Ухвала

від 30.07.2015 по справі 2а-4023/09/0770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2015 р. м. Київ К/800/27726/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Агропромислова група „Закарпатський сад" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2014

у справі № 2а-4023/09/0770

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Агропромислова група

„Закарпатський сад"

до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного

управління Міндоходів у Закарпатській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Агропромислова група „Закарпатський сад" звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000032650/0 від 15.07. 2009; №0000032650/1 від 18.09.2009.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0000032650/0 від 15.07.2009; № 0000032650/1 від 18.09.2009.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2014 постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово господарських операцій між ВАТ МПКФ „АКТ Європа Дніпро" за період з 01.04.2008 по 31.12.2008 та складено акт № 12/23-50/00413771 від 30.06.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000032650/0 від 15.07.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 10888892 грн.: 8259261, 33 грн. основний платіж, 3629630, 67 грн. штрафні ( фінансові) санкції.

В порядку адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення № 0000032650/0 від 15.07.2009 залишено без змін та прийняте податкове повідомлення рішення за №0000032650/1 від 18.09.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", включено до податкового кредиту витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей у сумі 7259261, 33 грн., які не призначались для їх використання в господарській діяльності.

Абзацами першим, другим пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пп. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Як вбачається з Акту позивачем отримано товари за специфікацією на суму 43555568 грн.

17.06.2008 ТОВ „Міжнародна промислова комерційна фірма „АКТ Європа Дніпро" видала видаткову накладну № 22 та податкову накладну для позивача на загальну суму 43555568 грн.

25.06.2008 року відбулося приймання передача товару за якістю.

Згідно висновку комісії якість товару не відповідає заявленій Продавцем.

Вказані в Акті недоліки повинні бути виправлені за рахунок Продавця в строки, передбачені домовленістю сторін, товар з вказаними недоліками не придатний до монтування Продавцем згідно з Договором від 15.04.2008.

Відсутність у позивача сертифікатів відповідності на придбаний товар, не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, здійснення якої підтверджено іншими первинними документами, у т.ч. видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі від ТОВ „Міжнародна промислова комерційна фірма „АКТ Європа Дніпро" до позивача.

Положення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України визначають, що господарські діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В супереч вказаних положень, відповідач під час проведення перевірки на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Поряд з цим, судом першої інстанції цілком вірно зауважено, що позивач не може нести відповідальності ні за несплату податків ні контрагентом ТОВ „Міжнародна промислова комерційна фірма „АКТ Європа Дніпро", ні контрагентами по ланцюгу купівлі товару ЗАТ „Третя Київська оптова база", ТОВ „Едельвейс ВВ", ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Отже, враховуючи наведене, господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ „Міжнародна промислова комерційна фірма „АКТ Європа Дніпро" здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Вищезазначене не має наслідком визнання протиправними господарських операцій, які фактично відбулись і цей факт підтверджується документально.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, що підтвердили б факт анулювання свідоцтв платників податку ТОВ „Міжнародна промислова комерційна фірма „АКТ Європа Дніпро", ЗАТ „Третя Київська оптова база", ТОВ „Едельвейс ВВ" чи ліквідацію таких юридичних осіб.

При цьому, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин суд не може погодитись із запереченнями відповідача, оскільки відповідач помилково прийшов до висновку про те, що позивачем не підтверджено своє право на податковий кредит та віднесення сум до валових витрат.

Тобто, єдиною підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є виписана йому продавцем товарів (робіт, послуг) податкова накладна, складена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Виконання умов даного договору підтверджується дослідженими судами наявними в справі копіями актів приймання-передачі, видаткових та податкових накладних.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції щодо наявності достатніх доказів того, що вищезазначений договір було укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в акті перевірки є помилковими.

Крім того, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а договір, укладений позивачем з даним товариством до теперішнього часу в судовому порядку не визнано недійсними.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який вірно зазначив, що позивач як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни, зафіксовані в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а отже мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, до того ж видані податкові накладні, на основі яких сформований податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.

Також, судом першої інстанції зазначено, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій, що вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Агропромислова група „Закарпатський сад" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2014 у справі № 2а-4023/09/0770 слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 залишити без змін.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Агропромислова група „Закарпатський сад" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2014 у справі № 2а-4023/09/0770 скасувати.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 у справі № 2а-4023/09/0770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко