Постанова

від 09.11.2015 по справі 910/16267/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2015 р. Справа№ 910/16267/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гаркавенко С. В. (довіреність від 01.12.2014 № 91/2014/12/01-1);

від відповідача: Черниш А. Ю. (довіреність від 19.10.2015 № 295).

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України

на рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2015

у справі № 910/16267/15 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України

про стягнення 819621,46 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.08.2015 у справі № 910/16267/15 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 553597 грн. 79 коп. основного боргу, 233449 грн. 50 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 32574 грн. 16 коп. 3% річних, 16392 грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

Прийняте рішення судом першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем порушено зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення плати за використану теплову енергію за договором № 312019 у період з січня по грудень 2013 року.

Не погодившись із вказаним рішенням, Дирекція з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України подала до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 11.08.2015 у справі № 910/16267/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що суд першої інстанції позбавив відповідача можливості надати докази для встановлення фактичних обставин справи для справедливого та неупередженого застосування законодавства в рішенні суду, що є грубим порушенням прав відповідача. Також відповідав вказує, що кошти на закупівлю товару (теплова енергію у гарячій воді/парі) виділяються відповідно до бюджетного запиту на наступний рік. Таким чином, відповідач наголошує, що заборгованість в розмірі 553597,79 грн. за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 312019 від 22.02.2013 виникла у зв'язку з недофінансуванням відповідача з державного бюджету. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що підстави для стягнення з останнього заборгованості відсутні, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2015 року у справі № 910/16267/15 апеляційну скаргу Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 19.10.2015.

Ухвалою суду від 19.10.2014 відкладено розгляд справи на 09.11.2015.

Представник скаржника в судове засідання 09.11.2015 з'явився та підтримав подану апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 09.11.2015 заперечив проти поданої апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

02.02.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Дирекцією по експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 312019, відповідно до умов якого предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

22.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (учасник, позивач) та Дирекцією з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України (замовник, відповідач) було укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 312019, відповідно до умов якого учасник зобов'язався поставити замовнику товар, зазначений в п. 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити товар в порядку і строки згідно з цим договором.

В пункті 11.1 договору зазначено, що цей договір укладається на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" та у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання теплової енергії сторони дійшли згоди вважати додатками до даного договору додатки до договору на постачання теплової енергії від 01.02.2004 № 312019, викладеного в новій редакції договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти від 22.02.2013 № 312019.

Згідно з пунктом 6.3.1 договору № 312019 учасник зобов'язаний постачати теплову енергію у гарячій воді/парі на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у період його дії.

Розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення учасником рахунку на оплату товару або після підписання сторонами акту приймання-передавання товарної продукції за звітний період згідно з додатком № 4 (п. 4.2 договору № 312019).

Сплату абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 додатку № 4 до договору № 312019).

Позивач заявив позов до відповідача про стягнення заборгованості за договором № 312019 в розмірі 553597,79 грн. за період з січня по грудень 2013 року.

Відповідач зазначає, що не розрахувався за поставлену на його користь теплову енергію по договору № 312019 у вказаний позивачем період зважаючи на відсутність бюджетного фінансування для погашення заборгованості відповідача перед позивачем.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

До того ж, між сторонами укладеного договору виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011 та постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446.

Отже, місцевий господарський суд, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та правомірно стягнув з відповідача 553597,79 грн. основного боргу.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 233449,50 грн. інфляційних втрат та 32574,16 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 233449,50 грн. інфляційних втрат та 32574,16 грн. 3% річних.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України на рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі № 910/16267/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі № 910/16267/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/16267/15 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич