Постанова

від 23.04.2019 по справі 826/8336/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

Київ

справа №826/8336/15

адміністративне провадження №К/9901/9047/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Декор Сервіс Рент на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Декор Сервіс Рент до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ Декор Сервіс Рент подало до суду позов, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2015 № 0000052204 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 432 136 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 108 034,00 грн та від 12.01.2015 № 0000062204 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 595 485,00 грн за основним платежем та в сумі 898 871,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 13.08.2015 у задоволенні позову відмовив повністю. Стягнув з позивача на рахунок держбюджету решту суми судового збору - 4384,00 гривень.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.10.2015 залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2015.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надав суду доказів на підтвердження обставин щодо фактичного вчинення операцій з придбання товару у ТОВ СП Украінская Восточная Рибная Компанія .

ТОВ Декор Сервіс Рент подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що дефектність або фіктивність контрагента платника податків не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента, тому не може бути доказом нереальності господарських операцій. Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою грубе порушення контролюючим органом порядку призначення та проведення перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення є незаконним. Так, межами доказування та збирання доказів у кримінальному провадженні за фактом заниження службовими особами ТОВ СП Украінская Восточная Рибная Компанія митної вартості імпортованих товарів за період з 2011 по 2013 роки, в рамках якого була призначена та проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ Декор Сервіс Рент , можуть бути виключно дані, які б розкривали обставини, мотив, мету, спосіб ухилення від сплати податків при визначенні митної вартості товарів ТОВ СП Украінская Восточная Рибная Компанія , і ці дані не мають значення для подальшої реалізації цим підприємством вже розмитненого товару. Враховуючи, що диспозиція підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 та пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не розмежовує постанови слідчого за об'єктивним складом, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у контролюючого органу відсутні правові підстави складати податкове повідомлення-рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.10.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Декор Сервіс Рент .

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.04.2019 призначив попередній розгляд справи на 23.04.2019.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2015 № 0000052204 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 432 136 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 108 034,00 грн та для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2015 № 0000062204 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 595 485,00 грн за основним платежем та в сумі 898 871,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями є висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.12.2014 № 1321/26-54-22-03/38358398, про порушення вимог пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Контролюючий орган виходив з того, що позивач протиправно відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 4 027 632,16 грн на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ СП Украінская Восточная Рибная Компанія за період з 01.09.2012 по 30.09.2014 за операціями з постачання товару (риба та морепродукти), як реально не вчинялися. Реальне вчинення господарських операцій контролюючий орган поставив під сумнів з огляду на відсутність доказів отримання товару особою, якою підписані видаткові накладні на отримання товару, доказів перевезення товару, неможливість здійснення господарських операцій з урахуванням часу оперативності проведених операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, основний вид діяльності позивача - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна та відсутність такого виду діяльності як торгівля рибою та морепродуктами, систематичність складання первинних документів на поставку товару, проте здійснення в подальшому реалізації товару за період з вересня 2012 року по серпень 2014 року лише на 11,1%.

Порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту регулювався нормами статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на відповідний звітний період), а порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, - нормами статті 200 цього Кодексу.

Аналіз пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, з урахуванням частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що наявність законодавчо визначених умов для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції між платниками податків, які значаться як покупець та постачальник, не мали реального характеру, а первинні документи не відповідають дійсності.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) у справі про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту частини першої статті 71 цього Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення.

Суди дослідили зазначені контролюючим органом аргументи щодо нереального вчинення між позивачем та ТОВ СП Украінская Восточная Рибная Компанія господарських операцій з поставки товару та надали оцінку наданому позивачем одному первинному документу - договору з контрагентом на обслуговування та експлуатацію приміщень, а також наданому наказу ТОВ Декор Сервіс Рент , відповідно до якого організовано рух документообігу щодо супроводжувальних документів на поставки товарів шляхом зберігання товарно-транспортних накладних, у сукупності з іншими доказами. Такий первинний документ та інший доказ суди оцінили як такі, що є недостатніми доказами для підтвердження реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ СП Украінская Восточная Рибная Компанія з огляду на те, що позивач не надав суду первинних документів та інших доказів, які б спростували висновки контролюючого органу про відсутність факту поставки товару зазначеним підприємством позивачу.

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до встановлених цими судами на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів обставин.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права до встановлених на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судами доказів.

Щодо доводів позивача про відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки та складання податкового повідомлення-рішення у зв'язку з виявленими порушеннями, які виходять за предмет доказування у кримінальному провадженні, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) - контрагента позивача, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Правовою підставою для проведення цієї перевірки контролюючий орган визначив підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно з яким документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини як, зокрема, отримання постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону. Контролюючий орган перевіряв дотримання позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ СП Украінская Восточная Рибная Компанія і не був зв'язаний обставинами, які є предметом доказування у зазначеному кримінальному провадженні.

Контролюючий орган зобов'язаний був самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшити суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість платника податків у разі якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення податку на додану вартість, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

При цьому положення пункту 86.9 статті 86 цього Кодексу не були перешкодою для складання податкового повідомлення-рішення, адже ця норма закону поширюється тільки на правовідносини, що виникають у зв'язку з проведенням перевірки з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків, зокрема юридичної особи, що перевіряється.

З огляду на те, що фактичне вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності між позивачем та ТОВ СП Украінская Восточная Рибная Компанія не знайшло свого підтвердження при вирішення справи в судах попередніх інстанцій, на правильне застосування судами норм матеріального права до встановлених обставин, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Декор Сервіс Рент залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду