Ухвала

від 19.11.2015 по справі 810/2254/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ К/800/38052/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О. секретар судового засідання Мартиненко Г. В.

представник позивача Сафарчева А. В.

представник відповідача Борисов І. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб'юшн» до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб'юшн» (далі - ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн») звернулось до суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Тетіївська ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн» задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року апеляційну скаргу Тетіївської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Тетіївська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн».

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Тетіївської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт №64/220/36405099 від 22 квітня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, п.14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, 138.4, п. 138.10, ст. 138, пп. 139.1.9, пп. 139.1.9, ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток на 210651,00 грн. та п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 2223324,00 грн.

На підставі акта перевірки Тетіївською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №000139220 від 15 травня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2610651,00 грн. та №000138220 від 15 травня 2015 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 2782216,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Тек Комерс», ТОВ «Артікс Груп», ТОВ «Асторг Центр», ТОВ «Воян Торг», ТОВ «Діас Агро», ТОВ «Універсал Сервіс», ТОВ «Вірій», ТОВ «Барбо», ПФ «Анадон», ТОВ «Аріфтек», ТОВ «Інлайтс», ТОВ Конвалія Технолоджі», ТОВ «Ідея Рісьорч», ТОВ «Астерс Груп». Реальність вищезазначених господарських операцій підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, актами надання послуг, виписками з банку, актами приймання-передачі послуг, додатковими угодами, товарно-транспортними накладними, сертифікатами походження товару, свідоцтвами про визнання затвердження засобів вимірювальної техніки, маркетинговими дослідженнями, реєстрами кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат, фінансовими звітами позивача, даними про виконання імпортних контрактів, витягами з Єдиного реєстру податкових накладних, сертифікатами якості, актами звіряння розрахунків.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що податковим органом не надано жодного судового рішення щодо визнання нікчемними (недійсним) укладених між позивачем та зазначеними контрагентами угод.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн» підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України , ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.

Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів, а отже зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що здійснені позивачем і його контрагентами господарські операції не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача, не має документального підтвердження.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність правових підстав задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 22, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров