Постанова

від 11.08.2015 по справі 922/3465/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Справа № 922/3465/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бондаренко В.П. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б\н від 03 червня 2015 р.),

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 9 від 13 квітня 2015 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3915 Х\1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 08 липня 2015 року у справі № 922/3465/15

за позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю В«РОЛЬ-ПОЛЬВ» , с. Іванівка, Харківська область

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08 липня 2015 року у справі № 922/3465/15 (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12 березня 2015 року №42-р/к по справі №2/02-99-14. Стягнуто з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю В«РОЛЬ-ПОЛЬВ» судовий збір в сумі 1218,00 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 08 липня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що судом першої інстанції не були враховані такі положення, зокрема: частину першу статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в якій встановлено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єктів господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; частину шосту статті 180 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що у разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умов договорів щодо ціни, а також Указ Президента України від 19 серпня 2008 №725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв).

07 серпня 2015 року на адресу Харківського апеляційного господарського позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Харківської області від 08 липня 2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх. №11683).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зауважує, що він не погоджується з твердженнями адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України, що позивач займає домінуюче положення на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв), оскільки відносини, які склались між СТОВ «РОЛЬ-ПОЛЬ» та власниками земельних ділянок є відносинами щодо оплатного використання чужого майна, а відповідно до Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» є відносинами оренди, а не відносинами з надання послуг, тому не може йти мова, на думку відповідача, про наявність або відсутність монопольного (домінуючого) положення СТОВ «РОЛЬ-ПОЛЬ». Також, позивач не погоджується з доводами відповідача, щодо протиправної бездіяльності СТОВ «РОЛЬ-ПОЛЬ», що стосується не приведення договорів оренди землі у відповідність з Указом Президента України від 02 лютого 2002 року №92/2002, мотивуючи це тим, що відповідно до цивільного законодавства зміна умов договорів здійснюється на власний розсуд сторін, а також відсутністю в названому Указі обов'язку для орендарів вживати будь-які дії щодо зміни вже укладених договорів.

Розпорядженням секретаря першої судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2015 року, у зв'язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М., для розгляду справи №922/3465/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О.

У призначене судове засідання представники сторін з'явились.

Представником позивача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копії ухвали Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №3-402г15, якою відмовлено у допуску справи №922/4393/14 до провадження Верховного Суду України (вх. 11749). Зазначене клопотання задоволено колегією суддів, копію ухвали долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

У відповідності до статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку.

Відповідно до вимог статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Як убачається із матеріалів справи, в ході дослідження ринків послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв), адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято розпорядження від 15 квітня 2014 року №107-рп/к про початок розгляду справи №2/02-99-14 за ознаками вчинення СТОВ «РОЛЬ-ПОЛЬ» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме, бездіяльність, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток (паїв), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв).

12 березня 2015 року адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №42р/к по справі №2/02-99-14 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що згідно зі статтею 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Роль-Поль» (ідентифікаційний код - 34255501) за підсумками діяльності протягом 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 років та станом на березень 2015 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв) в межах орендованих ним земельних часток (паїв) на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області; накладено на СТОВ «РОЛЬ-ПОЛЬ» (ідентифікаційний код - 34255501) штрафу у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме, за бездіяльність, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток (паїв), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв).

Згідно оскаржуваного рішення Антимонопольного комітету, бездіяльність СТОВ «РОЛЬ-ПОЛЬ» полягала в тому, що це підприємство не привело у відповідність з Указом Президента України від 02 лютого 2002 року №92/2002 (зі змінами внесеними Указом Президента України від 19 серпня 2008 року №725/2008) договори оренди землі з власниками земельних часток (паїв) в частині встановлення розміру орендної плати не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 16-29).

Згідно частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Скориставшись наданим правом, СТОВ «РОЛЬ-ПОЛЬ» звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12 березня 2015 року №42-р/к по справі №2/02-99-14.

Місцевий господарський суд, задовольняючи вимоги позивача зазначив, що відповідач, в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не довів факт вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а отже, рішення №42/р/к адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним в порядку статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Колегія суддів погоджується з такими висновками Господарського суду Харківської області, виходячи з наступного.

Як зазначено в частині першій статті 59 Закону України В«Про захист економічної конкуренціїВ» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 13, пункту 2 статті 50 Закону України В«Про захист економічної конкуренціїВ» дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку та порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (цього Закону).

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року №725/2008 внесено зміни до статті 1 Указу Президента України від 02 лютого 2002 року №92/2002 В«Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)В» , а саме: запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та передбачено поступове збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Водночас, зазначений вище Указ Президента не покладає на орендаря обов'язку приведення орендної плати у відповідність до його положень, а відносини між сторонами договору оренди є виключно цивільно-правовими.

Набуття в оренду землі на договірних засадах передбачає певний перелік істотних умов оренди землі, визначений Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Статтею 19 зазначеного вище Закону встановлено, що строк дії договору встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Частиною першою статті 21 Закону України В«Про оренду земліВ» визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України В«Про оренду земліВ» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Частиною другою статті 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, з урахуванням вказаних положень Закону України В«Про оренду земліВ» заінтересована сторона (орендодавець чи орендар) може звернутися з пропозицією про внесення за погодженням сторін змін до договору оренди земельних ділянок і земельних часток (паїв), зокрема, щодо встановлення орендної плати у розмірі, визначеному Указом Президента України від 19 серпня 2008 року №725/2008, а в разі недосягнення згоди - вирішити спір в судовому порядку.

Як вже зазначалось в цій постанові, Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 та положення чинного законодавства, якими врегульовані відносини оренди землі, не покладають на орендаря обов'язку ініціювати приведення орендної плати у відповідність до зазначеного Указу.

Таким чином, відносини між сторонами договору оренди є цивільно-правовими.

Така правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України, зокрема: від 12 травня 2015 року у справі № 922/4393/14 та 27 серпня 2013 року у справі № 922/358/13-г.

Крім цього, з тексту рішення №42-р/к по справі №2/02-99-14 адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вбачається, а також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні апеляційної інстанції, що позивач більшість договорів оренди земельних часток (паїв) укладав у 2007 році, проте не зазначено, чи стосується встановлене порушення конкурентного законодавства договорів, які укладені до набрання чинності Указу Президента України № 725/2008 від 19 серпня 2008 року.

Колегія суддів, вважає, що відповідач, приймаючи рішення №42-р/к по справі №2/02-99-14, не довів факту порушення законодавства позивачем, а відтак не довів обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, що відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставою для скасування такого рішення.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні від 08 липня 2015 року у цій справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08 липня 2015 року у справі № 922/3465/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 13.08.2015р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.