/13862486.

Перевіркою встановлені порушення вимог п. п. 7.9.3 п.7.9 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п.4.8 ст.4, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”,  які полягали в тому, що підприємство у 2002 –2004 р.р. до витрат звітного періоду віднесло нараховані проценти в сумі 883550 грн. по процентним векселям власної емісії, оскільки, процентні векселі, емітовані позивачем на користь ТОВ КК „Фінком”, ТОВ „Українська експортна компанія”, ТОВ”Екостар”, останніми до платежу не пред'являлись, а векселі видані, але не оплачені платником податку не змінюють сум податкового кредиту такого платника податку.  

На підставі акту перевірки, 01.12.04 р. Ленінська МДПІ у м. Миколаєві прийняла податкові повідомлення –рішення:

№0000103500/0/758 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 257472 грн., штрафним санкціям по цьому податку в сумі 257472 грн.;

№0000113500/0/757 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 176710 грн., штрафним санкціям по ПДВ в сумі 88355 грн., які були оскаржені в адміністративному порядку до Ленінської МДПІ, ДПІ у м. Миколаєві, ДПА В Миколаївській області, ДПА України і рішеннями від 25.01.05 р. №1175/25-017, 25.02.05 р. №2558/10/25-014/7, 14.05.05 р. №909/10/25-114, 27.07.05 р. №6763/6/25-1025 залишені без змін. За результатами адміністративного оскарження Ленінська МДПІ прийняла податкові повідомлення –рішення:

№0000103500/1/758, №0000113500/1/757 від 25.01.05 р.;

№0000103500/2/758, №0000113500/2/757 від 03.03.05 р.;

№0000103500/3/758, №0000113500/3/757 від 18.05.05 р.;

№0000103500/4/758, №0000113500/4/757 від 01.08.05 р.

Позивач оскаржив в судовому порядку податкові повідомлення –рішення Ленінської МДПІ від 01.12.04 р. №№0000103500/0/758, 0000113500/0/757.

Відповідно до п. п.7.9.3 п.7.9 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. в редакції Закону від 15.07.99 р. за процентними цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів. За дисконтними цінними паперами, емітованими платником податку, балансові збитки від їх розміщення відносяться до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого відбулося погашення (викуп) таких цінних паперів.

Згідно з п. п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України  „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. з подальшими змінами податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що в перевіряємому періоді позивач здійснював операції  купівлі-продажу товарів з ТОВ КК „Фінком”, ТОВ „Українська експортна компанія”, ТОВ „Екостар”, розрахунки за товари проведені шляхом видачі простих процентних векселів власної емісії. На виконання  умов договорів, за актами приймання-передачі, позивач передав вищеназваним підприємствам прості процентні векселі власної емісії: №7432612601978 від 03.06.02р., №7432612602017 від 01.08.02р., №7432612602019 від 02.09.02р., №7432612601803712 від 03.03.03р., №7432612602217 від 05.05.03р., №7432612602219 від 01.07.03р., №7432601803795 від 01.12.03р., №7432601804754 від 02.08.04р., в яких строк оплати вказаний „за пред'явленням” та зазначений розмір процентів по векселю за кожний день.

Після пред'явлення названих векселів до оплати постачальниками товарів на підставі договорів обміну цінними паперами та актами прийому-передачі цінних паперів до цих договорів сума номіналів векселів на частину процентів, нарахованих на ці векселі, була погашена шляхом обміну на векселі третьої особи (ПП „Лакта”, ТОВ „Компанія Агросервіс”, ТОВ „Континент”, АТВТ „Трест Південатоменергобуд”, ТОВ „Білком”), а залишок непогашених процентів, нарахованих на прості векселі власної емісії, погашено шляхом обміну на прості векселі власної емісії №7432612601979 від 27.02.02р., №7432612602018 від 26.08.02р., №7432612602020 від 27.09.02р., №7432601803713 від 28.03.03р., №743261260221 від 29.05.03р., №743261260220 від 25.07.03р., №7432601803196 від 25.12.03р., №7432601804755 від 26.08.04р. і подальшого їх погашення шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ „Фінком”, ТОВ „Українська експортна компанія”, ТОВ „Екостар”.

Проаналізувавши вищеназвані законодавчі норми, договори, акти приймання - передачі векселів, висновок експерта Миколаївського відділення Одеського НДІ судових експертиз від 15.06.06 р. суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат відповідних податкових періодів витрати по нарахованим процентам по простим векселям, та включив ці витрати до складу податкового кредиту.

Апеляційна інстанція погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

Доводи скаржника на неправильне застосування судом п. п. 7.9.3 п.7.9 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не заслуговують на увагу, тому що, названа норма Закону не ставить в обов'язкову залежність факт включення до складу валових витрат від факту обов'язкового здійснення платником податків платежу за векселем саме у грошовій формі.

Твердження податкової служби, що позивач повинен доводити факт пред'явлення векселів до сплати в документальній формі є помилковим, оскільки, законодавство України, що регулює вексельний обіг, не передбачає документального оформлення факту пред'явлення векселя до сплати.

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції є обґрунтованою, відповідає матеріалам справи, чинному законодавству і підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Постанову господарського суду Миколаївської області від 31.10.06р. у справі № 1/244/05 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                     Л. І. Бандура   

Суддя                                                                                         Л. В. Поліщук

Суддя                                                                                         В. Б. Туренко