Рішення

від 10.08.2015 по справі 922/3803/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2015 р.Справа № 922/3803/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Агроліга плюс", м.Харків до ПП "Новомиколаївське", с. Нова Миколаївка простягнення 319191,76 грн. за участю представників:

позивача - Яковець В.С., за довіреністю № б/н від 24.02.2015 року.

відповідача - Антіпова Т.А., довіреність від 23.02.15р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроліга Плюс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Новомиколаївське" про стягнення 319191,76 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору поставки № 2110П від 21.10.2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 липня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 липня 2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 21.07.2015 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 28864), в якому проти позову заперечує та зазначає, що сторонами у п. 7.1 договору не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме не встановлено суму на яку нараховуються штрафні санкції.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 21.07.2015 року представник відповідача надав клопотання (вх. № 28862), в якому просить суд відкласти розгляд справи для надання часу для підготовки додаткових пояснень та заперечень на позов.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 21.07.2015 року представник позивача надав розрахунок штрафних санкцій (вх. № 29241).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2015 року розгляд справи було відкладено на 10.08.2015 року.

07.08.15р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував та просив суд в задоволенні позову відмовити.

10.08.15р. представник позивача надав клопотання з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

10.08.15р. відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить суд розірвати договір поставки №2110П, укладений між сторонами 21.10.2014 року.

Ухвалою суду від 10.08.15р. зустрічну позовну заяву ПП "Новомиколаївське" повернуто без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 10.08.2015 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.08.2015 року проти позову заперечував.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

21.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро ліга Плюс» (позивач) та Приватним підприємством «Новомиколаївське» (відповідач) було укладено договір № 2110П щодо поставки соняшника.

Відповідно до умов вищезазначеного договору та специфікації № 1 до нього, відповідач зобов`язався поставити соняшник врожаю 2014 року у кількості 300 тонн за ціною 350000,00 грн., а позивач зобов`язався у строк з 21.10.2014 року по 31.12.2014 року прийняти обумовлений товар та оплатити його.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунку-фактури № 27 від 21.10.2014 року позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором та перерахував на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 300000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 383 від 23.10.2014 року.

Однак, в порушення умов, укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав та грошові кошти, перераховані в якості авансу позивачем, повертати відмовився.

Враховуючи викладене, позивач був змушений звернутись до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати та неустойки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.04.2015 року по справі № 922/710/15 позовні вимоги позивача задоволено повністю, стягнуто з відповідача авансовий платіж в сумі 300000,00 грн. та неустойку в розмірі 19750,50 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року вищезазначене рішення господарського суду залишено без змін.

Як зазначає у позовній заяві позивач, станом на 30.06.2015 року відповідач своїх зобов`язань по договору поставки № 2110П від 21.10.2014 року не виконав.

Як вбачається з рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/710/15, за період з 01.01.2015 року по 19.01.2015 року стягнуто з відповідача штрафні санкції в розмірі 19750,50 грн.

Проте, відповідач свої зобов`язання з поставки товару не виконав.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивачем було нараховано відповідачу пеню за період з 20.01.2015 року по 30.06.2015 року, що складає 319191,76 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідач до теперішнього часу не виконав зобов'язання, в матеріалах справи відстуні докази поставки товару.

Відповідно п. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 договору сторонами встановлено, що за прострочення постачання продукції від дати вказаної в п. 4.1 цього договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен дань прострочення.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, перевіривши періоди нарахування останнім вказаної суми пені дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 319191,76 грн. за період з 20.01.2015 року по 30.06.2015 року. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в сумі 6383,85 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 267, 509, 525, 530, 598, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 232, 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 12, 33, 43, 44-49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Новомиколаїське» (64721, Харківська область, с. Нова Миколаївка, р/р 26003135419 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 35598282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліга Плюс» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 65, офіс 325, р/р 26000052325774 в ПАТ «Приватбанк», м. Харків, МФО 351533) 319191,76 грн. пені та 6383,85 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.08.2015 р.

Суддя Н.С. Добреля