Постанова

від 11.08.2015 по справі 910/23041/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Справа№ 910/23041/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі : Богатчук К.І.

Від позивача: Козленко О.В.

Від відповідача 1: Воробйова Є.С.

Від відповідача 2: Матюшко В.В.

Від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: не з'явився

Від третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_5

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп"

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_7

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство банк "Контракт"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" (змінено найменування на ПАТ "Неос Банк") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень №724 від 09.03.2011.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2014 по справі №910/23041/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень від 23.02.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В., зареєстрований в реєстрі за № 498, укладений між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп"; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.03.2011, зареєстрований за № 724, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" щодо групи нежилих приміщень АДРЕСА_1. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" на користь публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" судовий збір у розмірі 573,50 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" на користь публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" судовий збір у розмірі 573,50 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 по справі №910/23041/13 та рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 по справі №910/23041/13 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.03.2011, зареєстрований за № 721, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" щодо групи нежилих приміщень АДРЕСА_2. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" на користь Публічного акціонерного товариства "Неос Банк" судовий збір у розмірі 573 грн. 50 коп. за подання позову. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" на користь Публічного акціонерного товариства "Неос Банк" судовий збір у розмірі 573 грн. 50 коп. за подання позову.

Не погоджуючись з рішенням, Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015, у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №910/23041/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранця О.М. Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Руденко М.А., прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, з призначенням розгляду справи 11.08.2015.

31 липня 2015 року, від представника Публічного акціонерного товариства "НЕОС БАНК", через відділ документального забезпечення суду, надійшло клопотання про залучення правонаступника та відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015, у зв'язку з перебуванням суддів Баранця О.М. та Руденко М.А. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №910/23041/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до свого провадження.

В судове засідання 11.08.2015 з'явились представники позивача, відповідача 1,2 та третя особа 2.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник третьої особи 1 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника третьої особи 1.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015, клопотання про заміну позивача правонаступником підтримав.

Представники відповідача 1, 2 та третьої особи 2 в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015, проти клопотання про заміну позивача правонаступником не заперечували.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника позивача про заміну позивача правонаступником, прийшла до висновку про його обґрунтованість, оскільки, оскільки така заміна позивача з Публічного акціонерного товариства "Неос Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" підтверджується належним чином засвідченою копією договору факторингу №1-06/15-Ф від 30.06.2015, копією договору про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Петровою С.М. 22.01.2008 та зареєстрованого в реєстрі зі №4453, а також витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

22 січня 2008 року між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" (яке в подальшому реорганізовано у відкрите акціонерне товариство "Банк Кіпру", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру") та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 002-4/2008, за змістом якого Банк відкриває позичальнику кредитну лінію на поточні потреби в сумі 16000000,00 грн. строком з 22.01.2008 по 19.01.2018.

10 жовтня 2008 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" та ОСОБА_7 укладено Іпотечний договір на підставі якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно, що належало іпотекодавцю - ОСОБА_7: групу приміщень № 97 (в літ. А), а саме: нежилі приміщення загальною площею 250,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7, без згоди банку, розпочав реконструкцію іпотечного майна та після закінчення будівельних робіт звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про визнання за ним права власності на майно.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009 р. у справі № 2-873/09 позов ОСОБА_7 задоволено частково, в тому числі визнано за ОСОБА_7 право власності на групу приміщень АДРЕСА_3, як на окремі об'єкти нерухомого майна.

23 лютого 2011 року між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп" укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за номером 495, на підставі якого ОСОБА_7 відчужено нежитлові приміщення АДРЕСА_1.

09 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 721 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп" передає у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" приймає у власність групу приміщень АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між відповідачами, відчужено іпотечне майно без згоди іпотекодержателя (позивача), тобто з порушенням вимог закону, а саме ч.3 ст. 9 та ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням, хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Безпосередньо цим Законом визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, а, отже, іпотека не може існувати самостійно без зобов'язання.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про іпотеку" виключно на підставі згоди іпотекодержателя іпотекодавець має право: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Як зазначалося вище, ОСОБА_7, без згоди банку, розпочав реконструкцію іпотечного майна, а саме групу приміщень № 97 (в літ. А) (нежилі приміщення загальною площею 250,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1).

Згідно з висновком експертно-будівельно-технічного дослідження №2-24/02 від 24.02.2014, проведеного експертом ТОВ "Український центр судових експертиз" Лісниченко С.В., перепланування, в результаті якого відбулось створення майна за новою нумерацією, відбулось без створення додаткових площ шляхом встановлення ОСОБА_7 перегородки в приміщенні, а саме:

Площа групи приміщень АДРЕСА_3, зменшилась з 250,5 кв. м. (станом на 28.08.2008 року) до 1,5 кв. м. (станом на 31.01.2011 року) в зв 'язку з:

- розподілом групи приміщень АДРЕСА_3 площею 250,5 кв. м на дві групи приміщень: АДРЕСА_3 площею 1,5 кв. м та АДРЕСА_1 площею 249,0 кв. м шляхом влаштування перегородок на площі приміщення №1 групи приміщень АДРЕСА_3.

Відповідно нумерація групи приміщень АДРЕСА_3 зазнала змін у зв 'язку з:

-розподілом групи приміщень АДРЕСА_3 площею 250,5 кв. м на дві групи приміщень: АДРЕСА_3 площею 1,5 кв. м та АДРЕСА_1 площею 249,0 кв.м шляхом влаштування перегородок на площі приміщення №1 групи приміщень АДРЕСА_3.

Згідно з висновком експерта є неможливим виділ, з технічної точки зору, з групи приміщень АДРЕСА_3 загальною площею 250,5 кв.м. - групи приміщень АДРЕСА_3 загальною площею 1,5 кв.м та групи приміщень АДРЕСА_1 загальною площею 249,0 кв.м ( приміщення площею 1,5 кв. м відгорожене перегородкою в самому кутку із загальної площі.).

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 03.11.2011 скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва по справі № 2-873/09, внаслідок чого, припинена правова підстава виділення групи нежилих приміщень АДРЕСА_1 з групи нежилих приміщень АДРЕСА_3 та відповідно припинена правова підстава визнання за ОСОБА_7 права власності на групу нежилих приміщень АДРЕСА_3 (з новими техніко- економічними показниками) та групи нежилих приміщень АДРЕСА_1.

В вищезазначеному рішенні, суд, зокрема, прийшов до висновку, що ОСОБА_7 порушив умови іпотечного договору, не отримавши письмової згоди Банку на відчуження предмету іпотеки (п. 2.1.7 Іпотечного договору) та не надавши Банку відомості про зміни, що відбулися з предметом іпотеки (п.2.1.4 Іпотечного договору) та здійснив відчуження іпотечного майна за вищезазначеними договорами купівлі-продажу.

Згідно з ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 23.02.2011, укладений між ОСОБА_7 та ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп", щодо групи нежилих приміщень АДРЕСА_1 за адресою АДРЕСА_1, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2013р. по справі №761/18824/13-ц. визнано недійсним.

Посилання апелянта на невірно обраний захист, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного Кодексу України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів , зокрема є визнання правочину недійсним

Таким чином, порушене право має бути захищене тим способом захисту, який є найбільш доцільним в кожному конкретному випадку.

Судами встановлено, що виділ групи приміщень АДРЕСА_3, загальною площею 250,5 кв.м. в групи приміщень АДРЕСА_3 загальною площею 1,5 кв.м та групи приміщень АДРЕСА_1 загальною площею 249,0 кв.м. є незаконними, оскільки призвели до документального знищення предмета обтяження.

Відповідно до змісту ст.ст. 9, 12, 23 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 203, 215, 586, 592 ЦК України іпотекодержатель, вправі самостійно обирати один, або одразу декілька способів захисту прав, чи то пред'явлення позову про визнання недійсними договорів відчуження іпотечного майна, чи пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 по справі №910/23041/13- без змін.

Матеріали справи №910/23041/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Є.Ю. Пономаренко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.08.2015