Ухвала

від 12.07.2016 по справі 816/2500/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Київ К/800/44229/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року

у справі №816/2500/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест» (надалі - ТОВ «Бест»)

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ДПІ у м.Полтаві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У липні 2015 року ТОВ «Бест» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Полтаві від 19.06.2015 року №0000702301 та №0000712301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в позові.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Бест» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м.Полтаві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Бест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 02.06.2015 № 2029/16-01-22-01-09/30406433, в якому зафіксовані порушення п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі названого акта перевірки ДПІ у м. Полтаві прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 року: №0000702301, згідно з яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 501935,00грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 401548,00грн., за штрафними санкціями у розмірі 100 387,00грн; та №000712301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 537466,25грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 429973,00грн., за штрафними санкціями у розмірі 107493,25 грн.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України .

Так, згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших встановлених документів.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Відповідно до п.п.«а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на включення до складу валових витрат у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними документами.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що основним видом діяльності позивача КВЕД - 2010 є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля пальним; вантажний автомобільний транспорт.

Так, ТОВ «Бест» (Покупець) придбано у ТОВ «Євротрейд Україна» (Продавець) бензин марки А - 76 та А 95 відповідно до укладеного договору поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів, скрапленого газу пропан - бутан від 30.05.2012 року № 30-05-2/12.

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано суду видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, паспорта якості.

На підтвердження подальшої реалізації нафтопродуктів позивачем було надано копії банківських виписок, копії товарних книг ТОВ «Бест» форми 31НП, змінні звіти АЗС № 2 (по вул. Центральна, 43, с. Щербані, Полтавського району), видаткові накладні, довіреності на отримання товару від ТОВ «Бест», відомості, z-звіти, договори поставок та додаткові угоди до них, подорожні листи вантажного автомобіля.

Крім того, між ТОВ «Бест» та ТОВ «Євротрейд Україна» були укладені договори суборенди ємностей. Також між ТОВ «Бест» та ФОП Гаурова Е.А.5 укладено договір оренди нежитлової будівлі від 01.03.2014 за адресою: вул. Центральна, 43, с. Щербані, Полтавський район, Полтавська область (т. 2, а.с. 74-83).

ТОВ «Бест» (Покупець) придбав у ТОВ «Конкорд Оіл» (Продавець) відповідно до договору постачання нафтопродуктів від 13.03.2014 дизельне пальне сорт F.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані суду видаткова, податкова, товарно-транспортна накладні, сертифікат відповідності, паспорт якості, а також докази щодо подальшої реалізації нафтопродуктів, а саме, копії банківських виписок, копії товарних книг ТОВ «Бест» форми 31НП, змінні звіти АЗС № 2 (по вул. Центральна,43, с. Щербані, Полтавського району), видаткові накладні, довіреності на отримання товару від ТОВ «Бест».

Дизельне пальне сорту F доставлялося на адресу ТОВ «Бест» (вул. Центральна, 43, с. Щербані, Полтавського району, Полтавської області) з пункту навантаження, розташованого у с. Червоний шлях, Ніжинського району, Чернігівської області, автоперевізником ТОВ «Віпеко», яке мало ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом серії АГ № 587071 від 04.07.2011 року та автомобільний транспорт для перевезення.

ТОВ «Бест» (Покупець) придбав у ТОВ «Трейд Коммодіті» (Продавець) відповідно до договору постачання від 31.03.2014 року № 31/03-2 бензин марки А 92 Євро.

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій позивачем надані суду видаткова, податкові, товарно-транспортна накладні, сертифікат відповідності, паспорта якості.

Позивачем також надані докази на підтвердження подальшої реалізації нафтопродуктів, а саме, бензину автомобільного підвищеної якості А 92 Євро: копії банківських виписок, копії товарних книг ТОВ «Бест» форми 31НП, змінні звіти АЗС № 2 (по вул. Центральна,43, с. Щербані, Полтавського району), z-звіти, видаткові накладні, довіреності на отримання товару від ТОВ «Бест».

Поставка придбаних у ТОВ «Конкорд Оіл» паливно-мастильних матеріалів здійснювалася юридичною особою ТОВ «Віпеко», діяльність якого є ліцензованою, на підтвердження чого було завірену належним чином копію ліцензії перевізника. Також, на підтвердження наявності у перевізника ТОВ «Віпеко» транспортних засобів представником позивача надано копію договору оренди автомобільного засобу, укладеного з фізичною особою від 15.03.2011 року № 15/03-1.

Доставка нафтопродуктів, придбаних у ТОВ «Трейд Коммодіті», здійснювалась власним автотранспортом позивача на адресу вул. Центральна, 43, с. Щербані, Полтавського району, Полтавської області.

На підтвердження наявності у позивача транспортних засобів та перевезення товару належним чином позивачем надані копії договорів оренди транспортних засобів; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; свідоцтва підготовки водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажів; свідоцтва про повірку засобів вимірювальної техніки; свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; узгодження (погодження) маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, а також карту території ТОВ «Полтавський завод кварцового скла», ТОВ «Торговий дім ГРЛ» та карту вулиць, по яким здійснювався узгоджений маршрут перевезення товару. На кожен вантажний автомобіль, який здійснював поставку паливно-мастильних матеріалів, позивачу виписувались подорожні листи, копії яких залучені до матеріалів справи.

Використання паливно-мастильних матеріалів з метою та у межах господарської діяльності позивача підтверджуються залученим до матеріалів справи витягом з товарної книги кількісного руху нафтопродуктів.

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Судами попередніх інстанції цілком вірно та обґрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу про нікчемність укладених правочинів, оскільки останнім не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а тому вони є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2015 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області судовий збір в сумі 5846,40 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун