Постанова

від 29.09.2015 по справі 820/6511/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р. Справа № 820/6511/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Харківської митниці Державної фіскальної служби та Приватного підприємства "Спецімпекс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. по справі № 820/6511/15

за позовом Приватного підприємства "Спецімпекс"

до Харківської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Спецімпекс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів від 27.01.2015 року: №807000011/2015/000153/2 та №807000011/2015/000155/2; визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів від 29.01.2015 року: №807000011/2015/000182/2; №807000011/2015/000187/2, №807000011/2015/000188/2, №807000011/2015/000189/2; №807000011/2015/000190/2, №807000011/2015/000191/2, №807000011/2015/000192/2; визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про відмову визнати митну вартість заявлену декларантом з урахуванням додатково наданих документів, яке міститься у листі Харківської митниці ДФС від 23.04.2015 року №20-70-25-02/00-2/3080.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. по справі № 820/6511/15 позов задоволено частково.

Скасовано рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів від 27.01.2015р.: №807000011/2015/000153/2 та №807000011/2015/000155/2 від 27.01.2015 року. Скасовано рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів від 29.01.2015 року: №807000011/2015/000182/2 №807000011/2015/000187/2, №807000011/2015/000188/2, №807000011/2015/000189/2 №807000011/2015/000190/2, №807000011/2015/000191/2, №807000011/2015/000192/2.

Скасовано рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про відмову визнати митну вартість заявлену декларантом з урахуванням додатково наданих документів, яке міститься у листі Харківської митниці ДФС від 23.04.2015 року №20-70-25-02/00-2/3080.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції ст. 162 КАС України, просив скасувати судове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними рішень, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив її скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали свої апеляційні скарги в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у них, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги один одного.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають задоволенню, а апеляційної скарги позивача- залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 09.09.2014 року між позивачем та китайською компанією Nanjing Xuhua Sundi New Building Materials Co., Ltd укладено контракт №140909ХН (а.с. 50-56).

Умовами вказаного контракту передбачено, що продавець зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити матеріали згідно зі Специфікацією (пункт 1.1), номенклатура, ціна і кількість товару обумовлюється в Специфікації (пункт 1.2).

Ціна товару встановлюється в доларах за одиницю товару і включає: вартість товару, пакування, маркування, транспортування товару до порту призначення і завантаження його на судно (пункт 2.1).

Оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем в доларах США шляхом перерахування грошових коштів на банківській рахунок продавця (пункт 3.1).

Продавець зобов'язаний разом з кожною партією товару надати покупцеві наступні документи: коносамент, комерційний інвойс, вантажну митну (експортну) декларацію, сертифікат походження товару, сертифікат якості, пакувальний лист (пункт 5.1).

Відповідно до умов контракту 22.09.2014 року сторони уклали специфікацію №1 (а.с.58) де погодили замовлення на поставку партії різноманітних композитних виробів - дошки, плінтуса, тощо.

Загальна вартість партії товару склала 24 905,40 доларів США.

В специфікації сторони погодили, що товар поставлятиметься згідно з базисом поставки FOB «Франко-борт», Шанхай, Китай, Інкотермс 2000 року, а також на виконання пункту 3.1 контракту, визначили, що оплата за товар повинна бути здійснена протягом 90 днів з моменту прибуття контейнера в порт покупця.

В подальшому, шляхом укладення додаткової угоди №1 від 24.03.2015 року (а.с.57), строки оплати були продовжені до 30.09.2015.

Партія товару надійшла 20.01.2015 року на митну територію України в Одеський порт в 40- футовому контейнері, а 22.01.2015 року весь товар розміщено на митному складі.

Згідно пояснень представника позивача, для зручності транспортування весь товар було розбито на дрібніші партії та задекларовано за наступними електронними митними деклараціями: №807100000/2015/001747 від 23.01.2015 року (а.с.84-85), №807100000/2015/001748 від 23.01.2015 року (а.с.78-79), №807100000/2015/002305 від 28.01.2015 року (а.с.92-93), №807100000/2015/002361 від 29.01.2015 року (а.с.125-126), №807100000/2015/002378 від 29.01.2015 року (а.с.98-99), №807100000/2015/002379 від 29.01.2015 року (а.с.104-105), №807100000/2015/002382 від 29.01.2015 року (а.с.111-112), №807100000/2015/002389 від 29.01.2015 року (а.с.131-132), №807100000/2015/002390 від 29.01.2015 року (а.с.118-119).

Позивачем згідно даних Специфікації ввезено в одній партії два види товару, а саме:

покриття з деревинно-полімерного композиту для підлоги, стін та стелі - дощок (загальною масою 23 952,2 кг., код згідно з УКТ ЗЕД 3918 90 00 00);

будівельні вироби з цього ж матеріалу - фурнітура: плінтуси, куточки, заглушки (загальною масою 1 843 кг, код згідно з УКТ ЗЕД 3925 90 80 00). Склад товару: полімер високого тиску 35+/-5%, подрібнені волокна тополі 58+/-5%, добавки 7%+/-2%. Виробник: Nanjing Xuhua Sundi New Building Materials Co., Ltd. Країна виробництва: Китай.

Відповідно до опису, зазначеного у графах 31 митних декларацій вся партія товару роздрібнена позивачем на окремі дрібніші партії.

По кожній, поданій декларації, декларант відповідно до вимог ч.2 ст.57 та ст.58 Митного кодексу України, визначив митну вартість за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору.

Митна вартість була визначена декларантом шляхом додавання вартості морського перевезення до ціни товарів, вказаної в специфікації та інвойсі.

Саме таку вартість товару заявлено у всіх зазначених вище деклараціях (з розрахунку на вагу кожної окремої декларованої партії).

Разом з вказаними митними деклараціями декларант подав наступні документи: декларації митної вартості, картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №807/2012/0000945 від 05.09.2013 року; міжнародна автомобільна накладна (CMR) А№035056 від 20.01.2015 року (а.с.73); Коносамент (Bill of Lading) MRFB№14110633 від 17.11.2014 року (а.с.72); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №294 від 06.01.2015 року (а.с.74); інвойс SPDI140922LI від 22.09.2014 року (а.с.59); пакувальний лист SPDI140922LI від 22.09.2014 року (а.с.61); специфікацію до контракту №1 від 22.09.2014 року; контракт №140909ХН від 09.09.2014 року; договір про надання послуг митного брокера №55-ДФТ від 18.07.2014 року; договір про перевезення №011014 від 01.10.2014 року (а.с.67-71); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю №2761 від 17.11.2014 року; сертифікат походження №14С3201С0910/00016R, екологічну декларацію №2528 від 16.01.2015 року; технічний опис товару від 22.09.2014 року.

Факт подачі вказаного переліку документів підтверджується даними граф 44 електронних митних декларацій, а також картками відмови у митному оформленні (а.с.82, 88, 96, 102, 108, 115, 122, 129, 135).

Після подачі декларацій від митних органів декларанту надійшли повідомлення про витребування, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України, додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості (а.с.83, 89-90, 97, 103, 109-110, 116-117, 123-124, 130, 136).

Обґрунтовуючи необхідність надання додаткових документів митний орган посилався на те, що документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, за наявними в митниці даними, вартість фрахту з Китаю є більшою, ніж вказав позивач. Також митний орган послався у картках відмови на спрацювання АСАУР.

У деяких запитах додатково також містилося посилання на наявність розбіжностей у поданих документах (запити за митними деклараціями №807100000/2015/001747 від 23.01.2015 року та №807100000/2015/002379 від 29.01.2015 року).

У вказаних запитах відповідач вимагав від позивача в десятиденний термін надати наступні документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом та з обов'язковим проведенням верифікації експортної митної декларації, враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-еп; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, обґрунтування витрат на фрахт.

У відповідь на вказані листи декларант повідомив відповідача про відсутність у позивача можливості надати додаткові документи і просив визначити митну вартість на підставі поданих документів.

Свою відмову надати додаткові документи позивач пояснив тим, що виготовлення додаткових документів, зокрема експертних висновків, потребувало значного часу.

Харківська митниця ДФС за результатами опрацювання всіх наданих декларантом документів прийняла наступні рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/000153/2 від 27.01.2015 року; №807000011/2015/000155/2 від 27.01.2015 року; №807000011/2015/000182/2 від 29.01.2015 року; №807000011/2015/000187/2 від 29.01.2015 року; №807000011/2015/000188/2 від 29.01.2015 року; №807000011/2015/000189/2 від 29.01.2015 року; №807000011/2015/000190/2 від 29.01.2015 року; №807000011/2015/000191/2 від 29.01.2015 року; №807000011/2015/000192/2 від 29.01.2015 року (а.с.19-36).

У всіх рішеннях для коригування митної вартості відповідачем було використано шостий (резервний) метод визначення митної вартості.

Обґрунтовуючи неможливість застосування попередніх методів відповідач у своїх рішеннях послався на наступні обставини: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України; 2) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на формування ціни товару: - на матеріал та витрати, понесені виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у разі поставки в Україну.

В графах 33 рішень про коригування митної вартості відповідач вказав, що вони прийняті на підставі інформації про тарифи на транспортування з Китайської Народної Республіки, отриманої з листа посольства України у КНР від 19.09.2012 року №615610-200-1914 також, як на джерело інформації відповідач послався на наявну у митниці цінову інформацію за фактами митних оформлень подібних товарів Єдиної автоматизованої інформаційної системи: митна декларація №500060001/2014/41532 від 17.12.2014

В графі 33 рішення про коригування митної вартості №807000011/000182/2 від 29.01.15 (а.с.27-28) відповідач вказав, що джерелом інформації для даного рішення була наявна в митного органу інформація про митні оформлення товарів за митною декларацією №807100000/2015/002112 від 27.01.2015 року та рішенням про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/000155/2 від 27.01.2015 року.

Після винесення відповідачем вказаних рішень, позивач задекларував та випустив у вільний обіг оцінюваний товар в порядку, визначеному ч.7 ст.55 Митного кодексу України - сплативши митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною позивачем, та забезпечення сплати різниці відповідно до положень глави Х Кодексу між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною позивачем, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем.

В подальшому декларант надав відповідачу висновок ДП «Укпромзовнішекспертиза» №895 від 02.04.2015 року (а.с.64) про те, що ціна товару, визначена в інвойсі №SDPI140922LI від 22.09.2014 року та Специфікації №1 від 22.09.2014 року до контракту №140909ХН від 09.09.2014 року відповідає поточній кон'юнктурі ринку.

Своїм рішенням від 23.04.2015 року №20-70-25-02/00-2/3080 (а.с.37-38) відповідач відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням наданого висновку ДП «Укпромзовнішекспертиза».

Рішення відповідача обґрунтовано тим, що висновок містить інформацію про відповідність контрактної ціни товару поточній кон'юктурі ринку, натомість товар було придбано 22.09.2014 року, а також те, що наданий висновок містить застереження, що рівень цін може змінюватися в залежності від якості зазначеного товару, умов оплати розміру партії, кон'юнктурної ситуації на ринку, тощо, і що він носить консультаційний характер.

Також відповідач вказав на те, що позивачем не надані витребувані митницею додаткові документи, надання яких передбачено частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом та визначення її за резервним методом з прийняттям рішень про коригування митної вартості товару.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачене Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Митними процедурами вважаються операції, пов'язані із здійсненням митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням, передбачених законом податків і зборів.

Згідно до статті 42 Митного кодексу України, митні органи самостійно визначають форму та обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення товарів.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Приписами статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, і таке інше.

Аналіз положень Митного кодексу України від 13 березня 2012 року N 4495-VI дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказував Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Доказами, наявними в матеріалах справи підтверджено, що декларантом в процесі митного оформлення оцінюваного товару були надані окремі дев'ять митних декларацій на частини загальної партії, яку розбито на дрібніші.

Так, до кожної декларації подано копію специфікації, яка за умовами контракту є документом, в якому сторони обумовлюють номенклатуру, ціну і кількість товару; комерційного інвойсу, що є за своєю суттю рахунком, який свідчить про виникнення зобов'язань у покупця з оплати одержуваного товару, який містить реквізити контрагентів, короткий опис товару із зазначенням країни його походження, кількість і вартість за штуку (одиницю), загальна вартість, умови поставки.

З дослідженої копії специфікації судом встановлено, що вона складена сторонами 22.09.2014 року, містить шість позицій товару, вартість партії якого становить 24905,48 доларів США. По кожній позиції товару, до якої в тому числі, входять як деревинне покриття для полів, так і фурнітура (кути, плінтуси, заглушки), у специфікації окремо визначено ціну одиниці.

З копії комерційного інвойсу, який виписано 22.09.2014 року, встановлено, що сторонами контракту погоджено поставку товарів, вказаних у специфікації, строк поставки-не пізніше 45 днів після підписання специфікації (06.11.2014 року), умови поставки Франко-борт (FOB) Шанхай, Китай Інкотермс 2000.

Як встановлено судом, партія товару відправлена 14.11.2014 року, надійшла 20.01.2015 року на митну територію України в Одеський порт, а 22.01.2015 року весь товар розміщено на митному складі.

Оцінюваний товар поставлявся на умовах поставки FOB «Франко-борт», Шанхай, Китай, Інкотермс 2000 року.

Даний базис поставки передбачає, що продавець вважається таким що виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту.

Отже до складу митної вартості товару позивачем включено вартість перевезення партії товару, яку позивач підтверджує інвойсом № 294 від 06.01.2015 року від 06.01.2015 року, в якому вказано вартість транспортних витрат у розмірі 1900 доларів США загалом за транспортування 40-футового контейнера.

При цьому, до складу партії товару, входили товарно-матеріальні цінності, які мають різні ставки мита (6,5 % та 5%).

Згідно пояснень представника позивача, вартість фрахту розподілена на ціну товару пропорційно вазі та без урахування ставок мита. Будь-яких додаткових пояснень або обчислень з приводу розподілу витрат на фрахт при їх включенні до вартості товарів не надавалось. До кожної декларації позивачем надано пакувальний лист, який містить дані про загальну вагу товару, що перевозився, а у декларації зазначено вагу частини партії товару і митну вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що підставою для виникнення сумнівів була наявна у митниці інформація про вищу вартість фрахту, а обґрунтованість сумнівів підтверджується неможливістю перевірки числових значень митної вартості кожної частини партії товару та правильності її розподілу пропорційно вазі, оскільки декларації подані у різні дні, кожна декларація розглядалась окремо, поставка містила дві групи товарів за різними ставками мита, а отже встановити, чи не призвело подрібнення партії товарів до заниження митних платежів без отримання додаткових доказів було неможливо.

З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновками митного органу з приводу того, що документи, податні декларантом, не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також колегія суддів зазначає, що, як на підставу обґрунтованості сумніву, митний орган посилався на низьку вартість транспортування 40-футового контейнера (1900 дол. США).

Так, згідно інформації, викладеній в листі Посольства України в КНР від 19.09.2012 № 6156/10-200-1914 щодо вартості про тарифи на транспортування з КНР, надісланої до Державної митної служби та ДЗЕС МЗС України, вартість перевезення складає 3550 дол. США за 40-футовий контейнер.

Судом першої інстанції, вказані доводи відповідача визнані необґрунтованими з огляду на те, що лист датований 19.09.2012 року, а отже така інформація не може вважатися актуальною на момент здійснення митного оформлення у 2015 році.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, вартість транспортних витрат сформована за умовами договору про надання транспортно-експедеційних послуг від 01.10.2014 року (а.с. 67-71, т.1) у виставленому рахунку (інвойсі) від 06.01.2015 року. Виконання послуг підтверджується актом приймання - здачі послуг від 06.01.2015 (а.с. 75).

При цьому, партія товару відправлена згідно Експортної вантажної митної декларації 14.11.2014 року, а надійшла на митну територію України в Одеський порт 20.01.2015 року, у зв'язку з чим, за даними наявних у матеріалах справи транспортних документів, на момент складання сторонами акту приймання - здачі послуг від 06.01.2015 року, послуги з транспортування не були фактично виконані.

Отже, в даному випадку, у зв'язку з тим, що дата виконання зобов'язань 06.01.2015 року сама по собі викликає сумнів, посилання митного органу на лист Посольства України в КНР від 19.09.2012 № 6156/10-200-1914 як на підставу для сумніву саме у сукупності з іншими розбіжностями є обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що дійсно, вартість перевезення залежить від багатьох чинників, таких як: морська лінія, що здійснює перевезення; маршрут та строки поставки; розмір контейнера (стандартний чи підвищеної місткості); а також від змін цін на пальне, проте, інформація цього листа може бути цілком обґрунтованою, саме як підстава для сумніву, а позивачу була надана можливість довести правомірність включення саме цієї вартості транспортування до ціни товару шляхом надання додаткових документів.

Позивач наданим йому правом не скористався, не надав жодних документів на підтвердження обґрунтованості заявленої вартості транспортних витрат у складі ціни товару.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що тільки щодо однієї декларації митним органом було конкретно вказано на необхідність надання додаткових документів на підтвердження вартості фрахту, а по інших зазначено лише загальний перелік, передбачений ст. 53 МК України та вказано про необхідність надання доказів на підтвердження числових показників складової вартості товару.

Проте, колегія суддів вважає, що наведені доводи позивача не спростовують правомірність прийнятих рішень, оскільки, як підтвердив у судовому засіданні представник позивача, у підприємства не було будь-яких інших документів, ніж ті, що подані з деклараціями, з приводу фрахту.

Отже, враховуючи, що до складу вартості товарів, в даному випадку, включається вартість фрахту, та відсутність за будь-яких підстав у позивача інших доказів по вартості перевезення, не зазначення при витребуванні документів митним органом розшифровки, що слід надати саме документи, які підтверджують числові показники складу вартості товару в частині фрахту, не вплинуло на висновки прийнятих рішень.

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на ту обставину, що згідно комерційного інвойсу сторонами контракту погоджено строк поставки-не пізніше 06.11.2014 року.

При цьому, партія товару відправлена 14.11.2014 року, а надійшла 20.01.2015 року на митну територію України в Одеський порт, а 22.01.2015 року весь товар розміщено на митному складі.

Доказів на підтвердження узгодження вказаних розбіжностей у даті поставки з контрагентом позивачем не надано, що додатково свідчить про обґрунтованість сумнівів митного органу.

Щодо посилання у рішенні про коригування митної вартості №807000011/2015/000182/2 від 29.01.2015 року (а.с.23-24) в якості джерела інформації для його прийняття на інформацію про митне оформлення товарів за МД №807100000/2015/002112 від 27.01.2015 року (а.с.148-149), митна вартість яких визначена за шостим методом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень МКУ та пп.2.5 п.2 розділу 2 Методичних рекомендацій посадовими особами ВМВ було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Так, митним органом встановлено, що задекларований за ціною угоди рівень митної вартості був нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних/подібних товарів, митне оформлення яких було вже здійснено.

Згідно цінової інформації ЄАІС ДФСУ рівень митної вартості складав 1,93 дол. США/кг, а товар «покриття з деревино-полімерного композиту», заявлений декларантом, складав 0,99 дол. США/кг.

З урахуванням вищенаведеного, у відповідності до вимог ч.5 ст.55 та ч.4 ст.57 МКУ було проведено процедуру консультації між митницею та декларантом з метою обміну наявною інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів шляхом направлення на адресу декларанта електронного повідомлення по кожній митній декларації.

Для підтвердження заявленої митної вартості, на виконання вимог ст. 54 МКУ та відповідно до вимог ст.53 МКУ, декларанту в електронних повідомленнях було запропоновано подання додаткових документів згідно переліку викладеному у ч.3 ст.53 МКУ. Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Проведення консультації та витребування додаткових документів відображено у електронних повідомленнях декларанту.

У відповідь на електронні повідомлення митниці декларантом були надіслані листи про відмову надання додаткових документів.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами, та керуючись п.2 ч.6 ст.54 МКУ, митниця дійшла висновку, що декларантом заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, що відповідно до ч.1 ст. 55 МКУ дає право митниці прийняти рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до. Статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є, частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угода про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Відповідно до пункту 2(Ь) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості. Зазначене можливо здійснити тільки шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією - рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено і інформація про які ретельно перевірялась.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про безпідставність застосування даних щодо митної вартості, наявних у ЄАІС Держмитслужби, з огляду на таке.

Згідно з Положенням про Єдину автоматизовану інформаційну систему Державної митної служби України, затвердженим наказом Держмитслужби України від 04.11.2010 р. № 1341, Єдина автоматизована інформаційна система Держмитслужби - багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку та супроводження митної справи в Україні і становить сукупність кількох взаємопов'язаних інформаційних систем, зокрема, автоматизованої інформаційної системи "Центр", автоматизованої системи митного оформлення, інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронна пошта" та інших систем, програмно-інформаційних комплексів.

Відповідно до пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 р. N 362, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків, посадовими особами митних органів, що здійснюють контроль правильності визначення митної вартості, використовуються такі джерела інформації як, зокрема, спеціалізовані програмно - інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, з дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, у зв'язку з чим, підстави для скасування вищевказаних рішень відсутні.

Щодо апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Із приписів статей 6, 105, 162 цього Кодексу випливає, що вони гарантують право особи на звернення за захистом їх порушених прав, свобод чи інтересів суб'єктами владних повноважень і визначають підстави, форми та способи захисту цих прав.

Зокрема, у частині першій статті 6 КАС встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, статтями 105 та 162 цього Кодексу передбачені безпосередні способи захисту, за допомогою яких особа має захищати її порушене, невизнане або оспорюване право.

Згідно із частиною четвертою статті 105 КАС адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи не вчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

Із конститутивних ознак норм ст.ст. 105 та 162 КАС України, слідує, що законодавець виділяє як окремі способи захисту прав скасування та визнання нечинним рішення.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів, нормативно-правовий акт -виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії -виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Способи захисту шляхом визнання нечинним та скасування, розрізняються за різновидами актів, які оскаржуються (нормативно-правовий та індивідуальний).

Так, акт індивідуальної дії може бути скасований, а нормативно-правовий акт- визнаний нечинним.

Оскаржувані у даній справі рішення є актами індивідуальної дії.

При цьому, визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта, тобто визнається таким, що не діяв з моменту прийняття.

Скасування ж акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

За змістом ст. 162 КАС України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

При цьому, конструкція названої норми процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що акт індивідуальної дії може бути визнаний протиправним і скасований або рішення може бути визнано нечинним (у залежності від виду акту-індивідуальної дії чи нормативно - правовий).

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшовши висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваних рішень з підстав їх протиправності, неправильно застосував норми чинного законодавства.

Проте, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено правомірність прийнятих рішень, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

У відповідності до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. по справі № 820/6511/15 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спецімпекс" - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. по справі № 820/6511/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства "Спецімпекс" до Харківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст постанови виготовлений 01.10.2015 р.