Постанова

від 05.08.2015 по справі 922/1970/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р. Справа № 922/1970/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Істоміна О.А., суддя Потапенко В.І.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Любич В.О., дов. б/н від 12.01.2015

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків (вх. №3520 Х/3-12)

на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 по справі №922/1970/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська інвестиційна промислова компанія", м. Дніпропетровськ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Консорсіум", м. Харків

про стягнення 71385,57 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція ЛТД" звернувся з позовом до господарського суду Харківської області до: 1) ТОВ "Дніпропетровська Інвестиційна промислова компанія", 2) ТОВ "Юридична фірма "Консорсіум" та просив солідарно стягнути з відповідачів грошові кошти у розмірі 1000,00 грн. в порядку відповідальності відповідачів за договором поруки б/н від 20.10.14 р., укладений в забезпечення виконання 1-им відповідачем договору поставки труби оцинкованої у спрощеній формі на підставі рахунку фактури №СФ-0000166 від 08.10.14 р. Також, позивач просив стягнути з 1-го відповідача заборгованість із повернення грошових коштів попередньої оплати товару у розмірі 66550,02 грн., 3580, 15 грн. інфляційних втрат та 255,40 грн. 3% річних, отриманого 1-им відповідачем в порядку попередньої оплати по рахунку фактури №СФ-0000166 від 08.10.14 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2015 по справі №922/1970/15 (суддя Светлічний Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач з даним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом при винесенні даного рішення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Здійснити розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник не погоджується з висновками суду стосовно того, що сторони не дійшли згоди про поставку товару на умовах СРТ, а також про відсутність порушення 1-м відповідачем свого обов'язку щодо передання товару. У зв'язку з чим вважав помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для повернення 1-м відповідачем попередньої оплати, отриманої від позивача. Крім того, вважає, що ненадання ТОВ "Стальконструкція ЛТД" продавцю (ТОВ "Дніпропетровська Інвестиційна промислова компанія") довіреностей для оформлення супровідних документів не перешкоджає складанню супровідних документів на товар та не звільняє 1-го відповідача від обов'язку виконання прийнятих на себе зобов'язань з поставки товару.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.07.2015 року.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2015, у зв'язку з відпусткою судді Горбачової Л.П. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Істоміна О.А., суддя Потапенко В.І.

Відповідно до приписів п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики застосування розділу XII

Господарського процесуального кодексу України», у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Перший та другий відповідач відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Враховуючи нез'явлення в судове засідання 15.07.2015 представників 1-го та 2-го відповідачів, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а також враховуючи необхідність витребування у позивача додаткових документів та пояснень по справі, ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.07.2015 розгляд справи було відкладено на 05.08.2015 року.

24.07.2015 позивач надав додаткові пояснення до апеляційної скарги та належним чином засвідчені копії платіжних доручень та копії виписок з банківського рахунку позивача, які долучені до матеріалів справи.

В судове засідання 05.08.2015 представники 1-го та 2-го відповідачів також не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвала суду апеляційної інстанції, направлена на адресу ТОВ "Дніпропетровська Інвестиційна промислова компанія" повернулась на адресу суду 03.08.2015 з позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Належне повідомлення 2-го відповідача підтверджується підписом уповноваженої особи 2-го відповідача на наявному в матеріалах справи повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення №6102215600172 від 21.07.2015 (а.с. 92).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що Харківським апеляційним господарським судом з метою встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що неявка в судове засідання 1-го та 2-го відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, у зв'язку з чим вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, підставою виникнення взаємних прав та обов'язків у даній справі є укладений між ТОВ "Стальконструкція ЛТД" (покупець, позивач) та ТОВ "Дніпропетровська Інвестиційна промислова компанія" (постачальник, відповідач) договір поставки у спрощеній формі (усний договір) труби 133x3,0 ГОСТ 10704 оцинкованої у кількості 2,750 тонн (товару), шляхом обміну між сторонами рахунком-фактурою на оплату товару №СФ-0000166 від 08.10.2014 року на суму 67550,02 грн. та зустрічної оплати цього рахунку позивачем на загальну суму 67 550,02 грн.

В забезпечення виконання 1-им відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару згідно рахунку - фактури № СФ-0000166 від 08.10.2014 р. на суму 67550,02 грн., між позивачем та 2-им відповідачем - ТОВ "Юридична фірма "Консорсіум" було укладено договір поруки від 20.10.14 р. в межах суми у розмірі 1000,00 грн.

Звертаючись до господарського суду позивач зазначав, що свої обов'язки з оплати товару ним виконані належним чином, разом з тим, 1-й відповідач в порушення домовленості сторін товар позивачу не поставив, кошти, перераховані позивачем в якості попередньої оплати за товар на вимогу позивача не повернув. У зв'язку з цим, позивач, посилаючись на норми статей 526, 553, 625 693, Цивільного кодексу України звернувся до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів в порядку відповідальності за договором поруки б/н від 20.10.14 р. 1000,00 грн. та стягнення з 1-го відповідача грошових коштів попередньої оплати товару у розмірі 66550,02 грн., отриманих ним в порядку попередньої оплати по рахунку-фактури №СФ-0000166 від 08.10.14 р., а також 3580, 15 грн. інфляційних втрат та 255,40 грн. 3% річних.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин за якими встановив, що сторонами не було погоджено поставка продукції у м. Харків на умовах СРТ, разом з тим надання довіреності на уповноважену особу для отримання товарно - матеріальних цінностей є обов'язковою умовою для оформлення супровідних документів. Керуючись положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом №88 від 24.05.95, яким встановлено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або ФОП одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи, тощо, а також враховуючи, що позивачем довіреність для оформлення товарно-транспортної накладної першому відповідачу не була надана, суду першої інстанції дійшов висновку, що вказані обставини унеможливлюють поставку цієї продукції з боку 1-го відповідача. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Повторно переглядаючи справу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст. 509 ЦК України).

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір та правочини - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1,2 ст. 205 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (п. 1 ст. 206 ЦК України).

За правилами статті 181 Господарського Кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на обставини справи, між позивачем та 1-м відповідачем шляхом виставлення останнім рахунку-фактури та оплати його позивачем, укладено договір поставки у спрощений спосіб, за яким 1-й відповідач зобов'язався поставити товар, а позивач - прийняти його та оплатити.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього кодексу.

На виконання умов вказаного договору, 1-му відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000166 від 08.10.2014 року на суму 67550,02 грн.

10.10.2014 позивач здійснив оплату виставленого рахунку та перерахував на користь ТОВ "Дніпропетровська Інвестиційна промислова компанія" 64350,00 грн., (платіжне доручення №2980 від 10.10.2014, призначення платежу «передплата за трубу по рах. 166 від 08.10.2014»).

Листом №32 від 10.10.2014 1-й відповідач звернувся до позивача з проханням здійснити доплату за доставку продукції.

13.10.2014 позивач перерахував на користь ТОВ "Дніпропетровська Інвестиційна промислова компанія" 3200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3016 від 13.10.2014 (призначення платежу передплата за трубу по рах. 166 від 08.10.2014)

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав умови усного договору, укладеного сторонами та сплатив на користь 1-го відповідача 67550,02 грн. за товар - труби 133x3,0 ГОСТ 10704 оцинкованої у кількості 2,750 тонн (товару) в розмірі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що умовами укладеного сторонами договору в спрощений спосіб не досягнуто письмової згоди щодо строку поставки товару, який оплачено позивачем, тому при визначенні строку виконання господарського зобов'язання слід керуватись приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

29.01.2015 (вих. №12) ТОВ "Стальконструкція ЛТД" направило на адресу ТОВ "Дніпропетровська Інвестиційна промислова компанія" вимогу про здійснення поставки оплаченого в повному обсязі товару протягом семи днів з дня її отримання. В разі невиконання обов'язку з передачі товару, позивач зазначав про відмову від договору, а грошові кошти в розмірі 67550,02 грн. вимагав негайно повернути покупцеві.

Вказана вимога отримана 1-им відповідачем 02.02.2015 року, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься у матеріалах справи. (а.с. 20)

На вимогу позивача від 29.01.215 вих. №12, 1-й відповідач листом 23.02.2015 року за вх. №26 1-й повідомив, що поставка не може бути здійснена з причин, що не залежать від волі постачальника, а саме, через ненадання позивачем 1-му відповідачеві довіреності на уповноважену особу для отримання товару. Також посилався на те, що він готовий до виконання вимог з поставки продукції, проте, для перевезення продукції необхідні відповідні документи , а саме, рахунок-фактура, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Для оформлення товарно-транспортної накладної , необхідне виготовлення видаткової накладної, для чого необхідна довіреність - підстава для передачі товарно-матеріальних цінностей покупцю або перевізнику. До того ж, зауважував, що як тільки уповноважена особа позивача надасть оригінал довіреності, зобов'язання будуть виконані 1-м відповідачем належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав покладені на нього обов'язки щодо поставки позивачу товару.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що на підставі усної угоди сторін від 10.10.2014, 1-ий відповідач зобов'язався поставити трубу 133x3,0 ГОСТ 10704 оцинковану у кількості 2,750 тонн за умовами СРТ м. Харків, вул. Плиткова, 12.

Поставка товару на умовах СРТ ("Фрахт/перевізка оплачені до") згідно умов Инкотермс означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику.

У листі від 23.02.2015 року за вх. №26 1-й відповідач підтвердив, що поставка товару на умовах СРТ його влаштовує. Даний факт 1-м відповідачем не заперечується.

До того ж, листом №32 від 10.10.2014 (міститься в матеріалах справи) 1-й відповідач пропонував позивачу здійснити доплату за доставку продукції. Вказана вимога була виконана позивачем, а здійснення доплати за доставку продукції підтверджується платіжним дорученням №3016 від 13.10.2014 на суму 3200,00 грн., наявним в матеріалах справи.

Таким чином, вказані обставини свідчать про узгодженість між сторонами поставки товару на умовах СРТ, а також підтверджують, що 1-й відповідач прийняв на себе обов'язок з поставки товару, отримання якого позивачем повинно відбутись за адресою позивача: м. Харків, вул. Плиткова,12.

Згідно із частиною першою статті 264 ГКУ матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Частиною першою статті 265 ГКУ визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 267 ГКУ у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Так, частиною першою статті 655 ЦКУ визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 664 ЦКУ обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Одночасно, частиною першою статті 334 ЦКУ визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки встановлені по справі обставини підтверджують, що за умовами усного договору поставки сторони погодили обов'язок постачальника (продавця) доставити товар покупцеві, тому перехід права власності відбувається під час передачі вантажу, разом з тим, у момент перевезення вантаж ще належить постачальнику (продавцю).

Відповідно наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2014 р. № 987 "Про внесення зміни до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та визнання такими, що втратили чинність, наказів Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 та від 24 березня 2000 року № 61, доповнено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом від 24.05.95 р. № 88, нормою про те, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

З урахуванням вказаних приписів, колегія суддів зазначає, що належним чином оформлена довіреність видається уповноваженій ТОВ "Стальконструкція ЛТД" під час здійснення приймання товарно-матеріальних цінностей від 1-го відповідача, а не направляється продавцю, як помилково вважав 1-й відповідач.

До того ж, нормами чинного законодавства не встановлено обов'язку надання продавцю довіреності від покупця, до моменту фактичної передачі та отримання товару покупцем.

Таким чином, відсутність у 1-го відповідача даних про уповноважену особу з боку позивача на прийняття товарно-матеріальних цінностей, жодним чином не перешкоджає складанню супровідних документів на товар та здійснення доставки товару, отже не може бути визнана поважною причиною невиконання 1-м відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару позивачу.

Наведене спростовує доводи 1-го відповідача про неможливість здійснення поставки з причин, що не залежать від волі постачальника, а саме, через ненадання позивачем 1-му відповідачеві довіреності на уповноважену особу для поставки товару.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача з вимогою від 29.01.2015 в якій останній вимагав від ТОВ "Дніпропетровська Інвестиційна промислова компанія" здійснити поставку оплаченого в повному обсязі товару протягом семи днів з дня її отримання. В разі невиконання обов'язку з передачі товару, позивач зазначав про відмову від договору, а грошові кошти в розмірі 67550,02 грн. вимагав негайно повернути покупцеві.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки 1-й відповідач свій обов'язок щодо передачі товару позивачу не виконав, доказів повернення 66550,02 грн. отриманих в порядку попередньої оплати по рахунку - фактурі №СФ-0000166 від 08.10.14 р. не надав, тому у зобов'язаного контрагента у відповідності до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від 1-го відповідача повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 66550,02 грн., які доведені позивачем належними та допустимими доказами, 1-м відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з ТОВ "Дніпропетровська Інвестиційна промислова компанія" та ТОВ "ЮФ "Консорціум" солідарно 1000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, 20.10.2014 р. між ТОВ "Стальконструкція ЛТД" та ТОВ "ЮФ "Консорціум" було укладено договір поруки, якою зобов'язання боржника (ТОВ "Дніпропетровська Інвестиційна промислова компанія"), вказані у п. 1.1. цього договору забезпечуються лише частково в межах суми, яка становить 1000,0 грн.

Пунктом 2.1. договору поруки сторони передбачили, що у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, визначених у п.1.1 цього договору, поручитель зобов'язується нести відповідальність солідарно з боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи, що факт порушення 1-м відповідачем умов договору, укладеного у спрощеній формі на підставі рахунку-фактури №СФ-0000166 від 08.10.14 р. на суму 67550,02 грн. є доведеним, а також враховуючи зобов'язання 1-го відповідача нести перед позивачем відповідальність, вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1000,00 грн. є правомірною, обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3580, 15 грн. інфляційних втрат та 255,40 грн. 3% річних, нарахованих за весь час прострочення 1-им відповідачем грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з 1-го відповідача суми попередньої оплати товару не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі №921/266/13-г/7).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вимоги позивача про стягнення з 1-го відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму неповернутої попередньої оплати безпідставними, а тому відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення статей 44, 49 ГПК України, а також приймаючи до уваги результати розгляду даної справи, судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків частково задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 по справі №922/1970/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги частково задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська інвестиційна промислова компанія", м. Дніпропетровськ (49000, Дніпропетровська обл.., м. Дніпропетровськ, вул. Янгеля, б. 7, кв. 78, код ЕДРПОУ 38360999) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Консорсіум", м. Харків (61153, м. Харків, проспект П'ятдесятиріччя ВЛКСМ, б. 56, офіс 229-А, код ЄДРПОУ 34952812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків (61106, м. Харків, вул. Плиткова, б. 12, код ЄДРПОУ 38158090) 1000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська інвестиційна промислова компанія", м. Дніпропетровськ (49000, Дніпропетровська обл.., м. Дніпропетровськ, вул. Янгеля, б. 7, кв. 78, код ЕДРПОУ 38360999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків (61106, м. Харків, вул. Плиткова, б. 12, код ЄДРПОУ 38158090) 66550,02 грн. попередньої оплати за товар.

У задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська інвестиційна промислова компанія", м. Дніпропетровськ 3580, 15 грн. інфляційних втрат та 255,40 грн. 3% річних - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська інвестиційна промислова компанія", м. Дніпропетровськ (49000, Дніпропетровська обл.., м. Дніпропетровськ, вул. Янгеля, б. 7, кв. 78, код ЕДРПОУ 38360999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків (61106, м. Харків, вул. Плиткова, б. 12, код ЄДРПОУ 38158090) 1722,44 грн. за подання позовної заяви та 863,72 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 10.08.2015 року

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Потапенко В.І.