Рішення

від 03.06.2010 по справі 2/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/55 03.06.10

За первісним позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради

третя особа Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація

до Релігійної громади Української Православної Церкви парафії на честь Святителя Іоасафа Білгородського у Подільському районі м. Києва

про стягнення 526,24 грн.

За зустрічним позовом Релігійної громади Української Православної Церкви парафії на честь Святителя Іоасафа Білгородського у Подільському районі м. Києва

до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради

третя особа Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація

про визнання договору оренди нерухомого майна № 943/3 від 10.02.2009р. недійсним

Суддя І.О. Домнічева

Представники сторін за первісним позовом:

від позивача: Панкова О.А

від відповідача: Задвернюк М.І.

від третьої особи: не з'явився

Представники сторін за первісним позовом:

від позивача: Задвернюк М.І.

від відповідача: Панкова О.А

від третьої особи: не з'явився

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України після оголошеної в судовому засіданні 25.05.10 р. перерви.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради до Релігійної громади Української Православної Церкви «Святителя Іосафа Білгородського»у Шевченківському районі м. Києва про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва №943/3 від 10.02.2009р., у розмірі 526,24 грн., з яких: 404,70 грн. -заборгованість по орендній платі, 25,34 грн. -пені, 96,20 грн. -компенсації плати за землю, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2010р. порушено провадження у справі № 2/55.

Позивач 11.02.10р. звернувся до суду з клопотанням, в якому, в зв'язку зі зміною назви Відповідача, Позивач просить суд вважати іншою назву відповідача - замість «релігійної громада Української Православної Церкви парафії Святителя Іосафа Білгородського у Шевченківському районі м. Києва», відповідач змінив назву на «релігійна громада Української Православної Церкви парафії на честь Святителя Іоасафа Білгородського у Подільському районі м. Києва»(розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.08р. №1484).

Релігійна громада Української Православної Церкви парафії на честь Святителя Іоасафа Білгородського у Подільському районі м. Києва 05.03.10р. звернулась з зустрічним позовом до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва №943/3 від 10.02.2009р.

Ухвалою від 09.03.2010р. суд прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою від 20.04.2010р. суд залучив до участі у розгляді справи Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради.

Ухвалою від 11.05.10р. Заступником Голови Господарського суду міста Києва було продовжено строк вирішення спору на один місяць.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам та третій особі за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони та третя особа були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у первісному позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; проти зустрічного позову представник позивача заперечував в повному обсязі.

Представник Відповідача у судових засіданнях підтримував викладені у зустрічному позові обставини, та просив позовні вимоги зустрічного позову задовольнити в повному обсязі; проти первісного позову представник відповідача заперечував в повному обсязі.

Представник Третьої особи в судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника третьої особи суд не повідомлений. Документально обґрунтовані пояснення на позов третя особа не подала. За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.05.10р. судом, за згодою присутніх представників сторін було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та для оголошення вступної та резолютивної частин рішення по справі, судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву на 03.06.10р.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 03.06.10р. за попередньою згодою представників сторін було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2009 року між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради (далі -Орендодавець, Позивач) та «Релігійною громадою Української Православної Церкви «Святителя Іосафа Білгородського»у Шевченківському районі м. Києва (далі -Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва (далі - Договір), за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежиле приміщення для складських потреб, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Іскрівська, буд. № 5, загальною площею 6,0 кв. м. (підвал).

Відповідно до п. 3.1 Договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 62,27 грн. на місяць.

Згідно умов Договору оренди, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць, і орендар також компенсує видатки по платі за землю, розрахунок яких робиться у відповідності до Додатку №3 до основного Договору.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди до Договору від 27.07.2009, орендна плата встановлюється у розмірі 46,70 грн. на місяць.

З боку орендаря Договір підписано священиком Тарасовим С. В.; також на виконання Договору, Орендодавець (в особі директора Мартиняк О.М.) передав, а Орендар (в особі священика Тарасова С. В.) прийняв об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому -передачі від 01.04.2008р., в якому вказано що він є додатком №2 до Договору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач зазначив, що Відповідач проводить оплату несвоєчасно та не в повному обсязі, чим грубо порушує умови Договору, тобто здійснює платежі в розмірах, менших ніж передбачено договором, що призводить до виникнення заборгованості.

Відповідно до п. 6.2. Договору, Позивачем за несвоєчасне внесення платежів нарахована Відповідачу пеня у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення.

У зв'язку з вищенаведеним, Позивач зазначає, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором становить 526,24 грн., з яких: 404,70 грн. -заборгованість по орендній платі, 25,34 грн. -пені, 96,20 грн. -компенсації плати за землю, та позивач просить також стягнути судові витрати з відповідача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з наданих Відповідачем документів, 30.10.2008 відбулися зміни щодо назви Відповідача, а саме у назві та тексті Статуту Відповідача, слова «релігійна громада Української Православної Церкви парафії Святителя Іосафа Білгородського у Шевченківському районі м. Києва», замінено на слова «релігійна громада Української Православної Церкви парафії на честь Святителя Іоасафа Білгородського у Подільському районі м. Києва», що зареєстровано розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.10.08р. №1484; крім того, зазначені зміни були внесені і до Свідоцтва про державну реєстрацію, Відповідача у зв'язку з чим було замінено й печатку.

Указом Митрополита Київського і всієї України за №1652 від 18.12.2007р. настоятелем храму Релігійної громади було призначено Ієрея Віталія Бойко, і відповідно до п. 2.8 Статуту парафії настоятель заключає угоди від її імені.

Проте, як вбачається з тексту Договору, від імені Відповідача він був підписаний не Ієреєм Віталієм Бойко, а священиком Тарасовим С.В., який звільнений з посади настоятеля в 2007 році.

Крім того, Договір укладався з використанням старої печатки, яку не було передано новому настоятелеві храму, в зв'язку з чим Відповідачем в «Експрес об'яві»№ 60 від 31.03.2008р. було поміщено оголошення про те, що Статут, свідоцтво про реєстрацію та печатка єпархії з 18.12.2007р. вважаються недійсними. (копія оголошення міститься в матеріалах справи).

Станом на дату підписання Договору (10.02.2009р.) та Акту приймання-передачі майна до цього Договору Тарасов С.В. не являвся головою релігійної громади (Відповідача) та не був наділений повноваженими на підписання будь-яких договорів або актів від імені Відповідача; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Пунктом 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, визначено, що правочин, вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу України бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочинну не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними», угода може бути визнана недійсною лише на підставах і з наслідками, передбаченими законом; до того ж суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Статтею 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в реєстрі, є відкритими та загальнодоступними і надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність у ньому (реєстрі) інформації, яка запитується. А отже, відповідно до вимог ст. 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати необхідні дані про керівника чи місцезнаходження юридичної особи, є зазначені витяг чи довідка. (п. 105 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №15 "Про судову практику в справах про банкрутство").

Отже, сторона, з якою укладено угоду, повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, при цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку (в даному випадку -обов'язку Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради) перевіряти такі повноваження ( п. п. 9, 9.1 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.99 р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

Щодо заперечень Позивача (відповідача по зустрічному позову), що він укладає договори оренди не самостійно, а на підставі та на виконання чинних розпоряджень Солом'янської районної і місті Києві державної адміністрації, то в межах даної справи не розглядається питання визнання недійсним розпорядження, на підставі якого укладався Договір. В межах даної справи розглядається питання визнання Договору недійсним, оскілки особа, що його підписала від імені Відповідача не мала на це належних повноважень, та як вбачається з наведених вище норм закону та роз'яснень до них, Позивач - Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради при укладенні Договору повинен був перевіряти повноваження особи, - Тарасов С.В., що нібито діяв від імені та в інтересах Відповідача.

Як зазначалося вище, з 18.12.07р. настоятелем храму Релігійної громади Української Православної Церкви парафії на честь Святителя Іоасафа Білгородського у Подільському районі м. Києва є Ієрей Бойко В.В.

Та з 18.12.07р. (з дати свого призначення на посаду) в 2008 та в 2009 році повноважний представник Відповідача - Бойко В.В. не підписував договорів оренди нежилого приміщення площею 6 км.в., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Іскрівська, 5 з Позивачем; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Як зазначає Відповідач, про існування Договору та Акту прийому-передачі приміщення (додатку до Договору) він дізнався лише отримавши їх з позовною заявою; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідач 05.01.2010 р. звернувся до Позивача з письмовою заявою про відсутність у Тарасова С.В. будь-яких повноважень на укладення договорів від імені Відповідача у зв'язку зі звільненням з посади з 18.12.2007 р., і на підтвердження цього до заяви Відповідачем, зокрема, було додано копії: Указу про призначення Бойка В.В., довідки з ЄДРПОУ на Відповідача та копію з «Експрес-об'яви».

У наданій на це звернення відповіді Позивач 16.02.2010 р. повідомив, що зазначені у заяви обставини не були відомі Позивачу при укладенні Договору оренди з Відповідачем в особі Тарасова С.В.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п. 9.2 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.99 р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

В матеріалах справи відсутні вищеописані звернення Відповідача або його повноважних представників до Позивача щодо схвалення Договору, а також відсутні докази вчинення Відповідачем чи його повноважними представниками дій, які свідчать про схвалення Договору, а саме Відповідачем або його повноважними представниками не сплачувалась орендна плата та не здійснювалось страхування об'єкту оренди на користь Позивача, як це передбачено умовами оспорюваного Договору.

Надана Позивачем за первісним позовом до матеріалів справи квитанція за 17 лютого 2009 про оплату за оренду за Договором суми - 124,54 грн. не є належним доказом на підтвердження факту схвалення Відповідачем укладеного правочину (Договору), оскільки, вищеописана квитанція не містить доказів, що оплата здійснювалась уповноваженою особою Відповідача або самим Відповідачем шляхом перерахування коштів в безготівковому порядку; Позивачем таких доказів також не надано.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до п. п. 3.2 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.99 р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу). Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє (частина друга статті 59 Цивільного кодексу).

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що Відповідачем доведено недійсність Договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 10.02.09р. №943/3, і тому заявлені Відповідачем (позивачем по зустрічному позову) вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Проте в межах даної справи судом встановлено, що Договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 10 лютого 2009 року №943/3 від імені Відповідача укладений не уповноваженою на це особою, Відповідачем не схвалювався, не виконувався, предмет Договору оренди - нежиле приміщення площею 6,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Іскрівська, 5, Відповідачу в користування не передавалось та ним не використовувалось (тобто, Відповідач нічого не одержав за Договором).

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги Позивача по первісному позову про стягнення з Відповідача заборгованості за користування (оренду) приміщенням за Договором за період з травня по жовтень 2009 року (включно), а саме: 404,70 грн. -заборгованості по орендній платі, 96,20 грн. -заборгованості з компенсації плати за землю, а також 25,34 грн. -пені за прострочення грошового зобов'язання зі сплати орендної плати.

Відповідно ст. 49 ГПК України, в зв'язку з відмовою в задоволенні первісного позову, на користь Позивача по первісному позову відносяться та йому не відшкодовуються суми витрат по сплаті державного мита (102 грн.) та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (236 грн.) за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва.

Відповідно ст. 49 ГПК України, в зв'язку з задоволенням вимог зустрічного позову з Позивача (відповідача по зустрічному позову) на користь Відповідача (позивача по зустрічному позову) стягуються суми витрат по сплаті державного мита (85 грн.) та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (236 грн.) за звернення з зустрічним позовом до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 10 лютого 2009 року №943/3.

Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у місті Києві ради (м. Київ, вул. Соціалістична, 6; код ЄДРПОУ 35756919) на користь Релігійної громади Української Православної Церкви парафії на честь Святителя Іоасафа Білгородського у Подільському районі м. Києва (м. Київ, вул. Тираспільська, 43/1, кв. 18; ідентифікаційний код 24920567) 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення -23.06.2010р.