Постанова

від 21.02.2007 по справі 1/633-20/159

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/633-20/159

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

21.02.07                                                                                           Справа  № 1/633-20/159

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого –судді                    Городечної М.І.

cуддів                                                  Юркевича М.В.

                                                     Кузя В.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Дебет-кредит консалтинг" від 08.09.06р. на рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2006р. у справі №1/633-20/159

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епос-Центр", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Дебет-кредит консалтинг", м. Львів

про  стягнення 2610,76 грн.

за участю представників:

від скаржника: Єсіпов І.А., довіреність № 02/01 від 17.02.2005р.

від позивача: Франків Ю.Б. , довіреність № 30/03/2006-юр від 30.03.2006р.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Манюк П.Т.) від 21.08.2006р. у справі №1/633-20/159 задоволено позов ТзОВ "Епос-Центр" до ТзОВ "Аудиторська фірма "Дебет-кредит консалтинг" про  стягнення 2610,76 грн. заборгованості з орендної плати.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати з договору оренди від 01.07.2002р., а на підставі договору відступлення права вимоги від 01.04.2005р. право вимоги у даному зобов'язанні було відступлено позивачу.

В апеляційній скарзі ТзОВ "Дебет-кредит консалтинг" просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2006р. скасувати, а провадження у справі припинити, посилаючись на те, що судом першої інстанції невірно визначено розмір орендної плати, що підлягала сплаті в межах договору оренди від 01.07.2002р. Посилаючись на затверджену постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995р. №786 Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, скаржник вважає, що у зв'язку із здійсненим у змінах до договору від 21.05.2004р. зменшенням розміру площ орендованих приміщень, пропорційному зменшенню підлягав розмір орендної плати. Тому, на думку скаржника, судом першої інстанції допущено помилку при визначенні розміру заборгованості зі сплати орендної плати. Крім того, скаржник вказує на те, що у пункті 1.7 договору відступлення права вимоги від 01.04.2005р. обсяг відступленого позивачу права вимоги обмежено сумою 511,57 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2006р.  апеляційну скаргу прийнято до провадження суду. Ухвалами від 22.11.2006р., від 06.12.2006р. та від 07.02.2007р.,  розгляд справи відкладався.

Також в судових засіданнях: 15.11.2006 року оголошено перерву до 22.11.2006 року, 17.01.2007 року –до 31.01.2007 року, продовжену до 07.02.2007 року, про ознайомлення з чим сторони розписались на звороті обкладинки справи.

У судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, дав суду пояснення, у яких відтворив зміст апеляційної скарги. Представник ТзОВ "Епос-Центр" проти апеляційної скарги заперечив, з посиланням на те, що розрахунок розміру орендної плати із застосуванням Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995р. №786, передує укладенню договору оренди. Розмір орендної плати визначається у договорі оренди та може бути змінено тільки за згодою сторін, чи у випадках передбачених законом.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення  представників сторін, суд встановив наступне.

На підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.07.2002р., укладеного між Державним підприємством "Житлово-комунальна контора" та ТзОВ "Аудиторська фірма "Дебет-кредит консалтинг", останнє прийняло в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 130,0 кв.м., у будинку за адресою –м. Львів, вул. Зелена, 109. Дані приміщення були придбані Приватним підприємством "Леві" у Державного підприємства "Житлово-комунальна контора" на підставі договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості від 22.04.2004р. Їх передача новому власнику відбулась 20.05.2004р., що зафіксовано у акті прийому передачі. Тому, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що на підставі статті  770 Цивільного кодексу України з 20.05.2004р. до Приватного підприємства "Леві" перейшли права та обов'язки орендодавця за договором оренди від 01.07.2002р.

За умовами пунктів 3.1 та 3.2 договору оренди від 01.07.2002р. розмір орендної плату за базовий місяць –травень 2002 року встановлено в сумі 779,00 грн. без ПДВ. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць.

У статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата з урахуванням її індексації визначена однією із істотних умов договору оренди. Аналогічні приписи містяться і у статті 762 ЦК України.  

У змінах до договору оренди, погоджених сторонами договору 21.05.2004р., було зменшено розмір орендованих площ, а також виключено із договору положення, характерні виключно для договорів оренди державного майна. Проте, вказані зміни не стосуються визначеного у пунктах 3.1 та 3.2 договору розміру орендної плати. У статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено тільки за погодженням сторін, або на вимогу однієї із сторін, якщо із незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди. Приписи аналогічного змісту містяться і у статті 762 ЦК України.

Твердження скаржника про те, що розмір орендної плати змінився у зв'язку із зміною розміру орендованих площ, яке обгрунтоване відповідною методикою розрахунку орендної плати, судова колегія відхиляє. Дійсно, для об'єктів права державної власності встановлено обов'язкову для застосування методику розрахунку орендної плати. Проте, здійснений за цією методикою розрахунок має лише переддоговірний характер. Визначений при його застосуванні розмір орендної плати стане обов'язковим для сторін лише у випадку погодження відповідної суми у договорі оренди. Відповідно до статті 652 ЦК України, після укладення договору оренди зміна розміру орендної плати, як і зміна інших його істотних умов, можлива лише за згодою сторін, або за рішенням суд.

Разом з тим у матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт, у яких за відповідні періоди сторонами погоджено інший розмір орендної плати. Зокрема, у актах №Л-00000102, №Л-00000048, №Л-00000029, №Л-00000359 №Л-00000324, №Л-00000294 та №Л-00000236 за вересень 2004 року –березень 2005 року сторонами щомісячно погоджувався розмір орендної плати в сумі 225,60 грн. з ПДВ. За своїм змістом дані акти є правочинами, якими сторони договору погодили інший, у порівнянні з умовами договору, розмір орендної плати за відповідні періоди.

Тому, при обчисленні зобов'язань ТзОВ "Аудиторська фірма "Дебет-кредит консалтинг" по сплаті орендної плати суд першої інстанції підставно виходив із сум визначених сторонами у актах, а за періоди у яких розмір орендної плати сторонами не змінювався –з умов договору оренди від 01.07.2002р. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, за період з 20.05.2004р. по 01.04.2005р. в якості орендної плати ТзОВ "Аудиторська фірма "Дебет-кредит консалтинг" зобов'язане було сплатити суму 5077,15 грн., проте сплатило орендодавцю лише 2466,39 грн. Отже, станом на 01.04.2005р. борг відповідача по сплаті орендної плати за договором оренди від 01.07.2002р. становив 2610,76 грн.

За наведеного, апеляційний суд вважає безпідставними посилання апелянта на відсутність заборговості по договору оренди від 01.07.2002 року. Поданий аппелянтом в судовому засіданні  акт звірки взаєморозрахунків по догоовру оренди між ПП “Леві” та ТОВ “АФ ”Дебет-Кредит- Консалтинг”, станом на 10.05.2005 року, апеляційний суд відповідно до ч.  ст. 101 ГПК України не може взяти до уваги, оскільки апелянтом не обгрунтовано ні в апеляційній скарзі, ні в жодномі іншому поясненні, клопотанні неможливість його не подання суду першої інстанції, з причин, що не залежали від нього, враховуючи, що розгляд справи в місцевому господарському суді першої інстанції двічі відкладався, справа слухалась протягом двох місяців, відповідач був повідомлений про розгляд справи, зокрема був присутній в судовому засіданні 05.07.2006 року, а тому мав можливість подати зазначений акт з доказами в підтвердження його даних суду першої інстанції.

На підставі Договору відступлення права вимоги №01/04/2005 від 01.04.2005р. Приватне підприємство "Леві" відступило ТзОВ "Епос-Центр" право вимагати від ТзОВ "Аудиторська фірма "Дебет-кредит консалтинг" оплати заборгованості з орендної плати за договором оренди від 01.07.2002р. Проте, поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що дане право вимоги було відступлено позивачу лише в частині суми 511,57 грн. Тому, відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача заборгованості з орендної плати понад суму 511,57 грн.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції слід в цій частині скасувати та прийняти відповідно до наданих п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України повноважень нове рішення, яким в позові щодо стягнення 2099,19 грн. відмовити. В частині стягнення з відповідача 511,57 грн. рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судові витрати відповідно до ст. 49, 105 ГПК України розподілити між сторона пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд.-

                                         П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Дебет-кредит консалтинг" частково задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2006 року у справі №1/633-20/159  скасувати в частині стягнення 2099 грн. 19 коп. та прийняти в цій частині нове рішення яким в позові відмовити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Дебет-кредит консалтинг" (м. Львів, вул. Зелена, 109, код ЄДРПОУ 31526536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Епос-Центр” (м. Львів, вул. Гнатюка, 8; код ЄДРПОУ - 13838806)  511,57 грн. основного боргу, 19,99 грн. державного мита та 23,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду протягом місяця з дня її прийняття.

5.  Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головучий суддя                                        М.І. Городечна

суддя                                                             М.В. Юркевич

                            суддя                                                             В.Л. Кузь