Рішення

від 02.09.2009 по справі 29/113-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/113-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.09р.

Справа № 29/113-09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрометтехкомплекс", м. Дніпропетровськ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Гермес", м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 175 

про стягнення 209582грн. 04коп.

Суддя  Полєв Д.М.

Представники:

  від позивача: представник Сервінський Р.О. за довіреністю б/н від 16.03.2009р.

від відповідача: не з"явився 

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрометтехкомплекс", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду із позовної заявою про стягнення  188588грн. 75коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних 2337грн. 03коп., пені в розмірі 18656грн. 26коп. та судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просить його задовольнити в заявленій сумі.  

Відповідач в судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні судом оглянуто рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2009р., яким відмовлено в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія Гермес" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрометтехкомплекс" про визнання договору поставки №11 від 04.01.2008р. недійсним.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -  

ВСТАНОВИВ:

04.01.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрометтехкомплекс" (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Гермес" (відповідач по справі) укладено договір поставки №11  (далі договір).

          Відповідно п.1.1 договору постачальник зобов"язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати товар згідно виставлених рахунків.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар)  і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 171288грн. 60коп., що підтверджується видатковою накладною №а-00001094 від 30.10.2008р.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за продукцію проводяться в слідуючому порядку: передоплата в розмірі 100% вартості товару. За  взаємною згодою сторін можливе  відстрочення  платежу строком на 15 календарних днів.

Розрахунок з позивачем за отриманий товар  відповідачем не здійснено.

Цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно до статті 193 Господарського кодексу України відповідно до кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача  становить 171288грн. 60коп., що підтверджується матеріалами справи.

Докази   сплати заборгованості  в матеріалах справи відсутні, сторонами не подано, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в частині основного боргу обґрунтовано, підтверджено матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача  17300грн. 15коп. інфляційних збитків та 2337грн. 03коп.    трьох процентів річних .

Стаття ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час  прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних та 3% річних, суд вважає за необхідне задовольнити інфляційні збитки в розмірі 16703грн. 51коп. та 3% річних в розмірі  2333грн. 84коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 18656грн. 26коп. пені.

Відповідно до п. 6.1 договору за невиконання своїх обов"язків відповідач несе відповідальність в розмірі 0,5% від суми неоплаченого в установлений строк товару  за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України  пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідно до статті  230 Господарського кодексу України штрафними санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України  штрафні  санкції  за  порушення  грошових  зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Договірні правовідносини   між   платниками   і  одержувачами грошових коштів щодо  відповідальності  за  несвоєчасне  виконання грошових    зобов'язань    врегульовано   Законом   України   "Про відповідальність за несвоєчасне  виконання  грошових  зобов'язань",  згідно  з  пунктами  1,  3  якого  розмір пені за прострочку  платежу,  що   встановлюється   за   згодою   сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд приходить до висновку про  задоволення її в  заявленій сумі.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

          Керуючись ст.ст. 47, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Гермес" (м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 175; р/р 2600632073 в АППБ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805; код ЄДРПОУ 33770439) на користь товариства  з обмеженою відповідальністю "Агрометтехкомплекс" (м. Дніпропетровськ, вул. Буденного, 48/12; код ЄДРПОУ 32812635; р/р 2600204210045 у ДФ АКБ "Правекс-Банк", м. Київ, МФО 321983) 171288грн. 60коп. заборгованості, 18656грн. 26коп. пені, 2333грн. 84коп. 3% річних,  16703грн. 51коп. інфляційних збитків, 2089грн. 82коп. державного мита,  117грн. 66коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

          В решті суми позову відмовити.

Суддя

 Д.М. Полєв