Постанова

від 13.08.2015 по справі 826/8336/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2015 року письмове провадження № 826/8336/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор Сервіс Рент»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Декор Сервіс Рент» (надалі - позивач, ТОВ «Декор Сервіс Рент») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2015р. № 0000062204 та № 0000052204.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправомірність дій податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки за результатами якої винесено спірні рішення, а також вказує на безпідставність та не обґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення позивачем у перевіряємий період податкового кредиту з податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи та письмові заперечення з приводу заявленого позову.

Відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі наказу від 14.11.2014 року № 423 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», відповідно до пп.78.1.1, пп. 78.1.11 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Сервіс Рент" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ за період з 01.09.12 по 30.09.14р., за результатами якої складено акт від 01.12.14 №1321/26-54-22-03/38358398, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 3595485 грн. в т.ч. по періодах: січень 2013 на суму 240490 грн. лютий 2013 на суму 126735 грн., березень 2013 на суму 149816 грн., квітень 2013 на суму 218643 грн. травень 2013 на суму 134750 грн., червень 2013 на суму 143356 грн., липень 2013 на суму 230113 грн. серпень 2013 на суму 319771 грн., вересень 2013 на суму 151099 грн., жовтень 2013 на суму 245916 грн. листопад 2013 на суму 323959 грн., грудень 2013 на суму 202722 грн., січень 2014 на суму 173385 грн. лютий 2014 на суму 83848 грн., березень 2014 на суму 148518 грн., квітень 2014 на суму 113585 грн. травень 2014 на суму 92821 грн., червень 2014 на суму 191514 грн., липень 2014 на суму 214954 грн. серпень 2014 на суму 89490 гривень;

п. 198.5, п. 198.6, ст.. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ПКУ, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 432136 грн., в т.ч. за грудень 2012 на суму 432136 гривень.

Як вбачається із змісту акту перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало не надання позивачем до перевірки достатніх допустимих доказів в підтвердження реальності настання наслідків за правочином укладеним з із СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ.

Проведеною перевіркою встановлено, що на підставі договору перевезення вантажів ТОВ «Декор Сервіс Рент» (Покупець) у відповідності до договору від 01.10.12 №992/П отримувало від СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ (Постачальник) Товар. Поставка Товару здійснюється на умовах - склад Постачальника. Товар поставляється протягом 2-х днів з моменту отримання Замовлення від Покупця. Покупець має оплатити партію Товару протягом 60(шістдесяти) календарних днів з моменту поставки товару. Постачальник поставляє Товар протягом 2-х днів з моменту отримання Замовлення від Покупця. Приймання Товару здійснюється згідно з Інструкціями Держарбітражу про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та якістю (№П-6, №П-7) із змінами та доповненнями. На виконання умов вищезазначеного договору СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ виписано в адресу ТОВ «Декор Сервіс Рент» 4372 податкові накладні на загальну суму 24165736,69 грн., в тому числі ПДВ 4027623,16 гривень.

При цьому до перевірки не надано журнал реєстрації та видачі відряджень та відряджень ТОВ «Декор Сервіс Рент», що унеможливлює підтвердження факту вибуття директора ТОВ «Декор Сервіс Рент» ОСОБА_2 до м. Круп'янськ, Харківська область, тим самим й отримувати продукцію.

До перевірки не надано товарно-транспортні накладні, які б дали можливість встановити яким чином, коли та ким здійснювалися перевезення (транспортування, доставка) товарів, актів про фактичну наявність продукції, документів складського обліку із зазначенням матеріально-відповідальних осіб, спеціальних дозвільних документів, договорів ветеринарно-санітарного контролю та нагляд, ветеринарні свідоцтва на продукцію тваринного походження (рибу с/м, морепродукти) та сертифікати якості.

Крім того до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від ОУ МГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників надійшов лист від 28.04.14 №376/7/26-10-07-10-14 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Декор Сервіс Рент" за період 2012-2014 рр. при взаємовідносинах із СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ та постанова від СУ ФР МГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 14.08.14 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Декор Сервіс Рент" за період 2012-2014 рр. при взаємовідносинах із ТОВ СП "Украінская Восточная Рибная Компанія", яка винесена при розгляді кримінального провадження №320131100110000214 відносно службових осіб СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ внесеному до ЄРДР 11.06.14 за фактом ухилення від сплати податків службовими особами СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 212 Кримінальго кодексу України.

Згідно з постановою в ході розслідування кримінального провадження встановлено, що службові особи СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ в результаті заниження митної вартості імпортованих товарів, за період діяльності з 2011 року по 2013 року, ухилились від сплати ПДВ на суму 2656452,09 гривень.

На підставі акта перевірки від 01. .12.14 №1321/26-54-22-03/38358398, відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 12.01.2015 року:

№ 0000052204, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 432 136,00 грн. (за грудень 2012 року) і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 108 034,00 грн.;

№ 0000062204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 3 595 485,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 898 871,25 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у ст.198 Кодексу.

Згідно пп. "а" п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту підприємства.

Між тим, наявність податкових накладних та інших первинних документів є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту підприємства, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит.

Згідно пп. 14.1.18. п.14.1. ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1. ст.200 Кодексу).

При цьому, податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (пп.14.1.179. п.14.1. ст.14 Кодексу); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу).

Відповідно до п.200.4. ст.200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7. ст.200 Кодексу).

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (п.200.8. ст.200 Кодексу).

Згідно п.200.10. ст.200 Кодексу, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11. ст.200 Кодексу).

Підсумовуючи викладене, враховуючи положення п.200.1. ст.200 Кодексу, суд дійшов висновку, що правомірність формування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, з різниці між якими вона і складається. Тобто предметом перевірки податковим органом платника податку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість має бути перевірка правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту та, відповідно, реальність вчинення господарських операцій, за яким формуються відповідні показники. При цьому, дослідженню підлягають податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

В підтвердження настання реальних наслідків за господарськими взаємовідносинами з ТОВ СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" позивачем до матеріалів справи додано лише копію Договору № 17/24 від 20.08.2012р. укладено позивачем з ЗАТ «Софіт Сервіс Холдинг» на обслуговування та експлуатацію приміщень розташованих за адресами : м. Донецьк вул. Генерала Антонова,4; м. Краматорськ вул. Ювілейна, 17; м. Кривий ріг пл. Лєбєдєва-Кумача, 1/130; м. Одеса пл.. Старосінна, 1А. А також копію Наказу виданого директором ТОВ «Декор Сервіс Рент» № 3008/12 від 30.08.12р., відповідно до змісту якого організовано рух документообігу щодо супроводжувальних документів на поставки товарів, шляхом зберігання товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів у приміщеннях що використовують позивачем на підставі зазначеного договору.

При цьому представником позивача зазначено, що надати суду будь яку первинну документацію щодо взаємовідносин з ТОВ СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" немає можливості оскільки на території зберігання продуктів та документації виникли форс-мажорні обставини.

Разом з тим, відповідно до статей 69-71 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем як до перевірки так і суду не надано достатньої підтверджуючої документації в підтвердження настання реальних наслідків за правочином укладеним з ТОВ СП "Украінская Восточная Рибная Компанія", а відтак підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень судом не встановлено.

Під час розгляду справи суд звертав увагу позивача на необхідність надання доказів по справі, таких як договір, податкові та видаткові накладні, акти приймання-передачі та ін., однак окрім вищевказаних інших доказів позивачем надано не було.

Суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Судом не приймаються посилання позивача, як на підставу відсутності у податкового органу права на винесення податкового повідомлення-рішення, не завершення кримінального провадження в рамках якого було здійснено позапланову перевірку.

Як свідчать наявні матеріали справи, та не заперечується позивачем, позапланову перевірку позивача було проведено на підставі постанови від 14.08.2014р. СУ ФР МГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Декор Сервіс Рент" за період 2012-2014 рр. при взаємовідносинах із ТОВ СП "Украінская Восточная Рибная Компанія", яка винесена при розгляді кримінального провадження №320131100110000214 відносно службових осіб СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ за фактом ухилення від сплати податків службовими особами СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 212 Кримінальго кодексу України.

При цьому слід зауважити, що п.86.9 ст.86 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) (тобто по ст.212 КК України) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обмеження щодо винесення податковим органом рішень за результатами проведених перевірок на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, стосується виключно тих випадків копи перевірку здійсненими тих осіб, щодо яких провадиться таке кримінальне провадження.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор Сервіс Рент» - відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор Сервіс Рент» (код ЄДРПОУ 38358398) решту суми судового збору у розмірі 4384,00 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій