Постанова

від 03.11.2015 по справі 922/3465/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 922/3465/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. (доповідач) і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків,

на рішення господарського суду Харківської області від 08.07.2015

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2015

зі справи № 922/3465/15

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "РОЛЬ-ПОЛЬ" (далі - Товариство), с-ще Іванівка Харківської області,

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Харків,

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Замікула Б.С. предст. (дов. від 03.06.2015)

відповідача - Шихкерімова Н.К. предст. (дов. від 01.10.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Відділення про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.03.2015 № 42-р/к у справі № 2/02-99-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.07.2015 у справі № 922/3465/15 (суддя Ольшанченко В.І.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 (судді Камишева Л.М. - головуючий, Бондаренко В.П., Івакіна В.О.), позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

Відділення, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:

- Товариство визнано таким, що за підсумками діяльності протягом 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 років та станом на березень 2015 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з набуття в оренду земельних ділянок часток (паїв) у межах орендованих ним земельних часток (паїв) на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області;

- визнано, що Товариство, не привівши у відповідність з Указом Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19.08.2008 № 725/2008) договори оренди землі з власниками земельних часток (паїв) у частині встановлення розміру орендної плати не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме бездіяльність, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток (паїв)), яка була б неможливою за умови існування значної конкуренції на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв);

- за наведені порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн. та зобов'язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині визначення розміру орендної плати відповідно до чинного законодавства України.

Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

- Товариство є юридичною особою, одним із видів діяльності якої, відповідно до довідки ЄДРПОУ, є вирощування зернових та технічних культур;

- Товариство користується на правах оренди земельними частками (паями), розташованими на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області, які орендуються у фізичних осіб -власників земельних ділянок (паїв);

- загальна кількість договорів оренди земельних часток (паїв), укладених Товариством з власниками земельних часток (паїв) на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області, станом на лютий 2015 року складає 710 договорів. Загальна площа орендованих Товариством земельних часток (паїв) станом на зазначений період складає 5614,7087 га;

- листом від 05.02.2015 № 02-163/22 Іванівська Друга сільська рада Барвінківського району Харківської області повідомила Відділення, що площа орендованих земельних часток (паїв) Товариством складає майже 50% від загальної площі орних земель у межах Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області та майже 86% від площі орендованих земель у зазначених межах;

- особливістю договірних відносин оренди земельних часток (паїв) з їх власниками - фізичними особами є визначення параметрів істотних умов договору оренди землі саме орендарем (суб'єктом господарювання - сільськогосподарським підприємством), а не орендодавцем, про що свідчать копії договорів з однаковими умовами, укладеними Товариством у певний проміжок часу;

- внаслідок наявності суттєвих бар'єрів вступу на ринок послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв), а також відсутності можливості доступу орендодавців Товариства до отримання цих послуг у інших суб'єктів господарювання, зокрема через неможливість переміщення земельних часток (паїв), укладення довгострокових договорів, які не передбачають можливості їх одностороннього розірвання, недоцільності або неможливості набуття в оренду невеликих земельних часток (паїв) окремих власників, Товариство не має конкурентів на досліджуваному ринку;

- листом від 09.02.2015 № 093 Товариство повідомило Відділення, що 615 договорів оренди землі, укладених з власниками земельних часток (паїв), передбачають розмір орендної плати в розмірі не менше 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки; 95 договорів оренди землі, які укладені Товариством з власниками земельних часток (паїв), передбачають, зокрема, що розмір орендної плати за оренду земельної ділянки встановлюється у розмірі менше 3% (у переважній більшості таких договорів розмір орендної плати складає 1,5%) на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексів інфляції;

- таким чином, 95 договорів не відповідають вимогам Указу Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19.08.2008 № 725/2008) щодо встановлення розміру орендної плати не менше 3% на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- неприведення Товариством умов зазначених договорів оренди землі з власниками земельних часток (паїв) до вимог чинного законодавства України, шляхом пропозиції власникам таких земельних часток (паїв) внести до договорів відповідні зміни в частині встановлення розміру орендної плати не менше ніж 3% на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, може призвести до ущемлення інтересів споживачів та не дає гарантованого права власникам земельних часток (паїв) для захисту своїх прав у суді;

- така бездіяльність Товариства була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв), адже в такому випадку споживач [власник земельної частки (паю)] мав би можливість обирати між кількома орендарями, і, у разі ущемлення його інтересів, обрав би іншого орендаря.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Згідно з приписом частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У відповідності до частини першої статті 12 Закону № 2210 суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Відповідно до частини другої цієї статті Закону № 2210 монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

За змістом частини першої статті 13, пункту 2 статті 50 Закону № 2210 дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку та порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (цього Закону).

Указом Президента України від 19.08.2008 № 725/2008 внесено зміни до статті 1 Указу Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", а саме: запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та передбачено поступове збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Цей Указ набрав чинності з дня його опублікування.

У попередній редакції цієї статті орендна плата визначалася в розмірі 1,5% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю).

Відповідно до частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною другою статті 23 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (стаття 30 Закону України "Про оренду землі").

З урахуванням наведених положень Закону України "Про оренду землі" заінтересована сторона (орендодавець чи орендар) може звернутися з пропозицією про внесення за погодженням сторін змін до договору оренди земельних ділянок і земельних часток (паїв), зокрема, щодо встановлення орендної плати у розмірі, визначеному Указом Президента України від 19.08.2008 № 725/2008, а в разі недосягнення згоди - передати спір на вирішення суду.

В Указі Президента України від 19.08.2008 № 725/2008 не міститься посилання на те, що його дія поширюється на договори, які укладені до набрання ним чинності, у зв'язку з чим змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

При цьому ні зазначеним Указом, ані положеннями чинного законодавства, якими врегульовано відносини з оренди землі, на орендаря не покладається обов'язку ініціювати приведення орендної плати у відповідність до зазначеного Указу.

Отже, відносини між сторонами договору оренди є цивільно-правовими.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права та з наведенням відповідного мотивування, встановивши, що Відділенням у прийнятті Рішення АМК неправильно застосовані перелічені норми матеріального права, - дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання Рішення АМК недійсним, а тому за наявності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав правомірно задовольнили позов.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 08.07.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 зі справи № 922/3465/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко