Рішення

від 26.02.2007 по справі 4/216-06-5256

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/216-06-5256

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2007 р.Справа  № 4/216-06-5256

За позовом: Одеської національної юридичної академії

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Прессмаш»

Про розірвання договору та стягнення 40266,24 гривень

                                                                                Суддя  Літвінов С. В.

Представники:

Від позивача: Прутян В. С. –за довіреністю №1 від 11.01.2007 р.

Від відповідача:  Цуркан М. В. –за довіреністю б/н від 13.06.2006 р.

СУТЬ СПОРУ:  Одеська національна юридична академія (далі - ОНЮА) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Прессмаш»(далі –ВАТ) про розірвання договору, укладеного між Одеською національною юридичною академією та Відкритим акціонерним товариством «Прессмаш» 22.08.2001 р., стягнення з ВАТ збитки за договором від 22.08.2001 р. в розмірі 34 787,84 гривень та штрафних санкцій в розмірі 5 478,40 гривень.

Продовж розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд розірвати договір від 22.08.2001 р., стягнути з ВАТ 38540,54 гривень –сума договору з урахуванням індексу інфляції та 5478,40 гривень –штрафні санкції.

Відповідач з позовними вимогами ОНЮА не погодився, виклавши свої заперечення на позов у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та заслухавши представників сторін, судом

встановлено:

Між Відкритим акціонерним товариством «Прессмаш»та Одеською національною юридичною академією 22 серпня 2001 року був укладений договір, за умовами якого (п. 1.1) відповідач (за договором – постачальник) зобов'язався виготовити та поставити позивачу (за договором - покупець) сидіння пластмасові для спортивних споруджень у кількості  1600 (одна тисяча шість сот) штук наступних кольорів: синій –700 штук, жовтих –900 штук. Зазначений товар повинен бути поставлений позивачу продовж п'яти днів після зарахування на рахунок постачальника передоплати відповідно до п. 5.1 Договору.

Загальна ціна договору склала 27392 гривень, у тому числі ПДВ – 4565,33 гривень та відповідно до п. 5.1 Договору 50%  вартості товару повинно бути перераховано в якості передоплати на рахунок постачальника. Умови договору сторонами було виконано.

31 липня 2003 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до Договору б/н від 22.08.2001 р., відповідно до якої  сторони погодили зміни до договору, що стосуються п.п. 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 основного договору. Відповідно до Додаткової угоди постачальник гарантує якість товару на протязі 24 місяців з дати поставки, яка визначається датою підписання представником покупця відповідних накладних. У випадку заміни постачальником товару з підставі, передбачених чинним законодавством та/або договором, постачальник гарантує якість товару, поставленого з метою заміни, на протязі 24 місяців з дати поставки, яка визначається датою підписання представником покупця відповідних накладних. Продовж гарантійного строку постачальник за свій рахунок проводить заміну товару, якість якого не відповідає вимогам п. 3.1, шляхом поставки відповідної кількості товару та його установки.

Внесення зазначених змін до договору викликано виявленням браку поставленого товару та виникненням необхідності заміни неякісного товару, що було здійснено 31.07.2003 р, 04.08.2003 р., 04.08.2003 р., 08.08.2003 р. та 13.08.2003 р. (накладні №№603, 608, 610, 624, 627 відповідно).

Втім, позивач виявив пошкодження товару, поставленого замість неякісного, про що склав Акт обстеження стану трибун спортивно-оздоровчого комплексу Одеської національної юридичної академії від 04.07.2005 р. та Акт обстеження стану сидінь пластмасових для спортивних споруджень, установлених на трибунах спортивно-оздоровчого комплексу ОНЮА від 23.07.2005 р.

Позивач (ОНЮА) вважає, що його права були порушені відповідачем, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

У позові ОНЮА зазначає, що в ході експлуатації сидінь пластмасових для спортивних споруджень, відповідно до правил експлуатації такого роду товару, 1600 сидінь прийшли в непридатність до закінчення гарантійного терміну, зазначеного в Договорі і в Додатковій угоді (п. 3.2). Виявлені позивачем поломки сидінь пластмасових для спортивних споруджень між собою мають характерні особливості (деформовані кріплення сидінь до трибун, а також спинки в одних і тих же місцях) і дають підстави вважати, що продукція, виготовлена ВАТ «Прессмаш»неякісно, в порушення вимог ТУУ 25421613-001-99. Виходячи з такого позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати ОНЮА суму договору з урахуванням інфляції за період з вересня 2001 року по травень 2006 р. (34787,84 гривень) та сплатити штрафні санкції за постачання неякісного товару в розмірі 20% від  вартості товару, тобто 5478,40 гривень.

26.02.2007 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд розірвати договір, укладений між ОНЮА та ВАТ «Прессмаш»22 серпня 2001 року, стягнути з ВАТ «Прессмаш»на користь ОНЮА 38540,54 гривень (сума договору з урахуванням індексу інфляції) та 5478,40 гривень (штрафних санкцій).

Відповідач з позовом не погодився, так як вважає, що він є безпідставним та необґрунтованим. Так, відповідач вважає, що договір від 22.08.2001 р. припинив свою дію в момент підписання сторонами за договором  документів на відпуск товарів, таким чином він не може бути розірваний, оскільки припинив свою дію до моменту подачі позовної заяви.     

ВАТ також вважає, що «акт, на який посилається позивач, не може розглядатись як підстава про визнання виробів такими, що не відповідають технічним умовам та стандартам». Сумнівним, на погляд відповідача, є також те, що 1600 стільців опинились в несправному стані за 28 днів до закінчення дворічного строку гарантії. Відповідач вважає, що товар експлуатувався з порушенням правил експлуатації щодо такого товару, а саме – сидіння мають механічні пошкодження у формі деформування кріплення сидіння та спинки сидіння, що спричинені істотними механічними навантаженнями і є наслідком неправильної експлуатації. Виходячи з зазначеного відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач просить також накласти арешт на грошову суму, що дорівнює сумі боргу з метою забезпечення позову.

Суд вважає, що клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованим та таким, що не може бути задоволено, виходячи з того, що у суду немає підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою від 20.07.2006 р.  по справі була призначена судова експертиза, на вирішення якої було поставлено питання, чи відповідають пластмасові сидіння для спортивних споруджень, виготовлених та поставлених ВАТ «Прессмаш»ОНЮА по договору від 22 серпня 2001 року вимогам ТУУ 25421613-0010-99,  у зв'язку з чим провадження о справі було зупинено.

Ухвалою від 12.09.2006 року провадження по справі було поновлено у зв'язку з надходженням до господарського суду повідомлення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз повідомлення №8747/25 про неможливість надання висновку.

Ухвалою від 21.09.2006 р. провадження по справі зупинено з причини повторного призначення судової експертизи, перед якою поставлені наступні питання: чи відповідають пластмасові сидіння для спортивних споруджень, виготовлених та поставлених ВАТ «Прессмаш»ОНЮА по договору від 22 серпня 2001 року вимогам ТУУ 25421613-0010-99; визначити хімічний склад сидінь пластмасових для спортивних споруджень, виготовлених та поставлених ВАТ «Прессмаш» ОНЮА по договору від 22.08.2001 р.; чи можливо на сьогоднішній день встановити, що поломки, на які вказує позивач, а саме деформація кріплень сидінь до трибун, сталися до закінчення гарантійного терміну; якщо можливо –вказати часові межі цих поломок; чи можливо встановити, що поломки, на які вказує позивач, а саме: деформація кріплень сидінь до трибун, спинок сидінь, сталися з вини виготовлювача продукції або по причині неправильної експлуатації чи монтажу.

10.01.2007 року ОНДІСЕ складено висновок №11240/25 та 15.12.2006 р. –висновок №11239, які сформульовані за результатами проведення призначеної судом експертизи.

Ухвалою від 26.01.2007 р. провадження по справі було поновлено.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, висновки експерта, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами спору 22.08.2001 р. був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до умов зазначеного договору відповідач (як постачальник) прийняв на себе зобов'язання виготовити та поставити позивачу (як покупцю) сидіння пластмасові для спортивних споруджень у кількості 1600 штук. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що якість продукції повинна відповідати ТУУ25421613-001-99, постачальник, в свою чергу гарантував якість товару протягом 32 місяців з моменту поставки.

Матеріалами справи підтверджується і сторонами не заперечується той факт, що умови договору, які передбачають поставку та оплату продукції, були сторонами виконані, втім на протязі гарантійного терміну, були виявлені недоліки товару, що викликало  заміну сидінь для  стадіону (накладна №603 від 21.07.2003 р., №608 від 04.08.2003 р., №610 від 05.08.2003 р., №624 від 08.08.2003 р., №627 від 13.08.2003 р.).

31.07.2003 р. сторони за договором погодили та уклали Додаткову угоду до Договору від 22.08.2001 р., якою, серед іншого встановили гарантійний термін  - 24 місяця, а також те, що при виявленні Покупцем невідповідності якості поставленого товару технічним умовам, передбаченим у п. 3.1 Договору покупець складає акт невідповідності та повідомляє про це покупця.

Відповідно до Актів обстеження від 04.07.2005 р. та від 23.07.2005 р. покупцем виявлено поломки сидінь, поставлених за договором відповідачем. Зазначеними актами припущено, що продукція, виготовлена ВАТ «Прессмаш»неякісно, в порушення вимог ТУУ 25421613-001-99.

За клопотанням позивача судом була призначена експертиза для вирішення питань, які потребують спеціальних знань.

Відповідно до висновку №11239 криміналістичної експертизи полімерних матеріалів пластмас та виробів з них, наданого ОНДІСЕ від 15.12.2006 р., надані для дослідження пластмасові сидіння для спортивних споруджень, виготовлені та поставлені ВАТ «Прессмаш» ОНЮА по договору від 22.08.2001 р., виготовлені з поліпропілену та не відповідають вимогам ТУУ 25421613-001-99 «Сидения для зрителей полимерные. Технические условия.» за матеріалом виготовлення.

Висновок  №11240/25 від 10.01.2007 р. зазначає також, що поломки, такі як: деформація кріплень до трибун, спинок сидінь, сталися з вини виготовлювача продукції в результаті недотримання  вимог ТУУ 25421613-001-99.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем порушені умови Договору від 22.08.2001 року в частині поставки продукції, яка повинна відповідати Технічним умовам та бути певної якості.

Відповідно до  статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Законом передбачено (ст. 610, 611 ЦК України), що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що має місце при виконанні договору від 22.08.2001 р. з боку відповідача. В такому випадку настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з цього, вимоги позивача про розірвання договору та стягнення суми договору є обґрунтованими. Крім зазначеного, позивач обґрунтовано заявив до стягнення штрафні санкції, які передбачені чинним законодавством, а саме: статтею 231 ГК України, відповідно до положень якої встановлюється відповідальність за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг). Таким чином, відповідач повинен повернути позивачеві грошову суму –суму договору, що стала для позивача збитками та сплатити штрафні санкції в сумі 20% від ціни договору –5478,40 гривень.

Втім, вимога позивача про стягнення інфляційних витрат за період з вересня 2001 р. по травень 2006 року є необґрунтованою, так як відповідно до доказів, що наявні в матеріалах справи (накладні),  товар був поставлений позивачу протягом липня-січня 2003 року, в той же час була укладена Додаткова угода. Відповідно до матеріалів справи недоліки поставленого товару були виявлені 04.07.2005 р. та 23.07.2005 р., про що складені Акти обстежень.

Відповідно до статей 258, 681 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність щодо неякісності (недоліків) товару та стягнення санкцій. Такий строк складає один рік, тобто у липні 2005 року позивач виявив порушення свого цивільного права, з цього часу рахується строк позовної давності, тобто часу, коли позивач мав право звернутись до суду з відповідним позовом. В той же час відповідач, отримавши повідомлення позивача про виявлену неякісність продукції повинен був на вимогу покупця повернути сплачену ним грошову суму. Несплата такої суми передбачає неправомірне користування відповідачем грошима позивача, тобто саме в межах цього періоду можливо стягнення індексу інфляції.

За розрахунком суду відповідачу належить повернути позивачеві сплачену ним суму з врахуванням індексу інфляції за період з липня 2005 року по травень 2006 року, що складатиме –29227,26 гривень, а також штрафні санкції в сумі 5478,40 гривень.

  Виходячи з вищенаведеного, доводи відповідача про те, що товар експлуатувався позивачем з порушенням правил експлуатації щодо такого товару суперечать матеріалам справи та спростовуються належними та допустимими доказами відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до наведеного, керуючись статтями 15, 16, 258, 509, 526, 610, 611, 681 ЦК України, статтями 231, 268 ГК України суд вважає позовні вимоги Одеської національної юридичної академії такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 34705,66 гривень.

Керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Одеської національної юридичної академії задовольнити частково.

2.          Розірвати договір, укладений між Одеською національною юридичною академією та Відкритим акціонерним товариством «Прессмаш»22 серпня 2001 року.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Прессмаш” код 057490815013 ( м. Одеса, вул. Стовбова, 28 ) на користь Одеської національної юридичної академії код 23213460 ( м. Одеса, вул. Піонерська, 2 )  29227,26 гривень –суму договору з урахуванням індексу інфляції, 5478,40 гривень –штрафні санкції за порушення умов договору б/н від 22.08.2001 р., державне мито в сумі 347,06грн.  та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі   101,48грн..  

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку

                                                             з дня підписання

                               Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 15.03.07р.

               Суддя                                                                                       Літвінов С.В.