Справа № 2-164/07р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
9 жовтня 2007 року В-Писарівський районний суд
Сумської області
в складі: головуючого- судді Семенової О.С.,
при
секретарі Пасюга Н.М.,
з
участю адвоката ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.
В-Писарівка справу за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3
про стягнення матеріальних збитків, і
Встановив:
Позивачка звернулася до суду з
даним позовом, мотивуючи Свої вимоги тим, що 2 лютого 2007 року на підставі трудового договору
прийняла на роботу продавцем у магазин „Май" відповідачку, з якою 26 січня 2007 року уклала договір
про повну матеріальну відповідальність.
Відповідачка працювала позмінно з іншим продавцем ОСОБА_4., яка перебувала у трудових відносинах з
приватним підприємцем ОСОБА_5
27 квітня 2007 року була проведена інвентарізація, та виявлена нестача у
розмірі 4 759 грн. 15 коп., яку продавці зобов'язалися добровільно
відпрацювати. З 28 квітня
2007 року відповідачка залишилась працювати у магазині одна, 3 травня 2007 року
була зроблена інвентарізація за
вказаний період та знову виявлена нестача у розмірі 581 грн. 54 коп. Вважає, що відповідачка повинна
сплатити їй матеріальні збитки у розмірі 2 640 грн., виходячи з того, що сума
першої нестачі поділена між двома продавцями порівну, що становить 2 379, 58 грн., за мінусом
заробітної плати відповідачки за травень 2007 року у розмірі-103, 55 грн. та повернутим нею
особистим боргом у розмірі 216, 03 грн. та плюс
сума другої нестачі 581, 54 грн.
В
судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги повністю і дала аналогічні пояснення.
Відповідачка у судовому засіданні
заявлений позов не визнала повністю та пояснила, що наприкінці січня 2007 року була прийнята на
роботу продавцем до приватного
підприємця ОСОБА_2, з якою укладала трудовий договір та договір про повну
матеріальну відповідальність, крім неї у магазині працювала інший продавець ОСОБА_4., яка перебувала у трудових
відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_5, так як у магазині було два відділа,
один з яких, продуктової групи, належав позивачці, а горілчаних та табачних
виробів - ОСОБА_5, працювали на обидва відділи, позмінно, через день. 27 квітня 2007 року була проведена
інвентаризація та виявлена нестача у розмірі 4
759, 15 грн., їй встановили суму боргу 2 060 грн., з цим згодна не була,
прохала провести переревізію. З 28 квітня 2007 вона працювала одна, З травня
2007 року провели знову інвентарізацію, була виявлена нестача у розмірі 581,54 грн., з якою вона не погодилась, з
3 травня 2007 року на роботу не виходила.Чому виникла нестача пояснити не може, припускає, що хтось мав
доступ до приміщення магазину.
Заслухавши пояснення сторін,
вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, суд
2
вважає що позовні вимоги не
підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно
до ч. 1 ст. 9 Закону УРСР для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з
громадянами договора про використання їх праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КЗпП
України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству,
установі, організації внаслідок порушення
покладених на них трудових обов'язків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 134 КЗпП
України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх
вини підприємству, установі, організації у випадках, коли між працівником і підприємством відповідно до
ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе
працівником повної матеріальної
відповідальності за незабеспечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Стаття 135-1 КЗпП України
передбачає, що письмові договори про! повну матеріальну відповідальність може бути укладено
підприємством з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням,
обробкою, продажем, перевезенням або
застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Як вбачається з матеріалів справи,
позивачка ОСОБА_2 являється суб'єктом підприємницької діяльності на підставі
свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця з 13 вересня 2002 року / а.с.78/,
вид діяльності - розбрібна торгівля, сплачує єдиний податок / а.с.79/ . Відповідно до заяви
ОСОБА_3. від 22 січня 2007 року / а.с.6/, між нею та приватним підприємцем ОСОБА_2 був укладений 1
лютого 2007 року трудовий договір № 5 ,
згідно з умовами якого відповідачка прийнята на роботу продавцем на
невизначенйй строк з виплатою їй мінімальної заробітньої плати, який зареєстрований районним Центром
зайнятості / а.с.7/. 26 січня 2007 року між сторонами укладений договір про повну матеріальну відповідальність, так як продавець безпосередньо виконує роботу, пов'язану зі
зберіганням, контролем термінів придатності, реалізації продовольчих товарів / а.с.8/. З акту від 27.04.2007 року
проведення інвентарізації у магазині
„Май" приватних підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вбачається, що у результаті її проведення виявлена нестача у
розмірі 4 759, 15 грн. , який підписаний усіма присутніми, у тому числі і
відповідачкою / а.с.9/. Відповідно до
акту від 3.05.2007 року проведення інвентарізації товарно-матеріальних
цінностей магазину „Май" встановлена нестача у розмірі 581, 54 грн., який
підписаний членами комісії,
відповідачка від підпису відмовилась / а.с.10/. Актом від 14 травня 2007 року
проведення документальної перевірки результатів інвентарізації 27.04.2007 року виявлено, що сума нестачі складає 4 713, 15 грн.,
відповідачка проти свого підпису написала
- не згодна / а.с.11/, актом від 14.05.2007 року проведення документальної перевірки результатів інвентарізації від
3.05.2007 року встановлена сума нестачі 581, 54 грн., з чим відповідачка також
не погодилась / а.с.12/. Трудові відносини припинені 17 травня 2007 року відповідно до наказу № 56 від 17
травня 2007 року у зв'язку зі звільненням продавця за п.4 ст. 40 КЗпП
України / а.с.80/.
Постановою від 22 травня 2007 року
В-Писарівським РВ УМВС відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою позивачки, у ході перевірки фактів несанкціонованого проникнення до
приміщення магазину не встановлено / а.с. 15/.
Ухвалою суду від 27 червня 2007 року
від позивачки витребувалась бухгалтерська документація за період з 26 січня
2007 року по 3 травня 2007 року відносно прийняття відповідачкою у свою підзвітність
товарно-матеріальних цінностей та каси магазину. Проте дана ухвала не була виконана, так як
позивачка відмовилась надавати суду дані документи, мотивуючи тим, що накладні
виписані на всі п'ять магазинів і тому надати документи, що підтверджують результати
інвентарізацій неможливо.
3
З пояснень свідка ОСОБА_4.,
допитаного у судовому засіданні слідує, що вона працювала продавцем у магазині „Май" у
приватного підприємця ОСОБА_5 з 9 жовтня 2006 року до 27 квітня 2007 року, з
лютого 2007 року з нею позмінно працювала відповідачка, яка перебувала у трудових стосунках
з приватним підприємцем ОСОБА_2 Магазин складається з двох відділів - продовольчих товарів, який належить
позивачці, та горілочних і тютюнових товарів,
що належить ОСОБА_5, але продавці працювали на двох відділах через день, ключі
передавалися у кінці зміни. Товар отримували теж на два відділи по накладним на магазин „Май", які
зберігалися у магазині. 27 квітня 2007 року була проведена інвентарізація і виявлена нестача у
розмірі 4 759 грн., її частину визначили у розмірі 1 724 грн.68 коп., яку вона
відшкодувала, причини нестачі пояснити не
може.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні
показала, що працює бухгалтером у приватного підприємця ОСОБА_5, була присутня при проведенні
інвентарізації 27 квітня
2007 року, у; результаті якої виявлена нестача у розмірі 4 759 грн., яку
поділили порівну між продавцями, так як
встановити ступінь вини кожного документально неможливо, продавці отримували товар за накладними
на магазин.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні
показала, що у травні 2007 року була .запрошена у якості незалежного бухгалтера для перевірки
результатів інвентарізації за бухгалтерськими документами. Різниця за результатами інвентарізації від
27.04 2007 року склала 40 грн.,
Таким чином, суд приходить до
висновку, що позивачка не довела свої вимоги у судовому засіданні, оскільки
умовами матеріальної відповідальності є наявність прямих дійсних збитків, заподіяних противоправною
поведінкою працівника та з його вини. Позивачка у судовому засіданні не надала суду доказів противоправно!' поведінки відповідачки та її вини у спричинених
матеріальних збитках . Пояснення позивачки та свідка^ОСОБА_4., що відповідачка допускала до
матеріальних цінностей сторонніх осіб, не знайшли підтвердження, оскільки позивачка, як
роботодавець, не приймала ніяких мір до відповідачки, тобто не реагувала на порушення нею
трудової дисципліни. Крім того, як встановлено у судовому засіданні, відповідачка перебувала у трудових
відносинах з позивачкою, хоча мала доступ і до
товару іншого приватного підприємця, так як працювала на два відділи, теж саме
було і з іншим продавцем ОСОБА_4., яка перебуваючи у трудових відносинах з приватним підприємцем
ОСОБА_5, обслуговувала товарно-матеріальні
цінності, що належали позивачці. Тобто з боку роботодавця не було забеспечено повного зберігання
ввірених продавцю матеріальних цінностей. З пояснень позивачки слідує, що' неможливо розмежувати суму
нестачі по кожному відділу окремо, так як товар
отримувався одночасно на весь магазин.
Частиною 1 ст. 135-3 КЗпП України встановлено, що розмір
заподіяної підприємству шкоди визначається
за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості матеріальних
цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду
України у Постанові „Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної
підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" № 14 від 29.12.92 р. із
змінами, внесеними згідно з Постановами № 3 від 28.03.97 р. та № 12 від 03.12.97 р. у п. 23 - суддя незалежно від
обставин справи має вирішити
питання про подання сторонами або про витребування даних бухгалтерського обліку й інших документів про
наявність і розмір прямої дійсної шкоди - матеріалів інвентарізацій, актів ревізій та облікових
документів, актів та інших документів про нестачу і т.д.
Суд своєю Ухвалою попереднього
судового засідання від 27.06.2007 року витребував від позивача бухгалтерські документи, але
ухвала суду виконана не була,
4
таким
чином у суду не було можливості перевірити розмір
прямої дійсної шкоди, так як з актів про проведення інвентарізації не видно на
підставі яких бухгалтерських документів були встановлені суми залишку, приходу та списання
товару. Таким чином, не можна було встановити у судовому засіданні які саме матеріальні цінності прийняла
під звіт відповідачка при прийомі на роботу.
На
підставі викладеного, суд дійшов висновку, що немає підстав для задоволення .заявленого позову.
Керуючись ст.ст.
130,134,135-1,135-3 КЗпП України,
ст.ст. 10,60, 212,213,' 215 ЦПК
України, суд -
вирішив:
У задоволенні позовних вимог
ОСОБА_2до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків - відмовити
за недоведенністю.
Рішення може бути оскаржено в
апеляційному порядку до апеляційного суду
Сумської області через
В-Писарівський районний суд шляхом подачі в 10-ний строк з дня
його проголошення заяви про
апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20
днів апеляційної скарги або у
порядку, передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суд | Великописарівський районний суд Сумської області |
Дата ухвалення рішення | 09.10.2007 |
Оприлюднено | 08.10.2009 |
Номер документу | 4836919 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Великописарівський районний суд Сумської області
Семенова О.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні