Ухвала

від 10.08.2015 по справі 755/31256/14-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/31256/14-к

1кс/755/3091/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

"10" серпня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 розглянувши скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка полягає у неповернення тимчасово вилученого майна, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді місцевого суду зі скаргою на бездіяльність слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами Кримінального процесуального Кодексу України, та просить зобов`язати слідчого повернути їй вилучений 28.07.2015 року під час обшуку ноутбук з сімейними фотографіями.

Скарга мотивована тим, що 28.07.2015 року, за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено обшук, під час якого вилучено ноутбук, за ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва, окрім того, на момент звернення до суду, вказаний ноутбук відповідно до ч.5 ст.171 КПК України повернено не було.

У судовому засіданні захисник особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, зі вказаних у ній підстав, при цьому наголосив на тому, що слідчий чи прокурор не звернулись до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України, тож воно має бути негайно повернуто.

Слідчий СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та наголосив на тому, що проведення обшуку та вилучення майна відбувалося у відповідності до норм КПК України. Крім того зазначив, що постановою слідчого від 29.07.2015 року про визнання речовими доказів вказаний ноутбук визнано речовим доказом та визначено місце його зберігання в камері речових доказів СУФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, крім того по вказаному ноутбуку призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу.

Тож, слідчий суддя, вивчивши скаргу та долучені до неї документи, заслухавши доводи захисника особи, що її подала, слідчого, приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22.07.2015 року слідчому ОСОБА_4 було надано дозвіл на проведення обшуку в житлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 у кримінальному провадженні №32014100040000087, з метою відшукання та вилучення документів та комп`ютерної техніки, в яких містяться електронні документи фінансово-господарської діяльності.

Згідно протоколу огляду від 29.07.2015 року слідчим ОСОБА_4 , було встановлено, що вилучений під час обшуку 28.07.2015 року, за адресою: м. Київ, вул. Садова, 11, земельна ділянка 67, ноутбук білого кольору, торгової марки «Asus», серійний номер D6NOCY204207248, містить інформацію, яка необхідна для встановлення істини у кримінальному провадженні та має значення речового доказу. Отже постановою від 29.07.2015 року, слідчим ОСОБА_4 , вказані речі визнані речовими доказами та визначено місце їх зберігання, в камері речових доказів СУФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Крім того згідно постанови слідчого ОСОБА_4 від 29.07.2015 року, вказаний ноутбук направлено на судову комп`ютерно-технічну експертизу.

За таких обставин, слідчий суддя виходить з того, що на момент розгляду скарги у судді, вилучене майно знаходиться у статусі «речового доказу», при цьому не розглядає питання про надання законності йому такого статусу, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

При цьому, виходячи з положень ст.ст. 84, 86 КПК України, порядок отримання доказів передбачає дотримання наступних вимог: 1) належний суб`єкт отримання доказів; 2) законність процесуального джерела доказів; 3) належність процесуального порядку отримання; 4) належність фіксації ходу і результатів слідчих дій (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій.

У відповідності до ч.9 ст.100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне правопорушення.

У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З норм ст.26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

У свою чергу, слідчий суддя позбавлений можливості врахувати доводи захисника особи, що подала скаргу в частині того, що визнання речовим доказами тимчасово вилученого майна за минуванням стадії накладення на нього арешту відповідно до правил ч.5 ст.171 КПК України, КПК України не передбачено, оскільки у відповідності до норм ч.2 ст.84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів, а вирішення питання допустимості доказів здійснюється під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч.1 ст.89, п.2 ч.4 ст.374 КПК України).

Положення ст. 303 КПК України регламентують вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, при цьому оскарження дій слідчого в частині визнання певного майна речовим доказом, до даного переліку не віднесено.

Крім того, вирішення питання про те, де саме має зберігатися речовий доказ, також до компетенції слідчого судді не віднесено, останнє вирішується слідчим особисто при ухваленні постанови з цього питання, доказів того, що володілець майна з 28.07.2015 року до цього часу, хоча б подав клопотання до слідчого про зміну місця зберігання речового доказу, у даному судовому засіданні надано не було, тож пасивність та бездіяльність самого володільця майна з цього питання є його суб`єктивним відношення до обставин що склалися у його житті, у зв`язку з чим позицію його захисника, у даному судовому засіданні, про те, що слідчий суддя шляхом постановлення ухвали на етапі досудового розслідування провадження має змогу змінити місце зберігання речового доказу визначене постановою слідчого взагалі не ґрунтується на діючих нормах КПК України, адже ч.10 ст.100 КПК України визначено, що спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства, тож у такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.

Поряд з цим слід зазначити, що скаргу подано на повернення майна у рамках кримінального провадження №32014100040000087, від імені ОСОБА_5 в той час, як у судовому засіданні встановлено, що вказана скарга підписана не уповноваженою на те особою, а саме: директором ТОВ «Перша будівельна фірма» ОСОБА_6 .

У ході судового розгляду даної скарги, слідчим суддею було створено учасникам процесу необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків у межах та у спосіб передбачений КПК України, однак захисник ОСОБА_7 ОСОБА_3 будучи вільним у використанні своїх прав у спосіб та межах визначених КПК України, правом уточнення/зміни скарги в частині особи від імені якої її подано, не скористався, тож у будь-якому випадку, за наслідками розгляду скарги, незважаючи на підстави її подання, навіть у разі якби вони підтвердилися у ході судового розгляду в її задоволенні слід відмовити.

За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, у задоволенні скарги відмовити, оскільки викладені у ній доводи з вищевказаних підстав є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

Керуючись ст. ст. 98-100, 167-169, 171, 303-307, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка полягає у неповернення тимчасово вилученого майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: