Рішення

від 05.08.2009 по справі 38/107

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/107

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.08.09 р.                                                                                     Справа № 38/107                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АГАМА-ТРЕЙД ВОСТОК”, м. Київ

до відповідача Спільного українсько-літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛ-МАР”, м. Маріуполь

про стягнення 18 604грн.01коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „АГАМА-ТРЕЙД ВОСТОК”, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Спільного українсько-літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛ-МАР”, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 18 604грн.01коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №59 від 02.10.2007р. з протоколом розбіжностей до нього, видаткові накладні №ВК-0002026, №ВК-0002027 від 04.09.2008р., №ВК-0002081, №ВК-0002082, №ВК-0002083 від 11.09.2008р., №ВК-0002151, №ВК-0002152, №ВК-0002153 від 18.09.2008р., №ВК-0002283, №ВК-0002284, №ВК-0002285 від 30.09.2008р., №ВК-0002346, №ВК-0002347, №ВК-0002348 від 09.10.2008р., ВК-0002428, №ВК-0002429 від 16.10.2008р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 06.04.2009р., 13.05.2009р., 01.06.2009р., 23.06.2009р., 07.07.2009р., заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області №14/4-20/1544 від 10.04.2009р. Спільне українсько-літовське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛ-МАР”, м. Маріуполь станом на 10.04.2009р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться як юридична особа.

20.07.2009р. позивачем надана заява про зміну позовних вимог б/н та дати, відповідно з якою останній змінює підставу позову та зазнає, що правовідносини сторін є позадоговірними.

Суд розглядає змінені позовні вимоги.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „АГАМА-ТРЕЙД ВОСТОК”, м. Київ та Спільним українсько-літовським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛ-МАР”, м. Маріуполь досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 19 067грн.80коп., що підтверджується видатковими накладними №ВК-0002026, №ВК-0002027 від 04.09.2008р., №ВК-0002081, №ВК-0002082, №ВК-0002083 від 11.09.2008р., №ВК-0002151, №ВК-0002152, №ВК-0002153 від 18.09.2008р., №ВК-0002283, №ВК-0002284, №ВК-0002285 від 30.09.2008р., №ВК-0002346, №ВК-0002347, №ВК-0002348 від 09.10.2008р., ВК-0002428, №ВК-0002429 від 16.10.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних в графі „получил(а)” та печаткою підприємства, на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Позивачем на адресу відповідача направлена претензія №38 від 09.10.2008р. з вимогою про погашення виниклої заборгованості. Факт отримання відповідачем вказаної претензії підтверджується тим, що у відповідь на вказану претензію ТОВ „ТЕЛ-МАР” надіслало на адресу позивача лист б/н та дати, відповідно з яким визнає існування заборгованості, однак зазначає, що за їхніми розрахунками заборгованість становить 32 220грн.79коп. Також відповідачем зазначено про тимчасову неможливість оплати боргу. Крім того, відповідачем разом з цим листом надіслано акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги – претензії, тобто з урахуванням поштового обігу – з 20.10.2008р.

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на суму 463грн.79коп. за видатковою накладною №РН ВК-0002026 від 04.09.2008р. та всупереч вимогам закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 18 604грн.01коп.

Наразі, суд не приймає посилання позивача стосовно суми боргу в розмірі 2 444грн.82коп. та має зазначити, що оскільки претензія №38 датована 09.10.2008р., а частина спірної продукції була поставлена позивачем після направлення вказаної претензії, тому строк оплати за видатковими накладними ВК-0002428, №ВК-0002429 від 16.10.2008р. не наступив. Доказів зворотного суду не представлено, хоча ухвалою від 20.07.2009р. господарський суд зобов'язав позивача надати письмові пояснення щодо моменту виникнення зобов`язання відповідача по оплаті товару, отриманого за видатковими накладними №ВК-0002428, №ВК-0002429 від 16.10.2008р., оскільки наявна в матеріалах справи претензія №38 датована 09.10.2008р.; надати докази виставлення відповідачу грошової вимоги щодо сплати боргу за видатковими накладними №ВК-0002428, №ВК-0002429 від 16.10.2008р.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 2 444грн.82коп. за видатковими накладними №ВК-0002428, №ВК-0002429 від 16.10.2008р. підлягають залишенню без задоволення як необґрунтовані та недоведені, оскільки строк сплати за зазначеними накладними не настав.

В частині стягнення заборгованості в розмірі 16 159грн.19коп. суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та зазначає наступне:

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви за останнім утворилась заборгованість в розмірі 16 159грн.19коп.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 13.05.2009р., 01.06.2009р., 23.06.2009р., 07.07.2009р. зобов`язав відповідача надати письмові пояснення стосовно факту отримання товару за видатковими накладними №ВК-0002026, №ВК-0002027 від 04.09.2008р., №ВК-0002081, №ВК-0002082, №ВК-0002083 від 11.09.2008р., №ВК-0002151, №ВК-0002152, №ВК-0002153 від 18.09.2008р., №ВК-0002283, №ВК-0002284, №ВК-0002285 від 30.09.2008р., №ВК-0002346, №ВК-0002347, №ВК-0002348 від 09.10.2008р., ВК-0002428, №ВК-0002429 від 16.10.2008р., надати письмові пояснення щодо наявності підписів та печаток на зазначених видаткових накладних, надати письмові пояснення щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення залишку заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 16 159грн.19коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем спірної продукції, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АГАМА-ТРЕЙД ВОСТОК”, м. Київ щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 16 159грн.19коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем у позовній заяві було заявлено клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказане клопотання, вважає його таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказане клопотання засноване лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Що стосується клопотання про накладення арешту на майно, суд вважає, що оскільки позовні вимоги по цій справі пов'язані зі стягненням коштів, тому відсутній зв'язок між цим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

З огляду на зазначене, клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача є необґрунтованим, недоведеним, а тому підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                    ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „АГАМА-ТРЕЙД ВОСТОК”, м. Київ до відповідача, Спільного українсько-літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛ-МАР”, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 18 604грн.01коп. – задовольнити частково.

Стягнути зі Спільного українсько-літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛ-МАР” (за адресою: б-р 50 років Жовтня, 21/43, м. Маріуполь, Донецька область, 87516, р/р 2600200031000 у відділенні №3 ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970, код ЄДРПОУ 25328948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АГАМА-ТРЕЙД ВОСТОК” (за адресою: вул. Рейтарська, 35-А, м. Київ, 01304; фактична адреса: вул. Броварська, 56, с. Требухів, Броварський район, Київська область, 07454; р/р 26009010712301 в ЗАТ „Альфа-Банк”, МФО 300346, код ЄДРПОУ 35331881) суму основного боргу в розмірі 16 159грн.19коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 161грн.60коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 102грн.50коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 05.08.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя