Ухвала

від 06.10.2015 по справі 826/8336/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8336/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор Сервіс Рент» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор Сервіс Рент» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Декор Сервіс Рент» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2015 року №0000062204 та №0000052204.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 серпня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з СП «Украінская Восточная Рибная Компанія» ТОВ за період з 01.09.2012 року по 30.09.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.12.2014 року №1321/26-54-22-03/38358398, в якому зазначено порушення Позивачем, а саме: п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено неможливість включення до складу витрат, що враховуються при визначені об»єкту оподаткування на суму 2 217 348,23 грн у 2014 році по операціях з СП «Украінская Восточная Рибная Компанія» ТОВ; п.п.198.5, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 672 626,00 грн, у тому числі за січень 2014 року у сумі 67 262,00 грн та п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 3 354 996,00 грн, в тому числі по періодах: січень 2013 року на суму 240 490,00 грн, лютий 2013 року на суму 126 735,00 грн, березень 2013 року на суму 149 816,00 грн, квітень 2013 року на суму 218 643,00 грн, травень 2013 року на суму 134 750,00 грн, червень 2013 року на суму 143 356,00 грн, липень 2013 року на суму 230 113,00 грн, серпень 2013 року на суму 319 771,00 грн, вересень 2013 року на суму 151 099,00 грн, жовтень 2013 року на суму 245 916,00 грн, листопад 2013 року на суму 323 959,00 грн, грудень 2013 року на суму 202 722,00 грн, січень 2014 року на суму 173 385,00 грн, лютий 2014 року на суму 83 848,00 грн, березень 2014 року на суму 148 518,00 грн, квітень 2014 року на суму 113 585,00 грн, травень 2014 року на суму 92 821,00 грн, червень 2014 року на суму 191 514,00 грн, липень 2014 року на суму 214 954,00 грн, серпень 2014 року на суму 89 490,00 грн.

На підставі акта перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 12.01.2015 року: №0000052204, яким Позивачу зменшено бюджетне відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 432 136,00 грн (за грудень 2012 року) і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 108 034,00 грн; №0000062204, яким Позивачу визначено грошове зобов'язання податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 3 595 485,00 грн і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 898 871,25 грн.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно пп. 14.1.36 . п. 14.1 . ст.14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Кодекс) , господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно п.п.44.1, 44.6 ст.44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 138.2 статті 138 Кодексу визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Кодексу бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Положеннями пунктів 200.1, 200.4, 200.7, 200.8, 200.10, 200.11 статті 200 Кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що правомірність формування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, з різниці між якими вона і складається.

Отже, предметом перевірки контролюючим органом платника податку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість має бути перевірка правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту та, відповідно, реальність вчинення господарських операцій, за яким формуються відповідні показники. При цьому, дослідженню підлягають податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

З акту перевірки перевірки вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало ненадання Позивачем до перевірки достатніх допустимих доказів в підтвердження реальності настання наслідків за правочином укладеним з із СП «Украінская Восточная Рибная Компанія» ТОВ.

Так, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що на підставі договору перевезення вантажів Позивач (Покупець) у відповідності до договору від 01.10.12 року №992/П отримував від СП «Украінская Восточная Рибная Компанія» ТОВ (Постачальник) Товар. Поставка Товару здійснюється на умовах - склад Постачальника. Товар поставляється протягом 2-х днів з моменту отримання Замовлення від Покупця. Покупець має оплатити партію Товару протягом 60(шістдесяти) календарних днів з моменту поставки товару. Постачальник поставляє Товар протягом 2-х днів з моменту отримання Замовлення від Покупця. Приймання Товару здійснюється згідно з Інструкціями Держарбітражу про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та якістю (№П-6, №П-7) із змінами та доповненнями.

На виконання умов вищезазначеного договору СП «Украінская Восточная Рибная Компанія» ТОВ виписано в адрес Позивача 4 372 податкові накладні на загальну суму 24 165 736,69 грн, в тому числі ПДВ 4 027 623,16 грн.

Проте, до перевірки не надано журнал реєстрації та видачі відряджень та відряджень Позивача, що унеможливлює підтвердження факту вибуття директора ТОВ «Декор Сервіс Рент» Колісниченка О.В. до м. Круп'янськ, Харківська область, тим самим й отримування ним продукції.

Також, до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, які б дали можливість встановити яким чином, коли та ким здійснювалися перевезення (транспортування, доставка) товарів, актів про фактичну наявність продукції, документів складського обліку із зазначенням матеріально-відповідальних осіб, спеціальних дозвільних документів, договорів ветеринарно-санітарного контролю та нагляд, ветеринарні свідоцтва на продукцію тваринного походження (рибу с/м, морепродукти) та сертифікати якості.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з СП «Украінская Восточная Рибная Компанія» ТОВ, Позивачем до суду першої інстанції були надані копії документів, а саме: копію договіру від 30.08.2012 року №17/24, укладений між ЗАТ «Софіт Сервіс Холдинг» (власник) та Позивачем (виконавець) на обслуговування та експлуатацію приміщень розташованих за адресами : м.Донецьк, вул.Генерала Антонова,4; м.Краматорськ, вул.Ювілейна, 17; м.Кривий ріг, пл.Лєбєдєва-Кумача, 1/130; м. Одеса, пл.Старосінна, 1А; копію наказу, виданого директором ТОВ «Декор Сервіс Рент» №3008/12 від 30.08.12 року, відповідно до змісту якого організовано рух документообігу щодо супроводжувальних документів на поставки товарів, шляхом зберігання товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів у приміщеннях, що використовуються позивачем на підставі зазначеного договору.

До суду апеляційної інстанції, Позивачем надані податкові та видаткові накладні, списки «інвентаризації товарів на складі від 01.01.2014 року», список працівників, копію договору про колективну матеріальну відповідальність від 04.09.2012 року та копію договору від 01.10.2012 року укладеного між Позивачем та СП «Украінская Восточная Рибная Компанія» ТОВ.

Отже, Позивачем як до перевірки так і до суду першої та апеляційної інстанцій не надано достатньо належних чином оформлених документів на підтвердження настання реальних наслідків за правочином укладеним з СП «Украінская Восточная Рибная Компанія» ТОВ.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку» задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Надані Позивачем документи не підтверджують факт реального виконання умов спірних договорів, оскільки до уваги можуть братись лише ті первинні документи, що складені у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, умов перевезення, зберігання товарів що надаються тощо.

Специфіка окремої господарської операції, зазвичай, визначається за договірними зобов'язаннями.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що докази, надані Позивачем, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість формування валових витрат Позивача.

В апеляційній скарзі, Позивач зазначає, що підставою для проведення Відповідачем перевірки ТОВ «Декор Сервіс Рент» послугувала постанова слідчого з ОВС СУ ФР МГУ Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників, винесена в рамках розслідування кримінального провадження №320131100110000214 від 11.06.2014 року, відкритого щодо посадових осіб СП «Украінская Восточная Рибная Компанія» ТОВ, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.212 КК України.

Позивач вказує, що на момент прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.01.2015 року №0000062204 та №0000052204 не набрало законної сили рішення, прийняте в порядку кримінального процесуального судочинства за результатами розгляду кримінального провадження, в рамках якого було призначено позапланову перевірку Позивача, тому у Відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З такими доводами апелянта колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позапланову перевірку Позивача проведено на підставі постанови від 14.08.2014 року СУ ФР МГУ Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Декор Сервіс Рент» за період 2012-2014 року при взаємовідносинах із СП «Украінская Восточная Рибная Компанія» ТОВ, яка винесена при розгляді кримінального провадження №320131100110000214 відносно службових осіб СП «Украінская Восточная Рибная Компанія» ТОВ за фактом ухилення від сплати податків службовими особами СП «Украінская Восточная Рибная Компанія» ТОВ, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 212 Кримінальго кодексу України.

Згідно п. 86.9 ст.86 Кодексу, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється , предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

З наведеної норми вбачається, що обмеження щодо винесення податковим органом рішень за результатами проведених перевірок на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.Кодексу, стосується виключно тих випадків, коли перевірку здійснено відносно тих осіб, щодо яких провадиться таке кримінальне провадження.

Отже, зазначені апелянтом доводи є безпідставними та необґрунтовані належними доказами.

Поряд з цим, надані Позивачем документи, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності Позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентам.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що Позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом мають реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Згідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення і підстави для їх скасування відсутні.

Рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор Сервіс Рент» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 07 жовтня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.