Постанова

від 12.08.2015 по справі 820/6511/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 серпня 2015 р. № 820/6511/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1Б,,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Спецімпекс"

до Харківської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Спецімпекс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Харківської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000153/2 від 27.01.2015 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000155/2 від 27.01.2015 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000182/2 від 29.01.2015 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000187/2 від 29.01.2015 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000188/2 від 29.01.2015 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000189/2 від 29.01.2015 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000190/2 від 29.01.2015 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000191/2 від 29.01.2015 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000192/2 від 29.01.2015 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про відмову визнати митну вартість заявлену декларантом з урахуванням додатково наданих документів, яке міститься у листі Харківської митниці ДФС від 23.04.2015 року №20-70-25-02/00-2/3080.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби є протиправими та прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представник Харківської митниці ДФС в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.09.2014 року між позивачем та китайською компанією Nanjing Xuhua Sundi New Building Materials Co., Ltd укладено контракт №140909ХН (а.с. 50-56) за умовами якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити матеріали згідно зі Специфікацією (пункт 1.1), номенклатура, ціна і кількість товару обумовлюється в Специфікації (пункт 1.2). Ціна товару встановлюється в доларах за одиницю товару і включає: вартість товару, пакування, маркування, транспортування товару до порту призначення і завантаження його на судно (пункт 2.1). Оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем в доларах США шляхом перерахування грошових коштів на банківській рахунок продавця (пункт 3.1). Продавець зобов'язаний разом з кожною партією товару надати покупцеві наступні документи: коносамент, комерційний інвойс, вантажну митну (експортну) декларацію, сертифікат походження товару, сертифікат якості, пакувальний лист (пункт 5.1).

Відповідно до умов контракту 22.09.2014 року сторони уклали специфікацію №1 (а.с.58) де погодили замовлення на поставку партії різноманітних композитних виробів - дошки, плінтуса, тощо. Загальна вартість партії товару склала 24 905,40 доларів США. В специфікації сторони погодили, що товар поставлятиметься згідно з базисом поставки FOB «Франко-борт», Шанхай, Китай, Інкотермс 2000 року, а також на виконання пункту 3.1 контракту, визначили, що оплата за товар повинна бути здійснена протягом 90 днів з моменту прибуття контейнера в порт покупця. В подальшому, шляхом укладення додаткової угоди №1 від 24.03.2015 року (а.с.57), строки оплати були продовжені до 30.09.2015.

Партія товару надійшла 20.01.2015 року на митну територію України в Одеський порт, а 22.01.2015 року весь товар було розміщено на митному складі та в подальшому було пред'явлено Харківській митниці ДФС для митного оформлення в митному режимі «Імпорт» за наступними електронними митними деклараціями: №807100000/2015/001747 від 23.01.2015 року (а.с.84-85), №807100000/2015/001748 від 23.01.2015 року (а.с.78-79), №807100000/2015/002305 від 28.01.2015 року (а.с.92-93), №807100000/2015/002361 від 29.01.2015 року (а.с.125-126), №807100000/2015/002378 від 29.01.2015 року (а.с.98-99), №807100000/2015/002379 від 29.01.2015 року (а.с.104-105), №807100000/2015/002382 від 29.01.2015 року (а.с.111-112), №807100000/2015/002389 від 29.01.2015 року (а.с.131-132), №807100000/2015/002390 від 29.01.2015 року (а.с.118-119).

Відповідно до опису, зазначеного у графах 31 митних декларацій вся партія товару складалася з покриття з деревинно-полімерного композиту для підлоги, стін та стелі - дощок (загальною масою 23 952,2 кг., код згідно з УКТ ЗЕД 3918 90 00 00), та будівельних виробів з цього ж матеріалу - фурнітури: плінтусів, куточків, заглушок (загальною масою 1 843 кг, код згідно з УКТ ЗЕД 3925 90 80 00). Склад товару: полімер високого тиску 35+/-5%, подрібнені волокна тополі 58+/-5%, добавки 7%+/-2%. Виробник: Nanjing Xuhua Sundi New Building Materials Co., Ltd. Країна виробництва: Китай.

Декларант відповідно до вимог ч.2 ст.57 та ст.58 Митного кодексу України, визначив митну вартість за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору. Про відсутність встановлених у ч.1 ст.58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу визначення митної вартості декларант вказав у всіх деклараціях митної вартості (а.с.80-81, 86-87, 94-95, 100-101, 106-107, 113-114, 120-121, 127-128, 133-134), які також були надані відповідачу разом з електронними митними деклараціями.

Митна вартість була визначена декларантом шляхом додавання витрат на транспортування товару до міста ОСОБА_2 до ціни товарів, вказаної в специфікації та інвойсі, оскільки всі інші складові митної вартості, визначені у ч.10 ст.58 Митного кодексу України, згідно з умовами контракту були включені в ціну товару.

Разом з вказаними митними деклараціями декларант подав наступні документи: декларації митної вартості, картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №807/2012/0000945 від 05.09.2013 року; міжнародна автомобільна накладна (CMR) А№035056 від 20.01.2015 року (а.с.73); Коносамент (Bill of Lading) MRFB№14110633 від 17.11.2014 року (а.с.72); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №294 від 06.01.2015 року (а.с.74); інвойс SPDI140922LI від 22.09.2014 року (а.с.59); пакувальний лист SPDI140922LI від 22.09.2014 року (а.с.61); специфікацію до контракту №1 від 22.09.2014 року; контракт №140909ХН від 09.09.2014 року; договір про надання послуг митного брокера №55-ДФТ від 18.07.2014 року; договір про перевезення №011014 від 01.10.2014 року (а.с.67-71); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю №2761 від 17.11.2014 року; сертифікат походження №14С3201С0910/00016R, екологічну декларацію №2528 від 16.01.2015 року; технічний опис товару від 22.09.2014 року.

Факт подачі вказаного переліку документів підтверджується даними граф 44 електронних митних декларацій, а також картками відмови у митному оформленні (а.с.82, 88, 96, 102, 108, 115, 122, 129, 135).

Після подачі декларацій від митних органів декларанту надійшли повідомлення про витребування, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України, додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості (а.с.83, 89-90, 97, 103, 109-110, 116-117, 123-124, 130, 136).

Обґрунтовуючи необхідність надання додаткових документів митний орган посилався на те, що документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У деяких запитах додатково також містилося посилання на наявність розбіжностей у поданих документах (запити за митними деклараціями №807100000/2015/001747 від 23.01.2015 року та №807100000/2015/002379 від 29.01.2015 року). При цьому, в жодному запиті про надання документів не вказано яка саме складова митної вартості не підтверджена наданими документами та які розбіжності були виявлені відповідачем.

Судом також встановлено, що серед причин витребування додаткових документів у електронних запитах відповідача про надання цих документів, не міститься посилань на наявність даних ЄАІС про більшу вартість подібних митних оформлень чи на дані листа посольства України в КНР про більшу вартість морського перевезення. У деяких запитах відповідач вказує митну вартість ідентичного/подібного товару виключно з метою обміну наявної у митного органу інформації, а не як підставу витребування додаткових документів.

У вказаних запитах відповідач вимагав від позивача в десятиденний термін надати наступні документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом та з обов'язковим проведенням верифікації експортної митної декларації, враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-еп; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на вказані листи декларант повідомив відповідача про відсутність у позивача можливості надати додаткові документи і просив визначити митну вартість на підставі поданих документів. Свою відмову надати додаткові документи позивач пояснює тим, що виготовлення додаткових документів, зокрема експертних висновків, потребувало значного часу.

Харківська митниця ДФС за результатами опрацювання всіх наданих декларантом документів прийняла наступні рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/000153/2 від 27.01.2015 року; №807000011/2015/000155/2 від 27.01.2015 року; №807000011/2015/000182/2 від 29.01.2015 року; №807000011/2015/000187/2 від 29.01.2015 року; №807000011/2015/000188/2 від 29.01.2015 року; №807000011/2015/000189/2 від 29.01.2015 року; №807000011/2015/000190/2 від 29.01.2015 року; №807000011/2015/000191/2 від 29.01.2015 року; №807000011/2015/000192/2 від 29.01.2015 року (а.с.19-36).

У всіх рішеннях для коригування митної вартості відповідачем було використано шостий (резервний) метод визначення митної вартості. Обґрунтовуючи неможливість застосування попередніх методів відповідач у своїх рішеннях послався на наступні обставини: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України; 2) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на формування ціни товару: - на матеріал та витрати, понесені виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у разі поставки в Україну.

В графі 33 рішення про коригування митної вартості №807000011/000155/2 від 27.01.15 (а.с.21-22) відповідач вказав, що це рішення прийнято на підставі інформації про тарифи на транспортування з Китайської Народної Республіки, отриманої з листа посольства України у КНР від 19.09.2012 року №615610-200-1914 (а.с.158-160).

В графі 33 рішення про коригування митної вартості №807000011/000182/2 від 29.01.15 (а.с.27-28) відповідач вказав, що джерелом інформації для даного рішення була наявна в митного органу інформація про митні оформлення товарів за митною декларацією №807100000/2015/002112 від 27.01.2015 року та рішенням про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/000155/2 від 27.01.2015 року. Судом встановлено, що як у митній декларації №807100000/2015/002112 від 27.01.2015 року (а.с.148-149) так і у рішенні №807000011/2015/000155/2 від 27.01.2015 року (а.с.21-22) митна вартість товарів визначена також із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості.

В графах 33 всіх інших рішень про коригування митної вартості, які є предметом оскарження у цій справі, в якості джерела інформації вказана наявна у відповідача цінова інформація за фактами митних оформлень подібних товарів Єдиної автоматизованої інформаційної системи: митна декларація №500060001/2014/41532 від 17.12.2014 року.

Дослідивши надану відповідачем копію митної декларації №500060001/2014/41532 від 17.12.2014 року (а.с.161) суд встановив, що за вказаною декларацією здійснювалося митне оформлення товару «Покриття із вспіненого етіленвінілацетату (EVA), несамоклейне, двошарове для підлоги: мат (розмір 1 000 * 1 000 мм. +/- 5%). Виробник: «Good Seller CO., LTD.» Країна виробництва: Китай» (графа 31 ЕМД). Вказаний товар загальною вагою 2 314,6 кг (графа 38 ЕМД) поставлявся на умовах поставки CIF ОСОБА_2 (графа 20 ЕМД).

Після винесення відповідачем вказаних рішень, позивач задекларував та випустив у вільний обіг оцінюваний товар в порядку, визначеному ч.7 ст.55 Митного кодексу України - сплативши митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною позивачем, та забезпечення сплати різниці відповідно до положень глави Х Кодексу між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною позивачем, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем.

В подальшому декларант надав відповідачу висновок ДП «Укпромзовнішекспертиза» №895 від 02.04.2015 року (а.с.64) про те, що ціна товару, визначена в інвойсі №SDPI140922LI від 22.09.2014 року та Специфікації №1 від 22.09.2014 року до контракту №140909ХН від 09.09.2014 року відповідає поточній кон'юнктурі ринку.

Своїм рішенням від 23.04.2015 року №20-70-25-02/00-2/3080 (а.с.37-38) відповідач відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням наданого висновку ДП «Укпромзовнішекспертиза». Рішення відповідача обґрунтовано тим, що висновок містить інформацію про відповідність контрактної ціни товару поточній кон'юктурі ринку, натомість товар було придбано 22.09.2014 року, а також те, що наданий висновок містить застереження, що рівень цін може змінюватися в залежності від якості зазначеного товару, умов оплати розміру партії, кон'юнктурної ситуації на ринку, тощо, і що він носить консультаційний характер. Також відповідач вказав на те, що позивачем не надані витребувані митницею додаткові документи, надання яких передбачено частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з положеннями ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15 лютого 2011 року, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

Доказами, наявними в матеріалах справи підтверджено, що в декларантом в процесі митного оформлення оцінюваного товару були надані всі документи, із обов'язкового переліку, визначеного у ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

В ч.1 ст.58 Митного кодексу України зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Аналогічні положення містяться у ст.1 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться належним чином заповнені декларації митної вартості, де декларант серед усього іншого вказав і про відсутність зазначених обмежень застосування першого методу визначення митної вартості. Відповідачем також не було надано жодного доказу, який би підтверджував існування таких обмеження.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.4 ст.58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оцінюваний товар поставлявся на умовах поставки FOB «Франко-борт», Шанхай, Китай, Інкотермс 2000 року. Даний базис поставки передбачає, що продавець вважається таким що виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Умови поставки FOB не передбачають для жодної сторони обов'язку страхувати товар. Те, що оцінюваний товар не було застраховано в процесі його перевезення до митного кордону України додатково підтверджено листом експедитора від 10.07.2015 року (а.с.147).

Таким чином враховуючи положення зовнішньоекономічного договору, умови поставки та оплати оцінюваного товару, його митна вартість складалася з двох складових:

1. витрат на транспортування оцінюваного товару до порту ввезення на митну територію України;

2. ціни, що підлягає сплаті за оцінюваний товар.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивач здійснив чи повинен був здійснити на користь продавця чи третіх осіб будь-які інші платежі, пов'язані з доставкою оцінюваного товару (страхові виплати, комісійна, брокерська винагорода тощо).

Дослідивши документи, які подавалися декларантом разом з митними деклараціями на підтвердження заявленої митної вартості судом було встановлено, що вони чітко ідентифікують товар, містять об'єктивні та достовірні дані, що піддаються обчисленню, чітко підтверджують як ціну, яка підлягає сплаті позивачем на користь продавця товару, так і витрати, пов'язані з доставкою до митного кордону України.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Однак, при цьому, відповідно до п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

А згідно з положеннями ч.7 ст.54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як вже було встановлено судом, відповідач, витребовуючи у позивача додаткові документи посилався виключно на те, що подані декларантом документи, зазначені в ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Однак, при цьому митний орган не вказав у чому полягають виявлені ним розбіжності та яка складова митної вартості на його думку не підтверджена наданими декларантом документами. Жодних інших підстав витребування додаткових документів відповідач у своїх запитах не зазначив. А тому, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що підставами для витребування додаткових документів була наявна у митного органу інформація про більшу митну вартість подібних товарів та більшу вартість морського перевезення, оскільки ці обставини не зазначені у запитах митниці в якості підстав для витребування документів.

Натомість, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що документи, подані позивачем разом з митними деклараціями не містили розбіжностей у даних, що стосуються вартості товару і вартості його перевезення, та підтверджували всі числові значення складових митної вартості.

Таким чином, Харківська митниця ДФС не надала належних та допустимих доказів наявності обґрунтованих сумнівів у правильності заявленої позивачем митної вартості та те, що наданих декларантом документів було недостатньо для митного оформлення товару за заявленою митною вартістю. А тому, суд робить висновок про те, що у відповідача не було законних підстав для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Також суд зазначає, що відповідач, витребовуючи додаткові документи не врахував особливості зовнішньоекономічної операції з поставки цього товару, проігнорував визначений в контракті перелік документів, які продавець зобов'язаний надати покупцеві, і включив у список витребуваних документів, ті документи, які відсутні у позивача за даних обставин імпорту.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З приводу посилань митного органу на те, що митна вартість товарів, вказана декларантом, а також заявлена вартість транспортування, є нижчою від ціни, інформація про яку наявна у митного органу, варто зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення. Тому, така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню. Такий висновок відповідає роз'ясненням Міндоходів №10441/7/99-99-10-03-01-17 від 07.05.14 року та правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 02.07.15 року у справі №К/800/36985/14.

Щодо рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/000155/2 від 27.01.2015 року (а.с.21-22), то як вже зазначав суд джерелом інформації для даного рішення був лист Посольства України у КНР від 19.09.2012 року №6156/10-200-1914 про тарифи на транспортування з КНР (а.с.158-160). Суд звертає увагу, що казаний лист містить загальну інформацію про вартість транспортування, яка також додатково включає в себе і вартість страхування. З цього листа не можливо встановити чи тарифи, наведені у ньому, включають в себе будь-які інші витрати крім самого перевезення та страхування (експедиторська винагорода, завантаження/розвантаження тощо), а також, який порт Китайської Народної Республіки взятий за основу для визначення наведених тарифів. Вартість перевезення залежить від багатьох чинників, таких як: морська лінія, що здійснює перевезення; маршрут та строки поставки; розмір контейнера (стандартний чи підвищеної місткості); а також від змін цін на пальне, всі ці чинники не враховані у вказаному довідковому листі посольства. Крім того, сам лист датований 19.09.2012 року, тобто більш ніж за два роки до здійснення поставки оцінюваного товару, така інформація не може вважатися актуальною на момент здійснення митного оформлення у 2015 році.

Також суд звертає увагу на те, що тільки при винесені рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/000155/2 від 27.01.2015 року митний орган скоригував вартість перевезення, у всіх інших рішеннях вартість транспортування не коригувалася, хоча весь товар поставлявся у складі однієї партії.

Крім цього, відповідач не вказав, якими положеннями законодавство передбачено право митного органу використовувати в якості основи для коригування митної вартості інформацію з листів посольств України.

В ч.1 ст.561 Митного кодексу України передбачено право органів доходів і зборів взаємодіяти із міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади. Однак при цьому вказано, що така взаємодія здійснюється відповідно до Митного кодексу України та інших актів законодавства України. Однак, ні сам лист Посольства України у КНР, ні оскаржувані рішення митного органу не містять посилання на норми законодавства, які, з врахуванням ч.2 ст.19 Конституції України, регламентували б їхню взаємодію.

Окремо суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.64 Митного кодексу України, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Оскільки рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/000155/2 від 27.01.2015 року ґрунтується виключно на інформації Посольства України у КНР, то воно суперечить положенням ч.2 ст.64 Митного кодексу України.

Що стосується рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/000182/2 від 29.01.2015 року (а.с.23-24), то суд додатково зазначає, що відповідно до п.2 Примітки до статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 7, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

А тому, суд робить висновок, що посилання у рішенні про коригування митної вартості №807000011/2015/000182/2 від 29.01.2015 року (а.с.23-24) в якості джерела інформації для його прийняття на інформацію про митне оформлення товарів за МД №807100000/2015/002112 від 27.01.2015 року (а.с.148-149), митна вартість яких визначена за шостим методом, суперечить наведеним положенням законодавства.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що товари імпортовані позивачем та товари, оформлені за митною декларацією №500060001/2014/41532 від 17.12.2014 року, можуть вважатися подібними.

Відповідно до ч.2 ст.60 Митного кодексу України, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Згідно з примітками до статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, шостий (резервний) метод передбачає певну гнучкість зокрема і у визначені подібних товарів, вартість яких береться за основу для коригування.

Однак, товар, який взятий за основу для коригування митної вартості - мат з вспіненого етіленвінілацетату, значно відрізняється від оцінюваного товару - дошки із деревинно-полімерного композиту. Зокрема, як видно з оскаржуваних рішень, у складі оцінюваного товару переважають подрібнені волокна тополі - більше 50%, а полімери складають тільки 30-40%. Натомість, з графи 31 митної декларації №500060001/2014/41532 від 17.12.2014 року (а.с.161), видно що товар, вартість якого взята за основу для коригування митної вартості, складається тільки з вспіненого етіленвінілацетату (EVA). Також вказані товари виготовлені різними виробниками.

Крім того, згідно даних графи 20 митної декларації №500060001/2014/41532 від 17.12.2014 року, товар за цією митною декларацією поставлявся на умовах поставки CIF місто ОСОБА_2. Відповідно до правил Інкотермс, базис поставки CIF (Вартість, страхування і фрахт) передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, в тому числі і витрати на розвантаження судна в порту призначення. Також за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечити за свій рахунок страхування вантажу, яке повинно покривати ціну товару плюс 10% (тобто 110%).

Натомість, як вже зазначалося вище, оцінюваний товар постачався на умовах поставки FОВ Китай, які суттєво відрізняються від умова поставки CIF. В тому числі і не передбачають страхування вантажу.

Також оцінюваний товар і товар який брався відповідачем за основу для коригування митної вартості, поставлялися в різних кількостях. Так, відповідно до графи 38 митної декларації №500060001/2014/41532 від 17.12.2014 року (а.с.161), цей товар поставлявся у кількості 2 314,6 кг. Натомість, згідно з даними пакувального листа №SDPI140922LI від 22.09.2014 року (а.с.61) оцінюваний товар поставлявся у кількості 23 952,2 кг, що більше у десять разів. Така суттєва різниця у кількості товару також повинна була бути врахована відповідачем при винесені оскаржуваних рішень.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.12, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у графі 33 Рішення допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Митного кодексу України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Судом встановлено, що оскаржувані рішення не містять жодних поясненнь щодо зроблених коригувань у зв'язку з суттєвою різницею: у обсязі партії оцінюваного товару та товару, який відповідач вважає подібним; умов поставки (не виокремлено вартість страхування); комерційних умов тощо.

Крім того, оцінюючи наданий відповідачем витяг з Єдиної автоматизованої інформаційної системи (а.с.162), суд зазначає, що цей витяг є неповним, оскільки містить інформацію тільки про перші 10 позицій із 100, які були відображені за результатами пошуку інформації в ЄАІС згідно з критеріями, заданими користувачем бази.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що коригування відповідачем митної вартості товару виключно на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи не відповідає нормам діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Враховуючи, що Харківською митницею ДФС в процесі розгляду справи не було надано достатньо належних і допустимих доказів, які б підтвердили правомірність оскаржуваних позивачем рішень, то суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Спецімпекс» щодо скасування рішень Харківської митниці Державної фіскальної служби.

Щодо позовних вимог позивача щодо визнання протиправними рішень Харківської митниці Державної фіскальної служби суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже щодо позовних вимог про визнання протиправним рішення слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Також слід звернути увагу на те, що викладена вище позиція суду відображена в рішеннях Вищого адміністративного суду України по справам №К/800/5902/14, №К/800/19206/14, №К/800/10869/13.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Спецімпекс" до Харківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.

Скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000153/2 від 27.01.2015 року.

Скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000155/2 від 27.01.2015 року.

Скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000182/2 від 29.01.2015 року.

Скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000187/2 від 29.01.2015 року.

Скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000188/2 від 29.01.2015 року.

Скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000189/2 від 29.01.2015 року.

Скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000190/2 від 29.01.2015 року.

Скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000191/2 від 29.01.2015 року.

Скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000192/2 від 29.01.2015 року.

Скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про відмову визнати митну вартість заявлену декларантом з урахуванням додатково наданих документів, яке міститься у листі Харківської митниці ДФС від 23.04.2015 року №20-70-25-02/00-2/3080.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Спецімпекс" (код 36818546) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко