Ухвала

від 11.08.2015 по справі 826/4973/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4973/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Безименної Н.В.,

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Інжиніринг" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал Інжиніринг" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2015 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12.12.2014 № 0006212204 та № 0006232204.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем двічі подано ідентичну апеляційну скаргу (а.с. 185-190, 192-196), в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 23.10.2014 по 29.10.2014 посадовими особами ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу № 1328-П від 23.10.2014 р., згідно п.п.75.1.2, п.75.1, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дженерал Інжиніринг» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Брайт Кристал» за травень 2014 року.

За результатами проведення перевірки складено акт від 05.11.2014 р. № 8213/26-51-22-04/38418341 (а.с. 10-22).

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2014 року на суму 793 159,06 грн.

На підставі акту та за результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.12.2014 року № 0006212204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 991 448,83 грн., в тому числі за основним платежем - 793 159,06 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 198 289,77 грн. та №0006232204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 66 031 грн.(а.с. 23-24).

Податковий орган дійшов висновку про те, що господарські відносини між позивачем та ТОВ«Брайт Кристал» не спричинили настання реальних правових наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність зазначеного висновку відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином платник податків має право включити суму від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, до складу відповідного бюджетного відшкодування та/або до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. При цьому залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Брайт Кристал» (Продавець) укладено договори поставки № 0605 від 06.05.2014 та № 1405 від 14.05.2014 р., за умовами яких Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (а.с. 56-61).

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надано копії рахунків фактури №СФ-00073 від 06.05.2014, №СФ-00039 від 14.05.2014, №СФ-00079 від 16.05.2014, №СФ-00080 від 27.05.2014, №СФ-00082 від 28.05.2014, №СФ-00085 від 30.05.2014; видаткових накладних №РН-00073 від 06.05.2014 р. на суму 434 379,60 грн., №РН-00039 від 14.05.2014 на суму 4 275 329,52 грн., №РН-00079 від 16.05.2014 на суму 135 235,25 грн., №РН-00080 від 27.05.2014 на суму 289 508,40 грн., №РН-00082 від 28.05.2014 на суму 255 162,90 грн., №РН-00085 від 30.05.2014 на суму 119 902,72 грн. (а.с.64-65, 68-69, 72-73, 76-77, 80-81, 84-85); податкових накладних № 1 від 14.05.2014 на суму 4 275 329,52 грн., в тому числі сума ПДВ - 712 554,92 грн., № 2 від 06.05.2014 на суму 434 379,60 грн., в тому числі сума ПДВ - 72 396,60 грн., № 9 від 16.05.2014 на суму 135 235,25 грн., в тому числі сума ПДВ - 22 539,21 грн., № 10 від 27.05.2014 на суму 289 508,40 грн., в тому числі сума ПДВ - 48 251,40 грн., № 15 від 28.05.2014 на суму 255 162,90 грн., в тому числі сума ПДВ - 42 527,15 грн., № 19 від 30.05.2014 на суму 119 902,72 грн., в тому числі сума ПДВ - 19 983,79 грн. (а.с. 86-92); докази проведення розрахунків за вказаними договорами в безготівковій формі.

Також, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних № 73 від 06.05.2014, № 39 від 14.05.2014, № 79 від 16.05.2014, № 80 від 27.05.2014, № 82 від 28.05.2014 та № 85 від 30.05.2014 (а.с. 62-63, 66-67, 70-71, 74-75, 78-79, 82-83).

Крім того, на підтвердження подальшого руху товарів позивачем надано копії договорів укладених з ТОВ «Дієса» № С0704 та № Т0704 від 11.04.2014, копії актів надання послуг за вказаними договорами та виписаних податкових накладних (а.с. 132-172).

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами укладеними між позивачем та його контрагентами , оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів зазначає, що на момент укладання договору ТОВ «Брайт Кристал» у відповідності до вимог чинного законодавства було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось відповідачем.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів про визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Брайт Кристал» , недійсними у судовому порядку, а також будь-яких докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача

Крім того, колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентом здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2015 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 13 серпня 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.