Постанова

від 12.02.2007 по справі 28/139а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/139а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

12.02.2007 р.                                                                                  справа №28/139а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

при секретареві судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:Бабенко М.Г.- директор,

від відповідача:Лисенко І.В., довіреність № 26 від 22.01.07, Гришакова Н.Є., довіреність № 12  від 12.01.07р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЖовтневої міжрайоної державної податкової інспекції м.Маріуполь

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від23.11.2006 року (повний текс 27.11.06р)

по справі№28/139а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислова фірма Ніста" м.Маріуполь

доЖовтневої міжрайоної державної податкової інспекції м.Маріуполь

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Жовтневої МДПІ м.Маріуполя

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислова фірма “Ніста” м. Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 7 березня 2006 року:

№ 0000032344/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2005 року у розмірі 29253 грн.;

№ 0000042344/0, предметом якого є визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 1777 грн. 50 коп., у тому числі основний платіж у розмірі 1185 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 592 грн. 50 коп.

Постановою господарського суду Донецької області від 23.11.06р. (повний текст складений 27.11.06р.) по справі № 28/139а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова фірма “Ніста” м. Маріуполь були задоволені частково з урахуванням їх змін. Визнане нечинним  податкове повідомлення –рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 0000032344/0 від 07.03.06р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2005 року у розмірі 29253 грн. В іншій частині позовних вимог  було відмовлено.  

Відповідач, Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 23.11.06р. в адміністративній справі № 28/139а скасувати та прийняти нову постанову, за якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. За письмовими уточненнями до апеляційної скарги  (вх. 1862/10/10 від 22.01.07р.) податковий орган уточнив номер оспорюваного податкового повідомлення-рішення та просив прийняти нову постанову, за якою у задоволенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000032344/0 від 07.03.06р. відмовити.

Скаржник вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що підприємство у липні 2004р. на адресу ПП „ПКФ Метон” було виписано рахунок та податкова накладна на реалізацію будівлі на загальну суму 202380грн. (в т.ч. ПДВ –33730грн.) згідно договору від 30.07.04р. та звертає увагу на ті обставини, що з метою встановлення факту зміни права власності на нерухомість Жовтневою МДПІ м.Маріуполя до БТІ м.Дніпропетровська був надано запит від 13.12.05р. № 41486/8/23-213. По даним Дніпропетровського міжміського БТІ (лист від 20.12.05р. № 9869) власник основних засобів, що належать ТОВ ПФ „Ніста”  не змінювався. Згідно  книзі обліку основних засобів за період, що перевіряється, запис про вибуття або повернення основних засобів відсутній, оплати від ПП „ПКФ Метон” за продані основні засоби не надходило. З огляду на наведене, скаржник зазначає, що у ході проведення перевірки факту передачі основних засобів або зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплати за основні засоби не встановлено, тому позивачем у липні 2004р. завищені податкові зобов'язання у сумі 30438грн., що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на 30438грн. У зв'язку з тим, що необхідність в зазначеній операції у позивача відпала, ним були призведені коригування податкового зобов'язання за липень 2004р. та у травні 2005р. Згідно уточнюючого розрахунку № 10154 від 25.04.05р. підприємством зменшено суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету у розмірі 30438грн. Але згідно з уточнюючим розрахунком № 19123 від 08.06.05р. позивач знову збільшує суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню на 30438грн.

Крім цього, скаржник зазначає, що під час провадження по даній справі позивач 17.11.06р. надав до Жовтневої МДПІ м.Маріуполя уточнюючий розрахунок к декларації з ПДВ за травень 2005р., що було враховано господарським судом Донецької області.

Податковий орган не погоджується с зазначеним фактом та вважає, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, а саме ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. № 2181, так як зазначена норма передбачає подання платником податків уточнюючого розрахунку у випадку самостійного виявлення помилок у показниках раніше поданої податкової декларації.

В апеляційній скарзі відповідач посилається також на  п.17.2 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. № 2181 та зазначає, що в даному випадку уточнюючий розрахунок по декларації з ПДВ за травень 2005р. наданий з порушенням норм законодавства України –після закінчення перевірки та після винесення податкового повідомлення-рішення, що оспорюється та в період судового провадження по даній справі.

Зазначає також, що оскільки факт заниження податкового зобов'язання виявлено не самостійно платником податків, підприємство надало уточнюючий розрахунок за травень 2005 року безпідставно, що встановлено відповідачем в акті перевірки № 608/15-214-6/31191299 від 23.11.06р., складеного за результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки наданого уточнюючого розрахунку.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислова фірма “Ніста” м. Маріуполь доводи податкового органу відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства.  

За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.06р. для розгляду апеляційної скарги Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції призначена колегія суддів у складі: судді Алєєвої І.В. (головуючий), судді Величко Н.Л., судді М”ясищева А.М.

        Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд  встановив.

За результатами позапланової документальної перевірки позивача з питань правильності, своєчасності, повноти, нарахування та сплати сум податку на додану вартість за період з 01.07.04р. по 31.05.05р. Жовтневою МДПІ складений акт перевірки від 27.02.2006 року № 5/23-4/31191299 (надалі - акт перевірки), в якому встановлено, що позивачем в порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищена сума податку на додану вартість, яка підлягає  нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2004 року у сумі 30438 грн., завищена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2005 року у сумі 29253 грн. та занижена сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за травень 2005 року у сумі 1185 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 07.03.06р.:

№ 0000032344/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2005 року у розмірі 29253 грн. (підпункти “б”, “в”);

№ 0000042344/0, предметом якого є визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 1777 грн. 50 коп., у тому числі основний платіж у розмірі 1185 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 592 грн. 50 коп. (підпункт “б”).  

Відповідно до вимог ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з апеляційної скарги,  податковий орган оспорює постанову господарського суду Донецької області лише в частині визнання нечинним податкового повідомлення –рішення № 0000032344/0 від 07.03.06р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2005 року у розмірі 29253 грн. Стосовно іншої частини позовних вимог, розглянутої судом першої інстанції, ні позивач, ні податковий орган заперечень не надав.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду переглядає оскаржену постанову господарського суду Донецької області від 23.11.06р. по справі № 28/139а в певній частині та в межах апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд встановив, що постанова місцевого господарського суду відповідає нормам чинного законодавства і не підлягає скасуванню з  підстав, викладених в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом під час розгляду спору,  між позивачем та ПП ВКФ „Метон” був укладений договір від 30.07.04р.(том 1, а.с. 136-137), відповідно до якого позивач намагався продати будівлю покупцю за 202380 грн. (в т.ч. ПДВ 33730грн.). Позивачем на адресу Приватного підприємства “ПКФ Метон” було виписано рахунок та податкову накладну № 18 від 30 липня 2004 року (т.1, а. с. 123) на реалізацію будівлі на загальну суму 202380 грн. (в т.ч. ПДВ 33730 грн.). Оплата зазначеної будівлі не була здійснена.

В акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, встановлено, що у ході проведення перевірки факту передачі основних засобів або зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплати за основні засоби не встановлено (т.1, л.с.12), що зумовило висновок податкового органу про завищення позивачем у липні 2004р. податкових зобов'язань у сумі 30438грн., що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 30438грн.

В акті також зазначено, що згідно письмових пояснень головного бухгалтера підприємства позивача щодо реалізації основних засобів ПП „ПКФ Метон”, необхідність у цієї операції відпала (т.1, л.с.12).

Крім зазначеного, Довідкою Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя № 545/23-5/13495339 від 22 серпня 2005 року (том 1 арк. с. 139-142) встановлений факт отримання контрагентом позивача податкової накладної № 18 від 30 липня 2004 року та відсутність здійснення розрахунків.  

Таким чином матеріалами справи та актом перевірки підтверджується, що зазначена господарська операція не відбулась, що також не заперечується позивачем. Факт формування податкових зобов'язань у липні 2004 року за податковою накладною  № 18 від 30 липня 2004 року у сумі 33730 грн. (том 1 а. с. 124 –127, 132 –135)  позивач також не заперечує.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що  позивачем не доведений факт виникнення у нього податкових зобов'язань у певному податковому періоді за зазначеною господарською операцією за однією з перших подій, визначених пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”,  внаслідок чого формувати податкові зобов'язання та складати податкову накладну, яка відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, позивач права не мав.

Господарський суд першої інстанції, обґрунтовано встановивши в оскарженій постанові про безпідставність формування позивачем податкових зобов'язань за операцією в межах спірних вимог, правомірно врахував надання позивачем до податкового органу уточнюючих розрахунків від: 09.09.04р. (т.1, а.с.72), 18.10.04р. (т.1, а. с. 73),  18.11.04р. (т. 1, а.с.74, 75), 14.12.04р. (т.1, а. с. 76), 02.03.06р. (т.2, а. с. 21), 25.04.05р. (т.1, а. с. 96), 24.05.06р. (т.2, а. с. 19), 08.06.05р. (т. 1, а.с. 97), 15.11.06р. (т. 2, а. с.20), даними яких позивачем доведено зменшення у наступному суми, яка підлягає сплаті до бюджету за наведений звітний податковий період шляхом виключення зі складу податкових зобов'язань зазначеної суми, і, як наслідок, цього зменшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету за наведений звітний період на 30438 грн.

Дані зазначених розрахунків співпадають з даними облікової картки платника податків ведення якої здійснюється відповідачем (т. 1, а. с 17 - 36).

Таким чином, позивачем правомірно, відповідно до приписів абзацу другого пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами” від 21 грудня 2000 року №2181–Ш (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20 лютого 2003 року №550-4) уточнені дані податкової декларації за певний звітний період, тому висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2004 року, у розмірі 30438 грн. є безпідставними, про що обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи.

З огляду на наведене, не приймаються до уваги ствердження податкового органу, викладені в апеляційній скарзі, стосовно завищення позивачем у липні 2004р. податкових зобов'язань у сумі 30438грн. Ствердження заявника апеляційної скарги щодо не встановлення у ході проведення перевірки факту передачі основних засобів або зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплати за основні засоби також не враховуються судовою колегією з огляду на оскаржену постанову господарського суду Донецької області, в якої зазначені обставини встановлені та досліджені в повному обсязі  і їм дана належна правова оцінка.

Як вбачається, при  прийнятті оскарженої постанови, місцевим господарським судом були враховані дані уточнюючих розрахунків, за якими позивачем зменшена у наступному сума, яка підлягає сплаті до бюджету за наведений звітний податковий період.

Заперечення податкового органу в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. № 2181, є безпідставними, з огляду на матеріали справи, якими підтверджено неодноразове уточнення позивачем даних податкової декларації внаслідок самостійного виявлення помилок у показниках раніше поданої податкової декларації як до так і після проведення перевірки, яка проводилась податківцями з  08.02.06р. по 20.02.06р., в той час як уточнюючи розрахунки надавались позивачем до податкового органу у продовж 2004-2005років та у 2006 році (т.1, а.с.72-76, 96-97), (т.2, а. с. 19-21).

Посилання податкового органу на п.17.2 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. № 2181 та його ствердження, що уточнюючий розрахунок по декларації з ПДВ за травень 2005р. наданий позивачем після закінчення перевірки та після винесення податкового повідомлення-рішення, що оспорюється та в період судового провадження по даній справі, не приймається судовою колегією до уваги з огляду на приписи ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. № 2181, якою встановлено право платника податків самостійно виявляти помилки у показниках раніше поданої податкової декларації шляхом надання уточнюючого розрахунку.  Єдиною умовою в зазначеній нормі у випадку виявлення помилок у майбутніх податкових періодах визначено урахування строків давності,  встановлених ст.15 вказаного Закону (а саме 1095 днів). Інших обмежень, в тому числі неможливість подання платником податків уточнюючі розрахунки під час  або після проведення перевірки, Закон не містить.

Відповідно до вимог ч.1 ст.72 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на податковий орган, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено, що виправлення позивачем показників декларації здійснено не самостійно, як того вимагає ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. № 2181, а з інших підстав.

          Керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст.206,  п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України  № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, Донецький апеляційний господарський суд

                                                  У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду  Донецької області від 23.11.06р. (повний текст складений 27.11.06р.) по справі № 28/139а –залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду Донецької області від 23.11.06р. (повний текст складений 27.11.06р.) по справі № 28/139а –залишити без змін

          Ухвала суду  апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.

           Ухвала  складена в повному обсязі  19.02.2007 року.

Головуючий:          

Судді:           

          Надруковано:  4 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          1 –ДАГС