Ухвала

від 26.06.2007 по справі 4/216-06-5256

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/216-06-5256

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

26 червня 2007 р.                                                                                   № 4/216-06-5256  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

       Перепічая В.С.,

Вовка І.В.,

        Гончарука П.А.,

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" на постанову Одеського апеляційного   господарського суду  від 03.05.2007 року у справі № 4/216-06-5256 за позовом Одеської національної юридичної академії до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш"  про розірвання договору та стягнення штрафних санкцій,

УСТАНОВИВ:

Подана Відкритим акціонерним товариством "Пресмаш" касаційна скарга не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки  не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги (подання), до скарги додаються докази сплати державного мита і надіслання копії скарги  іншій стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів касаційної  скарги, докази  надіслання копії скарги  іншій стороні у справі відсутні, оскільки додані до касаційної скарги ксерокопії  поштового опису  від 22.05.2007 року та поштової квитанції №5955 від 22.05.2007 року не є належними доказами направлення копії  касаційної скарги позивачу.

Отже, до касаційної скарги відповідачем не додано доказів надіслання її копії іншій стороні  у справі.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 1113  ГПК України касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні  (сторонам) у справі.

Разом з цим, до  матеріалів  касаційної скарги не додано  докази сплати державного мита  у встановленому  розмірі.     

Згідно підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними Законом України  від 25.03.2005 року №2505-ІV) ставки  державного мита із заяв, що подаються до господарських судів встановлюються в таких розмірах:    а) із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову,  але не менше 6  неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян і не більше  1500 неоподатковуваних   мінімумів доходів громадян, б) із заяв немайнового характеру 5 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

У той же час, відповідач оскаржує  в повному обсязі судове рішення, предметом розгляду якого є вимоги про розірвання договору та стягнення штрафних санкцій.

Таким чином, касаційна скарга на судове рішення у даній справі повинна бути оплачена   державним митом з урахуванням обох вимог, тобто  відповідач повинен був сплатити  42,50 грн. за вимогу немайнового характеру та  146,14 грн. державного мита щодо майнових вимог, а сплатив згідно  квитанції № 23 від 21.05.2007 року лише 146,14 грн. Тому зазначена квитанція  не може  бути доказом сплати державного мита у встановленому  розмірі.

Отже, до скарги  також не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому  розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113  ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Згідно ч.1 ст.36 ГПК України, письмовими доказами у справі є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Як випливає з приписів наведеної норми процесуального закону, у випадку недостатності доказів для вирішення спору по суті, на господарські суди покладено обов'язок витребувати для вирішення спору по суті необхідні документи і матеріали. В зв'язку з тим, що на даній стадії судового процесу спір по суті не вирішується, то у касаційної інстанції відсутнє право керуватися приписами ст. 38 ГПК України.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.          

          На підставі викладеного та керуючись п.п. 3, 4  ч.1 ст.1113 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" на постанову Одеського апеляційного   господарського суду  від 03.05.2007 року повернути без розгляду.

           Судді                                                                                    В. Перепічай

                                                                                              І. Вовк

                                                                                                        П. Гончарук