Постанова

від 06.08.2015 по справі 816/2500/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2500/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест" до відповідача Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест" (надалі - ТОВ "Бест", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.06.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняті відповідачем за наслідками перевірки спірні податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є неправомірним, оскільки здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. За твердженням позивача, у ході проведеної перевірки ТОВ "Бест" при встановленні порушень відповідачем надано перевагу актам від 07.08.2015 № 2320/26-55-22-07/38865231 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Конкорд Оіл" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014 по 31.03.2014", від 30.07.2014 № 3322/137/04-03-22-01/30536344 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Трейд Коммодіті" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) та їх подальшої реалізації по взаємовідносинах з ПП "НК-Плюс", податковий номер 37103577, ТОВ "Благосвет", податковий номер 32697704 за березень 2014 року" та вироку Червонозаводського суду м. Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к стосовно підозрюваного ОСОБА_4, проте, відповідачем не прийняті до уваги первинні бухгалтерські документи позивача. ТОВ "Бест" стверджує, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, що впливає на об'єкт оподаткування податку з доходів приватних підприємств, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані за реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності або у подальшій реалізації.

Відповідач проти позову заперечує, стверджує про правомірність висновків планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Бест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014; зазначає, що позивачем не дотримані вимоги Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" та наказу МВС України "Про затвердження Змін до Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів"; стверджує, що господарські операції ТОВ "Бест" з контрагентами - ТОВ "Євротрейд Україна", ТОВ "Конкорд Ойл", ТОВ "Трейд Коммодіті" не мали реального характеру, тому, за висновком відповідача, не могли бути об'єктом оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги адміністративного позову та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акта перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Бест" (ідентифікаційний код 30406433) зареєстроване як юридична особа 06.05.1999 виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області (т. 1, а.с. 20). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість, що підтверджено матеріалами справи та не оспорюється сторонами (т.1, а.с. 32-33).

Видами діяльності товариства за КВЕД - 2010 є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля пальним; вантажні автомобільний транспорт (т. 1 а.с. 28).

У період з 15.04.2015 по 29.05.2015 посадовими особами ДПІ у м. Полтаві на підставі направлення від 15.04.2015 № 418 та згідно з наказами від 03.04.2015 № 684 та віт 18.05.2015 № 970 (наказ на продовження терміну проведення планової документальної перевірки) /т. 5, а.с. 60-62/ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Бест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки ТОВ "Бест" відповідачем складено акт від 02.06.2015 № 2029/16-01-22-01-09/30406433 (т.1, а.с. 53-113), яким зафіксовані порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 401 548 грн, у тому числі за 2013 рік на суму 276 897 грн, за 2014 рік на суму 124 651 грн; та занижено податок на додану вартість у період, що перевірявся, у розмірі 429 973 грн, у тому числі по періодах: за квітень 2013 року - на суму 21 157 грн; за травень 2013 року - 83 779 грн; за червень 2013 року - 78 978 грн; за липень 2013 року - 74 746 грн; за серпень 2013 року - 32 811 грн; за березень 2014 року - 124 445; за квітень 2014 року - 14 057 грн (з урахуванням додатку № 10 про виправлення технічних помилок / а.с. 45, т.1/).

На підставі акта перевірки від 02.06.2015 № 2029/16-01-22-01-09/30406433 ДПІ у м. Полтаві прийняті податкові повідомлення - рішення від 19.06.2015 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 501 935 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 401 548 грн, за штрафними санкціями у розмірі 100 387 грн; та № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 537 466,25 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 429 973 грн, за штрафними санкціями у розмірі 107 493,25 грн (т.1, а.с. 35-36).

Позивач не погодився із указаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включається до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Бест" (Покупець) придбано у ТОВ "Євротрейд Україна" (Продавець) бензин марки А - 76 та А - 95 відповідно до укладеного договору поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів, скрапленого газу пропан - бутан від 30.05.2012 № 30-05-2/12 (т. 2, а.с. 141-144), згідно з пунктом 1.1 якого Продавець зобов'язується постачати та передавати у власність Покупця нафтопродукти, скраплений газ пропан - бутан (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його вартість на умовах цього Договору. Відповідно до пункту 2.1 Договору якість товару має відповідати державним стандартам, технічним умовам та іншим вимогам України стосовно цієї групи товару. Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна товару, що передається у власність Покупцю, узгоджується сторонами та зазначається у накладних на товар та рахунках, що є невід'ємною частиною цього договору. У разі доставки товару Покупцю, за згодою сторін, автотранспортом Продавця або визначеного ним Перевізника, Покупець відшкодовує Продавцю вартість транспортних послуг згідно з наданими рахунками-фактурами або вартості таких послуг включається до вартості Товару. Відповідно до пункту 4.1 Договору сторонами домовлено, що оплата за цим Договором здійснюється покупцем шляхом повної оплати вартості отриманого товару Продавцю на умовах відстрочення платежу строком до 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару на підставі виставленого рахунку - фактури Продавця. Згідно з пунктами 5.1 та 5.2 Договору приймання товару (скрапленого газу пропан - бутан) за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції "Про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 332 від 03.06.2002, а також відповідно до умов цього Договору; приймання товару (нафтопродуктів) за якістю та кількість проводиться відповідно до Інструкції "Про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155. Товар вважається поставленим Продавцем та прийнятий Покупцем за кількістю та якістю відповідно до умов цього договору та додатків до нього, а також згідно з паспортом якості, виданому виробником товару (пункт 5.6 цього Договору). Строк дії цього Договору відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 з моменту його підписання до 31.12.2012, а в порядку взаєморозрахунків має юридичну силу до повного виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань, а якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із Сторін не заявить про намір його розірвати, договір автоматично вважається пролонгованим на наступний календарний рік на попередніх умовах.

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій позивачем надані суду отримані від ТОВ "Євротрейд Україна" видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, паспорта якості (т. 2, а.с. 145- 250).

Позивачем також надані докази на підтвердження подальшої реалізації нафтопродуктів, а саме, бензину А - 76 та А - 92 Е - 40, А - 92 Е турбо: копії банківських виписок, копії товарних книг ТОВ "Бест" форми - 31НП, змінні звіти АЗС № 2 (по вул. Центральна, 43, с. Щербані, Полтавського району), видаткові накладні, довіреності на отримання товару від ТОВ "Бест", відомості, z-звіти, (т. 3, а.с. 14-250, т. 4, а.с. 1-10), договори поставок та додаткові угоди до них, подорожні листи вантажного автомобіля (т. 4, а.с. 11- 132).

Крім того між ТОВ "Бест" та ТОВ "Євротрейд Україна" були укладені договори суборенди від 30.05.2012 № 84-О ємності № 11 (об'ємом 24 500 літрів) та ємності № 12 (об'ємом 24 552 літрів); від 07.05.2013 № 123-О - ємності № 14 (об'ємом 24 401 літрів); від 21.05.2013 № 134-О - ємності № 17 (об'ємом 22 588 літрів) /т. 3, а.с. 1-13/. Також між ТОВ "Бест" та ФОП ОСОБА_5 укладено договір оренди нежитлової будівлі від 01.03.2014 за адресою: вул. Центральна, 43, с. Щербані, Полтавський район, Полтавська область (т. 2, а.с. 74-83).

ТОВ "Бест" (Покупець) придбав у ТОВ "Конкорд Оіл" (Продавець) відповідно до договору постачання нафтопродуктів від 13.03.2014 дизельне пальне сорт F (код УКТ ЗЕД НОМЕР_3) /т. 4, а.с. 134-139/. На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій позивачем надані суду отримані від ТОВ "Конкорд Оіл": видаткова, податкова, товарно-транспортна накладні, сертифікат відповідності, паспорт якості (т. 4, а.с. 140-150).

Позивачем також надані докази на підтвердження подальшої реалізації нафтопродуктів, а саме, дизельного пального сорту F (код УКТ ЗЕД НОМЕР_3): копії банківських виписок, копії товарних книг ТОВ "Бест" форми - 31НП, змінні звіти АЗС № 2 (по вул. Центральна,43, с. Щербані, Полтавського району), видаткові накладні, довіреності на отримання товару від ТОВ "Бест" (т. 4, а.с. 158-169).

Дизельне пальне сорту F (код УКТ ЗЕД НОМЕР_3) доставлялося на адресу ТОВ "Бест" (вул. Центральна, 43, с. Щербані, Полтавського району, Полтавської області) з пункту навантаження, розташованого у с. Червоний шлях, Ніжинського району, Чернігівської області, автоперевізником ТОВ "Віпеко", яке мало ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом серії АГ № 587071 від 04.07.2011 та автомобільний транспорт для перевезення (т. 4, а.с. 151-157)

ТОВ "Бест" (Покупець) придбав у ТОВ "Трейд Коммодіті" (Продавець) відповідно до договору постачання від 31.03.2014 № 31/03-2 бензин марки А - 92 Євро. Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), назва, асортимент, кількість, якість та ціна якого вказана у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Якість товару, що постачається, повинна відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартним (ДСТУ), діючим на території України, та підтверджуватись паспортом та/або сертифікатом якості виробника товару. Відповідно до специфікації від 31.03.2014 № 1 до договору від 31.03.2014 № 31/03-2 найменування товару - бензин автомобільний підвищеної якості А - 92 Євро (НОМЕР_4) у кількості 30 940 літрів за ціною 11,5 грн за літр, на загальну суму 355 810,00 грн (т.4, а.с. 173-176).

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій позивачем надані суду отримані від ТОВ "Трейд Коммодіті" видаткова, податкові, товарно- транспортна накладні, сертифікат відповідності, паспорта якості (т. 4, а.с. 177, 179, 180-181, 183, 186-187).

Позивачем також надані докази на підтвердження подальшої реалізації нафтопродуктів, а саме, бензину автомобільного підвищеної якості А - 92 Євро (НОМЕР_4): копії банківських виписок, копії товарних книг ТОВ "Бест" форми - 31НП, змінні звіти АЗС № 2 (по вул. Центральна,43, с. Щербані, Полтавського району), z-звіти, видаткові накладні, довіреності на отримання товару від ТОВ "Бест" (т. 4, а.с. 188- 204).

Досліджені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печатками контрагентів позивача ТОВ "Євротрейд Україна" (код ЄДРПОУ 38173234), ТОВ "Конкорд Оіл" (код ЄДРПОУ 38865231), ТОВ "Трейд Коммодіті" (код ЄДРПОУ 30536344), які на момент їх видачі знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується відповідачем; із акта перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні працівниками Кременчуцької ОДПІ у ході проведення перевірки не встановлено.

Факт оплати позивачем придбаних паливно-мастильних матеріалів відповідачем не заперечується.

У досліджених судом товарно-транспортних-накладних заповнено основні графи: автопідприємство, замовник, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункт завантаження, пункт розвантаження, водій та автомобільний транспорт, який здійснює перевезення товару, об'єм нафтопродукту, густина, температура, маса.

Суд зауважує, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що поставка придбаних у ТОВ "Конкорд Оіл" ПММ здійснювалася юридичною особою ТОВ "Віпеко", діяльність якого є ліцензованою, на підтвердження чого представником позивача подано до суду завірену належним чином копію ліцензії перевізника (т. 4, а.с. 151). Також, на підтвердження наявності у перевізника ТОВ "Віпеко" транспортних засобів представником позивача надано копію договору оренди автомобільного засобу, укладеного з фізичною особою, від 15.03.2011 № 15/03-1 (т. 4, а.с. 152-155).

Доставка нафтопродуктів, придбаних у ТОВ "Трейд Коммодіті", здійснювалась власним автотранспортом позивача на адресу вул. Центральна, 43, с. Щербані, Полтавського району, Полтавської області.

На підтвердження наявності у позивача транспортних засобів та перевезення товару належним чином представником позивача надані копії договорів оренди транспортних засобів; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; свідоцтва підготовки водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажів; свідоцтва про повірку засобів вимірювальної техніки; свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; узгодження (погодження) маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, а також карту території ТОВ "Полтавський завод кварцового скла", ТОВ "Торговий дім ГРЛ" та карту вулиць, по яким здійснювався узгоджений маршрут перевезення товару (т. 2, а.с. 87-133, т. 5, а.с. 153, 154). На кожен вантажний автомобіль, який здійснював поставку паливно-мастильних матеріалів, позивачу виписувались подорожні листи, копії яких залучені до матеріалів справи.

Використання паливно-мастильних матеріалів з метою та у межах господарської діяльності позивача підтверджуються залученим до матеріалів справи витягом з товарної книги кількісного руху нафтопродуктів. Доказів придбання без мети використання у власній господарській діяльності паливно-мастильних матеріалів відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 цього Кодексу).

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статей 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Вказані первинні документи підписані сторонами без застережень та містять необхідні для цілей оподаткування відомості щодо змісту та обсягу господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а тому підтверджують факт виконання спірних операцій.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Отже, позивачем надані всі документи на підтвердження реальності укладених договорів та документи на підтвердження використання товару у своїй господарській діяльності.

З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (паливно-мастильних матеріалів) з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності суд дійшов висновку, що у податкового органу відсутні підстави для збільшення ТОВ "Бест" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 501 935 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 401 548 грн, за штрафними санкціями у розмірі 100 387 грн, та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 537 466,25 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 429 973 грн, за штрафними санкціями у розмірі 107 493,25 грн.

Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на наявність порушень податкового законодавства з боку вищевказаних контрагентів ТОВ "Бест" суд не приймає до уваги, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагентів платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже, не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Указане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України, зокрема від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10528520), від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14222198), у яких зазначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України. якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № НОМЕР_1 від 19.06.2015.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № НОМЕР_2 від 19.06.2015.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест" (код ЄДРПОУ 30406433) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2015 року.

Суддя Т.С. Канигіна