Рішення

від 02.07.2009 по справі 5/113-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/113-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02" липня 2009 р.                                                                          Справа № 5/113-09          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства “Альфа Центр”, м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Молочна Країна”,           м. Біла Церква

про стягнення  21281,38 грн.

за участю представників:

позивача:Паляниця О.М. –дов. від 13.04.2009р. № 138

відповідача:Заворотній А.А. –дов. від 22.12.2008р. № 753

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства “Альфа Центр” (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Молочна Країна” (далі –відповідач) про стягнення  21281,38 грн., з яких 10200 грн. основного боргу, 1207,24 грн. пені, 6574,14 грн. інфляційних втрат та 3300 грн. збитків на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Від  позивача, на адресу господарського суду 22.06.2009 р. надійшла заява про уточнення позовних вимог від 12.06.2009р.  згідно якої позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені та просить суд стягнути з відповідача 10200 грн. основного боргу, 869,16 грн. пені, 6574,14 грн. інфляційних втрат та 3300 грн. збитків на правову допомогу.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 10200 грн. основного боргу, 869,16 грн. пені, 6574,14 грн. інфляційних втрат та 3300 грн. збитків на правову допомогу.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав остаточні позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 12.06.2009р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач присутній в судовому засіданні не заперечує проти позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 03.03.2006р. № 12 у відповідності до умов якого, позивач - продавець зобов'язався відпустити, а відповідач –покупець зобов'язався прийняти етикетку самоклейну (далі –товар) відповідно заявки відповідача. В суму замовлення входить вартість переддруківської підготовки і всі податки (розділ 1 договору).

У відповідності до п. 2.1 договору відповідач відпускає товар в асортименті, кількості і по ціні, згідно накладної.

Згідно п. 2.2 договору відповідач зобов'язався здійснювати 100% оплату шляхом перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок позивача.

Договір діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань по ньому (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору позивач протягом квітня –червня 2006р. по видатковими накладними № РН-0000069 від 26.04.2006 р. на суму 3000 грн.; № РН-0000075 від 10.05.2006р. на суму 3000 грн.;  № РН-0000086 від 29.05.2006 р. на суму 3000 грн., № РН-0000094 від 08.06.2006 р. на суму 1200 грн. поставив відповідачу поліграфічну продукцію –етикетки на загальну суму 10200 грн., а відповідач на підставі довіреностей № 164614 серії ЯМК від 10.05.2006р., № 190957 серії ЯМИ від 26.04.2006 р. вказаний товар отримав. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.    

Разом з тим відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за  поставлений товар не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на адресу відповідача надіслав претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість. Факт надіслання претензії підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 3682617, яке було надіслано позивачем на адресу відповідача 23.01.2007р. та вручене останньому 26.01.2007 р. про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на зворотній стороні повідомлення. Разом з тим відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення.  

Отже, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим за ним, на час розгляду справи, рахується заборгованість на загальну суму 10200 грн.

Вказана заборгованість також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін станом на 09.10.2006р. відповідно до якого сальдо на користь позивача становить 10200 грн. Зазначений акт звірки підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та завірений печатками підприємств, копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 10200 грн.  заборгованості за поставлений товар.

          Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 6574,14 грн.

Здійснений позивачем розрахунок індексу інфляції відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі п. 7.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, яка за його розрахунком складає 869,16 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.  

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3300 грн. витрат понесених ним на юридичну допомогу. Виходячи із змісту позовної заяви та з доводів позивача, які він наводить в обґрунтування вимог в зазначеній частині,  заявлена до стягнення сума є збитками, які полягають в витратах понесених позивачем у зв'язку із захистом та відновленням його порушеного права. Разом з тим такі витрати не є збитками. Так, віднесення до збитків витрат підприємства на правове обслуговування суперечить приписам статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюванню шкодою (збитками).

З огляду на викладене, та враховуючи вказані приписи законодавства, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків в заявленій сумі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Молочна Країна” (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Вокзальна, 22-А, код ЄДРПОУ 33679204) на користь Приватного підприємства “Альфа Центр” (18002, м. Черкаси, вул. Кірова, 23, кв. 54, код ЄДРПОУ 32034088) 10200 (десять тисяч двісті) грн. основного боргу, 6574 (шість тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 869 (вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 16 коп. пені, 176 (сто сімдесят шість) грн. 43 коп. витрат по сплаті державного мита та 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя