Ухвала

від 13.08.2015 по справі 810/2254/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2254/15 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Горяйнова А.М., Мєзєнцева Є.І.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб'юшн» до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб'юшн» звернулися в суд з позовом до Тетіївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 15.05.2015 року № 0001392200 та № 0001382200.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, п.14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, 138.4, п. 138.10, ст. 138, пп. 139.1.9, пп. 139.1.9, ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток на 210651,00 грн.; п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 2223324,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 22.04.2015 року № 64/220/36405099 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.05.2015 року: № 000139220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2610651,00 грн.; № 000138220, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 2782216,00 грн..

Судом попередньої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем в перевіряємому періоді укладено: договір купівлі продажу від 04.02.2014 року № 02/2014СФД з ТОВ «Тек Комерс»; договір постачання товару від 02.04.2014 року № 0204/14 з ТОВ «Артікс Груп»; договір поставки продукції від 03.07.2014 року № 0307/14 з ТОВ «Асторг Центр»; договір купівлі-продажу товарів від 06.10.2014 року № 0610/14 з ТОВ «Воян Торг»; договір поставки товару від 11.11.2014 року № 1111/14 з ТОВ «Діас Агро»; договір купівлі-продажу від 06.11.2014 року № 0611/14 з ТОВ «Діас Агро»; договір про надання послуг від 26.03.2013 року № 485 з ТОВ «Універсал Сервіс»; договір про надання послуг від 28.02.2012 року № 262 з ТОВ «Вірій»; договір про надання послуг від 28.09.2012 року №627 з ТОВ «Барбо»; договір суборенди об'єкта нерухомості від 01.12.2012 року з ПФ «Анадон»; договір про надання маркетингових послуг від 18.09.2014 року № 1809/14 з ТОВ «Аріфтек»; договір про маркетингові послуги від 05.09.2014 року № 0509/14СІ з ТОВ «Інлайтс»; договір від 28.08.2014 року № 2808/14 з ТОВ Конвалія Технолоджі»; договір з ТОВ «Ідея Рісьорч»; договір про надання логістичних послуг від 17.01.2014 року № Л11020092 з ТОВ «Астерс Груп»; договір про надання рекламних послуг від 01.05.2014 року № РП 110555/5 з ТОВ «Астерс Груп».

На підтвердження виконання господарських зобов'язань за укладеними з контрагентами правочинами позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, акти надання послуг, виписки з банку, акти приймання-передачі послуг, додаткові угоди, товарно-транспортні накладні, сертифікати походження товару, свідоцтва про визнання затвердження засобів вимірювальної техніки, маркетингові дослідження, реєстри кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат, фінансові звіти позивача, дані про виконання імпортних контрактів, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних, сертифікати якості, акти звіряння розрахунків.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

В апеляційній скарзі податковий орган зазначає про відсутність реального виконання укладених позивачем з контрагентами правочинів. При цьому, доводи податкового органу зводяться виключно до цитування окремих висновків акта перевірки позивача та норм Податкового кодексу України.

Фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що здійснені позивачем і контрагентами господарські операції не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішенні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 14.08.2015 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Горяйнов А.М.

Мєзєнцев Є.І.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.