Рішення

від 11.08.2015 по справі 905/418/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.08.2015 Справа № 905/418/15

Cуддя Філімонова О.Ю., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» м.Краматорськ Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопромавтоматика» м.Краматорськ Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 12572,97грн., пені у розмірі 1780,44грн., 3% річних у розмірі 291,26грн., інфляційних витрат у розмірі 5522,42грн.

Представники сторін:

від позивача: не явився

від відповідача: не явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» м.Краматорськ Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопромавтоматика» м.Краматорськ Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 12572,97грн., пені у розмірі 1780,44грн., 3% річних у розмірі 291,26грн., інфляційних витрат у розмірі 5522,42грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №573 від 01.10.2008р., позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені даним договором.

Відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 12572,97грн.

Нормативно позовні вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 216, 224, 229 Господарського кодексу України.

Розглянувши надані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термопромавтоматика» (споживач) укладено договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №573.

Відповідно до п.1.1. договору, за цим договором теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію споживачу, до точки продажу (або до точки розподілу- у разі відсутності вузлів обліку) теплової енергії згідно додатку №1 «Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін», що є невід`ємною частиною цього договору, а споживач зобов'язується приймати та оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Розділом 3.2 Договору передбачені зобов'язання споживача теплової енергії.

Згідно з п.3.2.5 Договору, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов цього договору.

Пунктом 3.2.25 договору передбачено, що споживач зобов'язаний протягом трьох робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду отримувати в теплопостачальній організації акти-рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником споживача акту-рахунку теплопостачальна організація надсилає акт-рахунок поштою. В такому разі акт-рахунок вважається отриманим і узгодженим споживачем на третю добу з моменту його надсилання.

Споживач здійснює розрахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання споживачем акту-рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації (п.6.1. договору).

Відповідно до п.6.4. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п.6.5. договору, споживач оплачує теплову енергію за тарифами (цінами), діючими у розрахунковий період.

Пунктом 8.2.4. договору передбачено, що за порушення строків оплати спожитої теплової енергії за умовами цього договору, споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожний день прострочення у відповідності з Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» №686-ХІV від 20.05.1999 року.

Відповідно до п.11.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє протягом одного календарного року з дня набрання його чинності.

Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до дня закінчення строку дії договору не заявила про його розірвання, договір вважається продовженим сторонами на наступний рік. (п.11.2 договору).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією».

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, виходячи з наведених норм законодавства постачання теплової енергії здійснюється лише на підставі договору

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №573 від 01.10.2008р., позивач виставив відповідачу для оплати акти-рахунки: №573-10 від 31.10.2013р. на суму 4987,46грн., №573-11 від 30.11.2013р. на суму 1406,45грн., №573-12 від 31.12.2013р. на суму 2728,59грн., №573-1 від 31.01.2014р. на суму 3926,35грн., №573-2 від 28.02.2014р. на суму 4837,86грн., №573-3 від 31.03.2014р. на суму 5505,54грн., №573-4 від 30.04.2014р. на суму 5736,26грн., №573-10 від 31.10.2014р. на суму 5877,10грн., №573-11 від 30.11.2014р. на суму 6997,08грн., №573-12 від 31.12.2014р. на суму 8542,64грн., №573-1 від 31.01.2015р. на суму 10118,66грн., №573-2 від 28.02.2015р. на суму 11233,82грн., №573-3 від 31.03.2015р. на суму 12232,81грн., №573-4 від 30.04.2015р. на суму 12572,97грн.

Сума 12572,97грн. вихідне сальдо на 1-е травня 2015р.

Про факт надсилання позивачем відповідачу рахунків, свідчать поштові квитанції (а.с.14-27).

Тобто, дані рахунки відповідачем отримані, але не оплачені повністю.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів погашення заборгованості у розмірі 12572,97грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути с відповідача пеню у розмірі 1780,44грн., 3% річних у розмірі 291,26грн. та інфляційні витрати у розмірі 5522,42грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перерахувавши пеню зазначає, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 40799,14грн.: за період з 21.11.2014р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 5877,10грн., пеня у розмірі 9462,13грн.; за період з 18.12.2014р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 6997,08грн. пеня у розмірі 9376,09грн.; за період з 26.01.2015р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 8542,64грн. пеня у розмірі 8115,51грн.; за період з 26.02.2015р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 10118,66грн. пеня у розмірі 6475,94грн.; за період з 16.03.2015р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 11233,82грн. пеня у розмірі 5167,56грн.; за період з 13.04.2015р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 12232,81грн. пеня у розмірі 2201,91грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають стягненню з відповідача у розмірі 1780,44грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перерахувавши 3% річні зазначає, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача складає 1365,90грн.: за період з 11.11.2013р. по 30.04.2013р. на суму заборгованості 4987,46грн. 3% річні у розмірі 219,72грн.; за період з 18.12.2013р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 1406,45грн. 3% річні у розмірі 57,68грн.; за період з 14.01.2014р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 2728,59грн. 3% річні у розмірі 105,85грн.; за період з 12.02.2014р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 3926,35грн. 3% річні у розмірі 142,96грн.; за період з 14.03.2014р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 4837,86грн. 3% річні у розмірі 164,22грн.; за період з 09.04.2014р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 5505,54грн. 3% річні у розмірі 175,12грн.; за період з 16.05.2014р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 5736,26грн. 3% річні у розмірі 165,02грн.; за період з 21.11.2014р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 5877,10грн. 3% річні у розмірі 77,77грн.; за період з 18.12.2014р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 6997,08грн. 3% річні у розмірі 77,06грн.; за період з 26.01.2014р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 8542,64грн. 3% річні у розмірі 66,70грн.; за період з 26.02.2015р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 10118,66грн. 3 % річні у розмірі 53,23грн.; за період з 16.03.2015р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 11233,82грн. 3% річні у розмірі 42,47грн.; за період з 13.04.2015р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 12232,81грн. 3% річні у розмірі 18,10грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають стягненню з відповідача у розмірі 291,26грн.

Суд, перерахувавши інфляційні витрати зазначає, що розмір інфляційних витрат, який підлягає стягненню з відповідача складає 28457,61грн.: за період: листопад 2013р. - квітень 2015р. на суму заборгованості 4987,46грн. інфляційні витрати у розмірі 3612,60грн.; за період: січень 2014р. - квітень 2015р. на суму заборгованості 1406,45грн. інфляційні витрати у розмірі 1001,86грн.; за період: січень 2014р.- квітень 2015р. на суму заборгованості 2728,59грн. інфляційні витрати у розмірі 1943,67грн.; за період лютий 2014р.-квітень 2015р. на суму заборгованості 3926,35грн. інфляційні витрати у розмірі 2783,45грн.; за період: березень 2014р.-квітень 2015р. на суму заборгованості 4837,86грн. інфляційні витрати у розмірі 3380,32грн.; за період: квітень 2014р.-квітень 2015р. на суму заборгованості 5505,54грн. інфляційні витрати у розмірі 3645,52грн.; за період: червень 2014р. - квітень 2015р. на суму заборгованості 5736,26грн. інфляційні витрати у розмірі 3155,81грн.; за період: грудень 2014р.-квітень 2015р. на суму заборгованості 5877,10грн. інфляційні витрати у розмірі 2423,93грн.; за період: січень 2015р.-квітень 2015р. на суму заборгованості 6997,08грн. інфляційні витрати у розмірі 2598,00грн.; за період: лютий 2015р.-квітень 2015р. на суму заборгованості 8542,64грн. інфляційні витрати у розмірі 2819,63грн.; за період: березень 2015р. на суму заборгованості 10118,66грн. інфляційні витрати у розмірі 1092,82грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у розмірі 5522,42грн.

Підпунктом 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплаті підлягає судовий збір в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат ( тобто не менше 1827,00 грн., та не більше 73080,00 грн.)

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопромавтоматика» (84331, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Паркова б.89 кв.76, ЄДРПОУ 31509243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84305, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, 5, ЄДРПОУ 34657789) суму основного боргу у розмірі 12572 (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 97коп., пеню у розмірі 1780 (одна тисяча сімсот вісімдесят) грн. 44коп., 3% річних у розмірі 291 (двісті дев'яносто одна) грн. 26 коп., інфляційні витрати у розмірі 5522 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 42коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84305, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, 5, ЄДРПОУ 34657789) судовий збір у розмірі 43 (сорок три) грн.00коп. з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 11.08.2015р.

Надруковано 3 примірника: 1-до справи; 1-позивачу; 1-відповідачу