Постанова

від 03.05.2007 по справі 4/216-06-5256

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/216-06-5256

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" травня 2007 р. Справа № 4/216-06-5256

Колегія   суддів   Одеського   апеляційного   господарського  суду   у   складі:

Головуючого                                                                       Лашина В.В.

Суддів :                                                                                Єрмілова Г.А.                                                                                                                         Воронюка О.Л.

при секретарі                                                                      Кіценко В.С.                   

за участю представників сторін:

від позивача –Прутян Д.С., довіреність №1 від 11.01.07р.

від відповідача –Качур В.Г., довіреність №66 від 25.01.07р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Прессмаш”

на рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2007 р.  

у справі № 4/216-06-5256

за позовом Одеської національної юридичної академії, м. Одеса

до Відкритого акціонерного товариства “Прессмаш”, м. Одеса

про розірвання договору та стягнення 40 266,24 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

30.05.2006р. Одеська національна юридична академія (далі –ОНЮА) звернулася до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Прессмаш” (далі –ВАТ “Прессмаш”) про розірвання договору від 22.08.2001 р., стягнення з відповідача 34 787,84 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 5478,40 грн. штрафних санкцій та судових витрат, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за умовами зазначеного договору від повідач зобов'язався поставити позивачу 1600 сидінь пластмасових, однак в ході їх експлуа тації вони прийшли в непридатність до закінчення гарантійного терміну, про що був складений акт обстеження та за характером виявлених недоліків позивач вважає, що продук ція, надана за договором, виготовлена неякісно, у порушення вимог ТУУ 254221613-001-99.

В подальшому позивач уточнив свої вимоги та просив розірвати договір від 22.08.2001р., укладеного між сторонами, а також стягнути з відповідача 38 540,54грн. суми договору з урахуванням індексу інфляції, 5478,40 грн. штрафних санкцій та судових витрат.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.02.2007 р. (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги задоволені частково, договір від 22.08.2001 р. розірваний, з ВАТ “Прес смаш” на користь ОНЮА стягнуто 29 227,26 грн. суми договору з урахуванням індексу інф ляції, 5478,40 грн. штрафних санкцій, держмито в сумі 347,06 грн. та 101,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з цим рішенням, ВАТ “Прессмаш” в апеляційній скарзі просить його скасувати, прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаю чись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не враховано п. 8 ст. 269 ШК України, за яким позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості можуть бути пред'явлені протягом 6 місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів, тобто судом порушено вимоги п. 4 ст. 267 ЦК України щодо наслідків пропуску строків позовної давності. Також необґрунтованим скаржник вважає суму штрафних санкцій, оскільки відповідних доказів наявності таких санкцій позивачем надано не було. Не погоджується апелянт й з висновками криміналістичної експертизи № 11239 від 15.12.2006 р. та судово-товарознавчої експертизи № 11240/25 від 10.01.2007 р., так як вони були проведені не в повному обсязі.  

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних під став.

22.08.2001 р. між сторонами був укладений договір, за умовами якого ВАТ “Прес смаш” зобов'язалося виготовити та поставити ОНЮА сидіння пластмасові для спортивних споруджень у кількості 1600 штук синього (700 шт.) та жовтого (900 шт.) кольорів на зага льну суму 27 392 грн. з урахуванням ПДВ в розмірі 4565,33 грн.

Пунктом 3.1 договору визначено, що якість продукції повинна відповідати ТУУ 25421613-001-99.

У зв'язку з виявленою невідповідністю якості переданого товару та з необхідністю його заміни 31.07.2003 р. сторонами була укладена додаткова угода до договору від 22.08.2001 р., якою були внесені зміни, зокрема, щодо гарантійного строку –24 місяців з дати поставки, яка визначається днем підписання сторонами накладних.

Протягом липня-серпня 2003р. відповідачем було поставлено нові пластмасові сидін ня, що підтверджується накладними № 603 від 31.07.2003 р., № 608 від 04.08.2003 р., № 610 від 05.08.2003р., № 624 від 08.08.2003 р., № 627 від 13.08.2003 р. /а.с. 32-34/.

Однак 04.07.2005р. та 23.07.2005р. позивачем були виявлені поломки пластмасових сидінь, поставлених за договором, що підтверджується відповідними актами обстеження /а.с. 6, 7/.

Згідно з висновком криміналістичної експертизи полімерних матеріалів пластмас та виробів з них Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11239 від 15.12.2006 р. /а.с.91-92/ надані для дослідження сидіння для спортивних споруджень, виго товлених та поставлених ВАТ “Прессмаш” ОНЮА по договору від 22.08.2001 р., не від повідають вимогам ТУУ 25421613-001-99 “Сидения для зрителей полимерные. Технические условия” за матеріалом виготовлення.

У відповідності до висновку судово-товарознавчої експертизи ОНДІСЕ № 11240/25 від 10.01.2007 р. /а.с. 88/ поломки, такі як: деформація кріплень до трибун, спинок сидінь, сталися з вини виготовлювача продукції в результаті недотримання вимог ТУУ 25421613-001-99.

Пунктом 7.1 договору від 22.08.2001 р. передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно до дію чого законодавства України.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОНЮА, господарський суд виходив з того, що укладений між сторонами 22.08.2001 р. договір за своєю правовою природою є договором поставки, матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем умов договору, стягнення штрафних санкцій передбачено умовами договору та ст. 231 ГК України, а також те, що стягненню підлягає 29 227,26 грн. суми договору з урахуванням індексу інфляції, який рахується протягом строку позовної давності, передбаченого ст. 258, 681 ЦК України, за період з липня 2005 р. по травень 2006 р.

Аналізуючи матеріали справи, законодавство, що регулює спірні питання, судова ко легія доходить до висновку, що судом першої інстанції, в цілому, було вірно вирішено спір по суті заявлених позовних вимог.

Водночас, судова колегія не може погодитися з висновками господарського суду, наведеними у мотивувальній частині рішення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Конкретизація характерних ознак та відмінностей договорів поставки та купівлі-продажу міститься у Цивільному кодексі України.

У частині 1 і 2 ст. 712 ЦК України наводиться, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємни цькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за ньо го певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про ку півлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що предмет договору від 22.08.2001р. викори стовувався позивачем саме для власних потреб, а саме: для забезпечення сидіннями трибун спортивних споруджень ОНЮА, а не для використання його у підприємницькій діяльності.

Отже, за своєю правовою природою між сторонами 22.08.2001 р. був укладений не договір поставки, а саме договір купівлі-продажу, у зв'язку з чим до цих правовідносин слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Враховуючи це, помилковими судова колегія вважає посилання відповідача на при писи ч. 8 ст. 269 ГК України, якими встановлюється 6-місячний строк для звернення до суду з позовами, що випливають з поставки товарів неналежної якості, так як відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 258 та ст. 681 ЦК України до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовує ться позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених ст. 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк –від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку, що й було зроблено позивачем.

Безпідставними вважає судова колегія твердження ВАТ “Прессмаш” про поми лковість висновків судових експертиз, оскільки зворотнього не було доведено відповідачем згідно до ст. 33 ГПК України.

Не може погодитися судова колегія та вважає хибними посилання відповідача на те, що неможливо розірвати договір від 22.08.2001 р., який припинений у зв'язку з виконанням сторонами передбачених ним обов'язків, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною. Аналогічні положення відображаються у ст. 599 ЦК України.

Однак у даному спорі відповідачем свої зобов'язання були виконані неналеж ним чином внаслідок передання продукції, яка не відповідала умовам договору, а тому зобов`язання, що виникло між сторонами на підставі договору від 22.08.200 р. та додаткової угоди до нього, не було припинено на день звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Разом з тим, обґрунтованими визнає судова колегія посилання ВАТ “Прессмаш” на те, що позивачем не доведено підстав пред'явлення вимог про стягнення штрафних санкцій, оскільки відповідно до п. 7.1 договору від 22.08.2001 р. сторони визначили, що відповід альність за невиконання або неналежне виконання наступає у відповідності з діючим законодавством України.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що за порушення зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 % вартості не якісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), але цей припис діє при умові, якщо хоч би одна сторона зобов'язання належить до державного сектору економіки, порушення пов'язане з виконанням державного контракту і виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України або за рахунок державного кредиту.

В решті випадків штраф за неякісну чи некомплектну продукцію сплачується в розмірі, встановленому договором, але сторонами договору від 22.08.2001 р. не було перед бачено розмір штрафних санкцій, в зв'язку з чим судова колегія вважає, що вимоги ОНЮА в цій частині є безпідставними та не підлягаючими задоволенню.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області підлягає зміни шляхом виключення з пункту 3 резолютивної частини цього рішення суми в розмірі 5478,40 грн. штрафних санкцій за порушення умов договору б/н від 22.08.2001р.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Прессмаш” задовольнити частково, а рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2007 р. по справі № 4/216-06-5256 - змінити.

Виключити з пункту 3 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2007р. по справі № 4/216-06-5256 суму в розмірі 5478,40грн. штрафних санкцій за порушення умов договору б/н від 22.08.2001р.

В решті рішення залишити без змін.

Наказ доручити видати господарському суду Одеської області.

Головуючий                                                                     В.В. Лашин

Суддя                                                                                      Г.А. Єрмілов

 Суддя                                                                                  О.Л. Воронюк