Рішення

від 11.08.2015 по справі 910/16267/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015Справа №910/16267/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних

установ України

Про стягнення 819 621,46 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Гаркавенко С.В. - по дов. № 91/2014/12/01-1 від 01.12.2014

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України про стягнення 819 621,46 грн. заборгованості, яка складається з: 553 597,79 грн. основного боргу по тепловій енергії, 233 449,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 32 574,16 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 312019 від 22.02.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 порушено провадження у справі № 910/16267/15 та призначено справу до розгляду на 11.08.2015.

Позивач в судовому засіданні 11.08.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 11.08.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 30.06.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Солом'янська, 24, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 24.06.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 30.06.2015, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 06.07.2015, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0130 34924698.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.08.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.02.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (енергопостачальна організація) та Дирекцією по експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних архівів України (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 312019.

Відповідно до пункту 1.1 умов вказаного договору предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

В подальшому 22.02.2013 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (учасник, позивач) та Дирекцією з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України (замовник, відповідач) було укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 312019 (далі - договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), учасник зобов'язався поставити замовнику товар, зазначений в п. 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити товар в порядку і строки згідно з цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору товаром визначено - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (включно з холодоагентами) (код згідно ДК 016-2010: 35.30.1). Товар за цим договором постачається замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Відповідно до п. 1.3. договору теплова енергія постачається замовнику у кількості 1740,697 Гкал, згідно з додатком № 1 до цього договору. При цьому обсяги закупівлі товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.4. договору).

Згідно з пунктом 6.3.1 договору учасник зобов'язаний постачати теплову енергію у гарячій воді/парі на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у період його дії.

Пунктом 6.1.1 договору визначено, що замовник зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 6.1.2 договору учасник зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії за період з січня по грудень 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 553 597,79 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 233 449,50 грн. та 3% річних в сумі 32 574,16 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 10.2 договору сторони узгодили, що відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення цього договору з 01.01.2013.

В пункті 11.1 договору зазначено, що цей договір укладається на виконання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» та у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання теплової енергії сторони дійшли згоди вважати додатками до даного договору додатки до договору на постачання теплової енергії від 01.02.2004 № 312019, викладеного в новій редакції договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти від 22.02.2013 № 312019.

Відповідно до пункту 4.2 договору розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення учасником рахунку на оплату товару або після підписання сторонами акту приймання-передавання товарної продукції за звітний період згідно з додатком № 4.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 1 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 додатку № 4 до договору визначено, що сплату абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з січня по грудень 2013 року на загальну суму 1 222 237,81 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, з яких відповідачем було сплачено лише 668 640,02 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за договором у період з січня по грудень 2013 року в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем, складає 553 597,79 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 553 597,79 грн. за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 233 449,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 32 574,16 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 233 449,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 32 574,16 грн. - 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України (м. Київ, вул. Солом'янська, 24, код ЄДРПОУ 03494238) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 553 597 (п'ятсот п'ятдесят три тисячі п'ятдесят дев'яносто сім) грн. 79 коп. основного боргу, 233 449 (двісті тридцять три тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 50 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 32 574 (тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят чотири) грн. 16 коп. - 3% річних, 16 392 (шістнадцять тисяч триста дев'яносто дві) грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 12.08.2015.

Суддя В.В.Сівакова