Постанова від 21.02.2012 по справі 39/180

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2012 № 39/180

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Шипка В.В.

Борисенко І.В.

при секретарі

судового засідання: Загрунна Л.І.

за участі представників

сторін:

позивача: Яременко Л.С. - дов. б/н від 16.12.2011 р.;

відповідача: Терещенко В.В. - дов. б/н від 04.11.2011 р.;

Черній Т.П. - дов. б/н від 08.04.2011 р.;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об'єднання „Інформаційні технології"

на рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 р.

у справі № 39/180 (суддя Гумега О.В.)

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Рекламна Телевізійна Група"

відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об'єднання „Інформаційні технології"

про стягнення заборгованості 3 258,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ „Рекламна Телевізійна Група" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до ТОВ „Науково-виробниче об'єднання „Інформаційні технології" (відповідач) про стягнення 3 258,38 грн. заборгованості на підставі Ліцензійного договору від 01.11.2011 р. №133/А (про надання невиключного права на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми "Авто Плюс"), з яких: 3 050,25 грн. - основного боргу, 84,96грн. - пені, 106,74 грн. - інфляційних нарахувань та 16,43 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані на тому, що позивач, згідно вказаного Договору надав відповідачу невиключні права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми "Авто Плюс" в багатоканальній мережі на визначеній в Договорі території, проте відповідач договірні зобов'язання в частині здійснення ним виплати позивачу щомісячної винагороди (роялті) за надані права за квітень-серпень 2011 року в загальному розмірі 3 050,25 грн. не виконав.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 р. № 39/180 позовні вимоги задоволено частково, а саме:

- присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3 050,25 грн. - основного боргу, 84,96 грн. - пені, 16,43 грн. - 3% річних та судові витрати;

- іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним Рішенням, відповідач звернувся до КАГС з апеляційною скаргою в якій просить скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від від 21.11.2011 р. № 39/180 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою КАГС від 19.12.2011 р. за апеляційною скаргою відповідача - ТОВ „Науково-виробниче об'єднання „Інформаційні технології" порушено провадження у апеляційному порядку зазначеного Рішення Господарського суду м. Києва та призначено її до розгляду.

Апеляційна скарга мотивована на тому, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного Рішення було допущено порушення норм як матеріального так і процесуального права.

Позивач, згідно назаних письмових та усних пояснень заперчив проти доводів апеляційного оскарження, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому, просить колегію суддів залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, оскаржене в апеляційному порядку Рішення суду першої інстанції просить залишити без змін

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про необхідність залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ „Науково-виробниче об'єднання „Інформаційні технології", Рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 р. № 39/180 залишити без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2011р. між ТОВ "Рекламна Телевізійна Група" (ліцензіар, позивач) та ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" (ліцензіат, відповідач) був укладений Ліцензійний договір № 133/А (про надання невиключного права на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми "Авто Плюс") (надалі - Ліцензійний договір/Договір).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Ліцензійного договору ліцензіар (позивач) надає ліцензіату (відповідачу) невиключні права на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми "Авто Плюс" за допомогою Багатоканальної телемережі виключно на платній основі на визначеній в договорі Території, способом, в межах, строком, визначеними в Договорі; а ліцензіат зобов'язується в розмірі, в порядку та в строки, визначені у ст. 8. Договору, сплатити ліцензіару Винагороду за надання невиключних прав.

Згідно п. 2.2 ст. 2 Ліцензійного договору усі невиключні права за цим Договором надаються ліцензіату на строк з 01.01.2011 р. та діють протягом всього строку дії цього договору - до 31.12.2011 р., однак не раніше повного виконання сторонами всіх грошових зобов'язань за цим договором (п. 13.1 ст. 13 Ліцензійного договору).

Відповідно до п. 3.1.10 ст. 3 Ліцензійного договору на ліцензіата покладений обов'язок вчасно сплачувати ліцензіару Винагороду відповідно до умов цього Договору.

Порядок виплати Винагороди визначається ст. 8 Ліцензійного договору та Додатком № 1 до цього договору, зокрема:

Розмір щомісячної Винагороди (Роялті) визначається Додатком № 1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 8.2 ст. 8 Ліцензійного договору).

Як вбачається з Додатку № 1 до Ліцензійного договору, розмір щомісячної Винагороди залежить від кількості абонентів ліцензіата, які отримали можливість перегляду Телерадіопрограми у відповідному місяці.

Відповідно до п. 2 Додатку № 1 до Ліцензійного договору визначено, що розмір щомісячної Винагороди за одного абонента становить гривневий еквівалент 0,25 доларів США, однак в будь-якому випадку розмір щомісячної Винагороди не може бути меншим гривневого еквівалента 75,00 доларів США.

Згідно п. 9.1 ст. 9 Ліцензійного договору на ліцензіата покладений обов"язок надання ліцензіару щомісячних письмових звітів, що містять повні й достовірні відомості про середню кількість Абонентів.

Відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, розмір Винагороди (Роялті) визначається на підставі Звіту про середню кількість абонентів ліцензіата у звітному місяці, який ліцензіат зобов"язується надавати не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним. У випадку ненадання та/або неналежного надання ліцензіатом звіту за минулий звітний місяць (поряд із умовами п. 11.10 Ліцензійного договору), а також у випадках, визначених абзацом 2 п. 11.3 та п. 11.11 Ліцензійного договору, розмір щомісячної Винагороди (Роялті), належної до сплати ліцензіатом у звітному місяці, обчислюється виходячи із звітного місяця, в якому ліцензіатом було надано інформацію (за відповідним звітом) щодо найбільшої кількості абонентів протягом всього строку дії даного договору.

Як зазначено у п. 5 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, у відповідності із ст. 8 Ліцензійного договору ліцензіат зобов'язується щомісяця перераховувати грошові кошти в рахунок оплати Винагороди (Роялті) ліцензіара на поточний рахунок ліцензіара не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним. У випадку неотримання або несвоєчасного отримання ліцензіатом від ліцензіара рахунку у визначений строк ліцензіат зобов'язується оплатити Винагороду (Роялті) у строк, встановлений першою частиною цього пункту, виходячи з кількості Абонентів ліцензіата у звітному місяці, що зазначена у звіті ліцензіата за такий місяць, та розміру Винагороди (Роялті) за одного Абонента, вказаний в п.2 цього Додатку, у разі якщо розмір оплаченої в такий спосіб Винагороди (Роялті) не відповідає дійсному розміру Винагороди (Роялті) за звітний місяць, Сторони зобов'язуються провести взаємні розрахунки з метою належної оплати такої Винагороди (Роялті).

Згідно п. 6 Додатку № 1 до Ліцензійного договору ліцензіар зобов'язується щомісячно, протягом дії цього Договору, направляти поштою відповідачу Акти про надання невиключних прав на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми не пізніше, ніж до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем. В Акті повинні міститися відомості щодо розміру Винагороди (Роялті) за надання невиключних прав. Не пізніше десяти робочих днів із дати направлення ліцензіату відповідного Акта, останній зобов"язаний направити ліцензіару підписаний Акт або мотивовану відмову, а у разі неотримання ліцензіатом Акта, він зобов"язаний негайно повідомити про це ліцензіара. У випадку, коли ліцензіар протягом вказаного строку не отримує від ліцензіата підписаного Акту або мотивованої відмови, в день закінчення вказаного строку такий Акт вважається прийнятим ліцензіатом без зауважень, а права належно наданими та прийнятими без зауважень.

Відповідно до п. 8.3 ст. 8 Ліцензійного договору Винагорода (Роялті) у встановленому розмірі підлягає виплаті ліцензіатом шляхом перерахування грошових коштів у повному обсязі на поточний рахунок ліцензіара.

Датою здійснення виплати Винагороди (Роялті) ліцензіатом визнається дата зарахування коштів на поточний рахунок ліцензіара (п. 8.4 ст. 8 Ліцензійного договору).

Також, відповідно до п. 11.11 ст. 11 Ліцензійного договору вбачається, що нездійснення ліцензіатом реалізації отриманих за цим Договором прав та відповідно невикористання (Розповсюдження та Поширення) Телерадіопрограми з будь-яких причин, що не передбачені цим Договором, не є підставою для несплати та/або неналежної сплати Винагороди (Роялті) за цим Договором. При цьому розмір Винагороди (Роялті) належний до сплати ліцензіатом в такому випадку встановлюється у відповідності до умов, викладених в Додатку № 1 до цього Договору.

Позивач зазначив, що у відповідності до умов Ліцензійного договору надав відповідачу невиключні права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми "Авто Плюс" в багатоканальній мережі на визначеній в Договорі території, за що відповідач мав сплачувати позивачу передбачену Ліцензійним договором щомісячну винагороду (роялті) в порядку, передбаченому даним Договором та Додатком № 1 до нього.

На виконання умов Ліцензійного договору відповідач щомісячно, з січня по липень 2011 року, надсилав позивачу Протоколи про кількість абонентів, які фактично відіграють роль передбачених Ліцензійним договором, письмових звітів про середню кількість абонентів відповідача у звітному місяці та містять інформацію про кількість наявних абонентів відповідача у певному місяці по конкретній телерадіопрограмі.

Вищезазначені Протоколи про кількість абонентів за січень - липень 2011 р. містять відомості про кількість абонентів, зокрема, по телерадіопрограмі "Авто Плюс", така кількість становить 250 абонентів (за виключенням протоколу за лютий 2011 р., згідно якого кількість абонентів дорівнює 246) (копії Протоколів про кількість абонентів за січень - липень 2011 р. наявні в матеріалах справи).

Позивач зазначив, що при проведенні розрахунку розміру належної йому до перерахування винагороди (роялті) з урахуванням розміру винагороди за одного абонента - гривневий еквівалент 0,25 доларів США та загальної кількості абонентів по телерадіопрограмі "Авто Плюс" (250 абонентів у квітні, травні, червні, липні та серпні 2011 р.), розмір винагороди (роялті) обраховується фактично меншим, ніж мінімальний розмір винагороди, передбачений Ліцензійним договором, а саме гривневого еквівалента 75,00 доларів США, а тому позивач вважає, що відповідач має виплатити на його користь гривневий еквівалент 75,00 доларів США за кожен з вищевказаних місяців 2011 р. користування наданими за Ліцензійним договором правами. Наведене узгоджується з п.п. 2, 3 Додатку № 1 до Ліцензійного договору.

З огляду на надані відповідачем Протоколи про кількість абонентів за січень - липень 2011 р. та враховуючи передбачений Ліцензійним договором та Додатком № 1 до нього порядок розрахунків, позивач направив поштою відповідачу Акти про надання невиключних прав (роялті) на Сповіщення та Розповсюдження Каналу „Авто Плюс" від 31.05.2011 р. за травень 2011 р., від 30.06.2011 р. за червень 2011 р. та від 31.07.2011 р. за липень 2011 р. (надалі - Акти), що підтверджується Листом № 163 від 01.09.2011 р. з описом вкладення від 01.09.2011 р., наведений Лист відповідачем був отриманий 05.09.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01001 82444752 (копії наведених Актів, листа, опису та повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи). При цьому, Акт про надання невиключних прав (роялті) на Сповіщення та Розповсюдження Каналу „Авто Плюс" від 30.04.2011 р. за квітень 2011 р. фактично підписаний відповідачем без зауважень та заперечень, а отже, даний Акт підтверджує, що права за Ліцензійним договором за квітень 2011 р. були передані позивачем та прийняті без зауважень відповідачем. Щодо Акту про надання невиключних прав (роялті) на Сповіщення та Розповсюдження Каналу „Авто Плюс" від 31.08.2011 р. за серпень 2011 р., то позивач зазначив про його направлення відповідачу простою кореспонденцією, а також послався на приписи п. 6 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, згідно яких у разі неотримання ліцензіатом (відповідачем) Акта, він зобов"язаний негайно повідомити про це ліцензіара (позивача), тоді як відповідних повідомлень відповідач позивачу не надсилав.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач жодних зауважень до Актів за травень, червень, липень та серпень 2011 р. або мотивованої відмови від їх підписання від відповідача протягом десяти робочих днів із дати їх направлення на адресу позивача не надійшло.

За наведених обставин та враховуючи умови п. 6 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що Акти за квітень-серпень 2011 р. були прийнятим відповідачем без зауважень, а права за Ліцензійним договором належно наданими та прийнятими без зауважень.

При цьому позивачем було наголошено, що невикористання відповідачем спірних невиключних прав та нездійснення ним розповсюдження телерадіопрограми не є підставою для несплати винагороди, як це передбачено п. 11.11. ст. 11 Ліцензійного договору.

Отже, за твердженнями позивача, відповідач в порушення умов п. 3.1.10 ст. 3 Ліцензійного договору, п. 5 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, не сплатив позивачу Винагороду за квітень-серпень 2011 р. у загальній сумі 3 050,25 грн. (основний борг).

З приводу здійснення розрахунку щомісячної винагороди за Ліцензійним договором у спірний період позивач надав господарському суду письмові пояснення. В яких зазначив про те, що, оскільки Ліцензійним договором передбачені щомісячні платежі в якості винагороди, то позивачем був проведений розрахунок за кожний місяць, в якому винагорода не виплачувалася, а саме: за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 р. За основу була взята сума, яка дорівнює мінімальній сумі щомісячної винагороди, що встановлена Додатком № 1 до Ліцензійного договору, яка у місячному розмірі складає - 75,00 доларів США.

З огляду на вищенведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом частини 1 статті 1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема, на підставі ліцензійних договорів.

Частиною 1 статті 1109 ЦК України визначено, що за ліцензійним договором одна сторони (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Вищенаведені правові норми та умови Ліцензійного договору № 133/А (про надання невиключного права на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми "Авто Плюс") від 01.01.2011 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою даний Договір є ліцензійним, а тому саме він та відповідні положення статей глави 75 ЦК України визначають права та обов'язки сторін за цим Договором.

За оцінкою колегії суддів, зібрані місцевим господарським судом докази переконливо свідчать, що позивач у спірний період (квітень - серпень 2011 р.) належним чином виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами Ліцензійним договором, надавши відповідачу невиключні права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми "Авто Плюс" в багатоканальній мережі на визначеній в Договорі території, що підтверджується складеними та надісланими відповідачем позивачу щомісячними Протоколами про кількість абонентів за спірний період, які слід вважати письмовими Звітами про середню кількість абонентів відповідача у звітному місяці, а також Актами про надання невиключних прав (роялті) на Сповіщення та Розповсюдження Каналу „Авто Плюс" за квітень, травень, червень, липень та серпень 2011 р..

За сукупності вищевстановлених юридичних фактів, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що використання відповідачем у спірний період (квітень - серпень 2011 р.) прав, передбачених умовами Ліцензійного договору, повністю підтверджується наявними в матеріалах справи Протоколами про кількість абонентів (арк. с. 39 - 45) та Актами за квітень - серпень 2011 р. (арк. с. 46 - 54).

Господарським судом м. Києва встановлено, що відповідач в порушення умов п. 3.1.10 ст. 3 Ліцензійного договору, п. 5 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, не сплатив позивачу Винагороду за квітень - серпень 2011 р., що призвело до утворення заборгованості на загальну суму - 3 050,25 грн. (основний борг). Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем як суду першої так і апеляційної інстанції не надані. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що наданий позивачем розрахунок суми основного боргу, відповідно до якого сума основного боргу складається із сум щомісячної Винагороди, які відповідач повинен був оплатити в квітні, травні, червні, липні та серпні 2011 р. із розрахунку мінімальної суми щомісячної винагороди, що встановлена Додатком № 1 до Ліцензійного договору.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, про те відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 050,25 грн. основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу у строки, визначені пунктом 5 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 84,96 грн. пені на підставі п. 11.2 ст. 11 Ліцензійного договору, 106,74 грн. інфляційних нарахувань та 16,43 грн. 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

За оцінкою колегії суддів, місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач обґрунтовано нарахував і заявив до стягнення 84,96 грн. пені та 16,43 грн. 3% річних, нарахованих за період з квітня по серпень 2011 р. згідно розрахунку, який зроблений відповідно до фактичних обставин та чинного законодавства.

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 84,96 грн. пені та 16,43 грн. 3% річних

В той же час, при здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань у розмірі - 106,74 грн., господарським судом встановлено, що позивач не вірно здійснив вказаний розрахунок, так як було застосовано середній індекс інфляції за спірний період у розмірі - 104,1%, що не відповідає дійсності. Оскільки, індекс інфляції за даними Державного комітету статистики України становив за травень 2011 р. - 100,8%, за червень 2011 р. - 100,4%, за липень 2011 р. - 98,7 %, за серпень 2011 р. - 99,6 % (відповідні опублікування у газеті "Урядовий кур"єр"№ 103, від 08.06.2011 р., № 122 від 08.07.2011 р., № 144 від 09.08.2011р., № 164 від 08.09.2011 р.).

Колегія суддів здійснивши власний розрахунок нарахованої та заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань за визначений позивачем період, дійшла висновку про правомірність відмови господарського суду у задоволенні даної позовної вимоги. Оскільки, дійсно, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення не збільшилась, а тому, підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 106,74 грн. інфляційних нарахувань відсутні.

Доводи скаржника - ТОВ „Науково-виробниче об'єднання „Інформаційні технології" про те, що він, нібито, не використовував надані йому за Ліцензійним договором права (Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми „Авто Плюс"), а тому, і не має обов'язку сплачувати позивачу винагороду, не приймаються колегією суддів до уваги. Оскільки, за змістом п. 11.11 названого Договору, невикористання відповідачем наданих прав (Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми „Авто Плюс") не є підставою для несплати винагороди. Так як, предметом Ліцензійного договору є саме надання права на використання телерадіопрограми як об'єкта права інтелектуальної власності шляхом її розповсюдження та поширення у багатоканальній мережі відповідача, за що має сплачуватися відповідна винагорода ліцензіату (тобто позивачу). Така винагорода є платою не за фактичне використання такої телерадіопрограми, а за надані права на її використання, і не залежить від того чи розповсюджував відповідач об'єкти права інтелектуальної власності чи ні.

Отже, за висновком колегії суддів, скаржником в апеляційній скарзі не наведено достатніх доводів та суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів, оцінивши наявні в справі матеріали та докази дійшла до висновку, що підстав для скасування чи зміни Рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2011 р. № 6/587 не має, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ „Науково-виробниче об'єднання „Інформаційні технології" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 р. № 39/180 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 р.

№ 39/180 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 р.

№ 39/180 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.

Матеріали справи № 39/180 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Ільєнок Т.В.

Судді Шипко В.В.

Борисенко І.В.