Рішення

від 06.12.2007 по справі 2-155/2007

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

                                                                                                                                Справа №2-155/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2007 року                                                Орджоникидзевский

районний суд м. Харкова

в складі:

головуючого - судді Ізмайлова

И.К.,

при секретарях - Семеновій Я.Ю.,

Свиридовій Н.О., Кашура М. Ю.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

ОСОБА_3, третя особа: Четверта Харківська державна нотаріальна контора про

визнання частково недійсним свідоцтва про право власності у порядку спадкування

за законом та визнання права власності на частину майна у порядку спадкування

за законом, визнання частково недійсним договору довічного утримання, суд, -

встановив:

 У березні 2006 року повивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про

визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та

визнання права власності на %

частину квартири АДРЕСА_1, а у

подальшому доповнивши позовні вимоги і до ОСОБА_3 про визнання частково

недійсним договору довічного утримання стосовно спірної частки зазначеної

квартири.

В

обґрунтування позову зазначив, що 27

березня 1998 року

Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду видано

свідоцтво про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 на його матір

ОСОБА_5 та батька ОСОБА_4 реєстраційний № 7-98-131069.

З       17 травня 2000 року за згодою

батьків він зі своєю сім'єю вселився у спірну квартиру та за

місцем розташування вказаної квартири зареєструвався.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 і після його смерті відкрилася

спадщина, яка складалася з 1/2 частини спірної квартири, автомобіля М2137,

1976 року випуску

державний номерний знак НОМЕР_1, грошового заощадження з нарахованими

відсотками в філії

Ощадного банку України № 5442/0238.

На час смерті

батька, він постійно мешкав у спірній квартирі та має адресну реєстрацію.

12 квітня 2002 року його мати

звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті

ОСОБА_4, в якій

просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом на автомобіль М2137, 1976 року випуску

державний номерний знак НОМЕР_1, грошового заощадження з нарахованими

відсотками в філії Ощадного банку України №

5442/0238.

За

домовленістю з матір'ю він не претендував на зазначене майно та в той же день

теж звернувся з заявою про відмову від отримання спадщини яка складалася з автомобіля

та грошового вкладу не відмовляючись при цьому від частини квартири.

12 квітня 2002 року ОСОБА_5

отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на автомобіль М2137, 1976 року випуску

державний номерний знак НОМЕР_1, грошового заощадження з нарахованими

відсотками в філії Ощадного банку України №

5442/0238 видане четвертою Харківською державною нотаріальною

конторою за реєстром №

1-533.

30

квітня 2004 року

його мати, відповідачка за справою ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на

спадщину за законом на 1/2 частину зазначеної квартири, про що йому було

невідомо, і про що він дізнався лише у грудні 2005 року.

Після

звернення його з позовом до суду про визнання частково недійсним свідоцтва про

право на спадщину, щодо 1/4 частини спірної квартири, відповідачка ОСОБА_5 03 червня 2006 року уклала

договір довічного утримання з його сестрою ОСОБА_3, за яким передавала у

власність останній квартиру АДРЕСА_1.

В

зв'язку з наведеним просив визнати частково недійсним свідоцтво про право на

спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на 1/4 частину спірної

квартири у порядку спадкування за законом та визнати частково недійсним договір

довічного утримання.

Відповідачі

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 позов не визнали, вважаючи його таким, що не підлягає

задоволенню з тих підстав, що позивач відмовляючись від прийняття частини

спадщини відмовився від усієї спадщини, а сам факт його проживання у спірній

квартирі не свідчить про прийняття

2

ним спадщини так

як він майном не опікувався, не утримував житло, а крім того як на час

життя ОСОБА_4 так і

після його смерті вони не перешкоджали позивачеві та членам його сім'ї

користуватися квартирою.

Третя особа - четверта

Харківська державна нотаріальна контора покладалася на розсуд суду.

Заслухавши

сторони, перевіривши обставини справи, суд вважає необхідним позов задовольнити

повністю, виходячи з наступного:

Судом

встановлено, що ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 серпня 1964

року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 батьками якого

записані ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 що підтверджується копією свідоцтва про народження.

27 березня 1998 року Харківським

міським центром приватизації державного житлового фонду видано свідоцтво про

право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_5 та ОСОБА_4 реєстраційний за № 7-98-131069, що

підтверджується довідкою № 23-03281 виданою 15.02.2006 р. КП «Харківське міське

бюро технічної інвентаризації».

ОСОБА_1

постійно мешкає та з 17 травня 2000 року зареєстрований у спірній квартирі, що

підтверджується копією паспорта та не заперечується сторонами.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4, який постійно

проживав в квартирі АДРЕСА_1, що є

місцем відкриття спадщини.

Після

його смерті залишилася спадщина, яка складалась з 1/2 частини двокімнатної

квартири АДРЕСА_1, автомобіль М2137, 1976

року випуску державний номерний знак НОМЕР_1, грошового заощадження з

нарахованими відсотками в філії Ощадного банку України № 5442/0238.

12 квітня 2002 року ОСОБА_5

отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане четвертою

Харківською державною нотаріальною конторою за реєстром № 1-533 на автомобіль

М2137, 1976 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1, грошового заощадження

з нарахованими відсотками в філії Ощадного банку України № 5442/0238.

30

квітня 2004 року

ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане четвертою

Харківською державною нотаріальною конторою за реєстром № 1-527 на 1/2 частину

двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

03 червня 2006 року державним

нотаріусом четвертої Харківської державної нотаріальної контори за реєстром № 2-2432 посвідчено

договір довічного утримання щодо двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1, належної

ОСОБА_5, за яким ОСОБА_3 зобов'язувалась довічно утримувати ОСОБА_5,

забезпечувати її одягом, доглядом, необхідною допомогою, харчуванням, та

залишити в довічному безкоштовному користуванні зазначену квартиру.

Виходячи

з того, що спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 дані

правовідносини регулюються Цивільним кодексом УРСР у редакції 1963 року.

Спадкоємцями

першої черги після смерті ОСОБА_4 у

відповідності зі ст. 529

ЦК УРСР є його дружина ОСОБА_5,

син ОСОБА_1 та

дочка, ОСОБА_3

Умовою

для отримання свідоцтва про право на спадщину є прийняття спадщини. Не

допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята

спадщина визнається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини, що

передбачено ст. 548 ЦК УРСР.

У

відповідності зі ст. 549 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину

якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном, або якщо

він подав нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття

спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути здійснені протягом шести

місяців із дня відкриття спадщини.

За даними

четвертої Харківської державної нотаріальної контори в шестимісячний строк

після смерті спадкодавця ОСОБА_4 ніхто зі спадкоємців із заявами про прийняття

спадщини не звернувся. У той же час позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_5 фактично прийняли спадщину

оскільки вони постійно на день смерті проживали разом з спадкодавцем в квартирі

АДРЕСА_1.

Як

вбачається з матеріалів спадкової справи, наданої четвертою Харківською

державною нотаріальною конторою, ОСОБА_5 звернулася з заявою про видачу

свідоцтва про право на спадщину за законом - автомобіль та грошові заощадження

вже після спливу шестимісячного строку від

3

дня відкриття спадщини, 12 квітня 2002

року , а ОСОБА_1, в той же

день, в свою чергу з заявою, що він спадщину не прийняв.

Видаючи

свідоцтво про право на спадщину, нотаріальна контора визнала, що відповідачка

ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину, а позивач ОСОБА_1, який також проживав у спірній квартирі, визнавався таким,

що не прийняв спадщину.

За таких

обставин суд вважає, що подана позивачем заява про неприйняття ним спадщини не

відповідає ні обставинам справи ні вимогам закону (ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР).

Таким

чином суд доходить висновку, що ОСОБА_1

та ОСОБА_5 як спадкоємці першої черги фактично прийняли спадщину і доля

кожного з них становить по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_3 спадщину не прийняла, ні шляхом подачі заяви у

нотаріальну контору у передбачений законом строк, ні фактично.

Задовольняючи

вимоги ОСОБА_1 про

визнання за ним права власності на 1/4 частину квартири суд визнає в цій частині

недійсним як свідоцтво про право на спадщину за законом, так і договір

довічного утримання, оскільки ОСОБА_5 на день відчуження майна, % частина квартири

не належала ( ст. 316 ЦК

України в редакції 2004

p.).

ОСОБА_1 не пропустив

строк позовної давності, передбачений ст. 71

ЦК УРСР, оскільки про видачу свідоцтва про право на спадщину, щодо

частини квартири, йому стало відомо в грудні 2005 року і з цієї дати починається перебіг позовної давності

( ст. 76 ЦК УРСР).

Посилання

відповідачки, що вона є спадкоємицею на все спадкове майно тому, що

нотаріальною конторою їй вже видано свідоцтво про право на спадщину на його

частину - автомобіль

та грошові заощадження від яких відмовився позивач, є безпідставні оскільки від

спадщини він відмовився після спливу шестимісячного строку з дня її відкриття,

що не позбавляє його права оспорювати свідоцтва на вказане майно.

Оскільки

позивач не звертався з позовними вимогами про визнання за ним права власності у

порядку спадкування на автомобіль та грошові вклади, то суд у відповідності до

ст. 11 ЦПК

України не може визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину на

вказане майно, що не позбавляє позивача права з подальшому звернутися до суду з

таким позовом.

У

відповідності зі ст. 88 ЦПК

України суд стягує з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 25, 5  грн. 

понесеним ним витрат по сплаті судового збору при зверненні до суду та

стягує ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 15

 грн. 

витрат на технічно-інформаційне забезпечення розгляду справи: одержувач:

УДК в Орджонікідзевському районі м. Харкова, код: 24134604, Банк: ГУДКУ у

Харківській області, МФО 851011, р/р 31216259700009, КБК: 22050000.

Керуючись

ст. ст. 10, 11, 17, 27,

31, 60, 61, 88, ч.3 ст. 209,

ст. 218 ЦПК

України, ст. 71, 76,

548, 549 ЦК УРСР (у редакції 1963

року), ст. 316 ЦК України

(у редакції 2004 року),

суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати

за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 і в цій же

частині визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом видане

четвертою Харківською державною нотаріальною конторою 30 квітня 2004 року за реєстром

№ 1-527, а також

договір довічного утримання посвідчений четвертою Харківською державною

нотаріальною конторою 03 червня 2006 року за реєстром № 2-2430.

Стягнути

з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 25, 5  грн. 

понесеним ним витрат по сплаті судового збору при зверненні до суду.

Стягнути

з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 15

 грн. 

витрат на технічно-їнформаційне забезпечення розгляду справи: одержувач:

УДК в Орджонікідзевському районі м. Харкова, код: 24134604, Банк: ГУДКУ у

Харківській області, МФО 851011, р/р 31216259700009, КБК: 22050000.

На

рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження впродовж десяти

днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.