Рішення

від 09.07.2009 по справі 5/115-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/115-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" липня 2009 р.                                                                          Справа № 5/115-09          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства “Коніка Мінолта Україна”,                        м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Діавест Інвест”,                    м. Бровари

про стягнення  79365,99 грн.

за участю представників:

позивача:Ткач І.В. –дов. від 01.06.2009р.

відповідача:не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства “Коніка Мінолта Україна” (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Діавест Інвест” (далі –відповідач) про стягнення 79365,99 грн., з яких 75402 грн. основного боргу, 1822,46 грн. пені, 1926,94 грн. інфляційних втрат та 214,59  грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 12.05.2009р. та від 04.06.2009р. в судове засідання двічі не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі –продажу в розстрочку від 11.07.2008р. № 33019 (далі –договір), відповідно до умов якого позивач –продавець передає, а відповідач –покупець приймає товар та оплачує його у встановлений термін.

Відповідно до п. 2.1 договору передача товару здійснюється  протягом 3-х банківських днів з моменту отримання  позивачем  попередньої оплати у розмірі 30 відсотків вартості товару, при його наявності на складах продавця, але не пізніше ніж 20 календарних днів з дня отримання оплати на розрахунковий рахунок.

Згідно п. 3.1 договору вартість товару в гривнях на день укладення договору складає 122887,97 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем у два етапи:

перший етап –відповідач здійснює часткову передоплату вартості товару у сумі 30729,97 грн. до 25.07.2008р.

другий етап –після отримання товару відповідач здійснює поетапну оплату вартості товару, відповідно до графіка, встановленого п. 3.2.2 договору.

Договір набуває сили з моменту його підписання та діє до виконання сторонами прийнятих ними зобов'язань у повному обсязі.

На виконання умов договору позивач по накладній № 099897 від 31.07.2008р. передав відповідачу товар –техніку “Develop” на загальну суму 122887,97 грн., а відповідач на підставі довіреності серії ЯЛТ № 367605 від 28.07.2008р. вказаний товар отримав. Завірені копії перелічених документів, залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково, а саме здійснив передоплату у розмірі 30729,97 грн., що підтверджується  платіжним дорученням  № 001273 від 24.07.2008 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи та після отримання товару відповідач сплатив 8378 грн. про що свідчить копія платіжного доручення № 001333 від 26.08.2008 р., яка залучена до матеріалів справи.

Всього за договором відповідач сплатив позивачу 47485,97 грн., решту суми боргу в розмірі 75402 грн. відповідач позивачу не сплатив (122887,97 грн. –47485,97 грн. = 75402 грн.).

Отже, станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 75402 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до  ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 75402 грн.  заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 1926,94 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 214,59 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає  вимогам законодавства та обставинам справи.

Також позивач на підставі п. 4.2 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 1822,46 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.  

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 75402 грн. основного боргу, 1926,94 грн. інфляційних втрат, 214,59 грн. 3% річних та 1822,46 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Діавест Інвест” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Красовського, 25, код ЄДРПОУ 31463801) на користь Дочірнього підприємства “Коніка Мінолта Україна” (03680, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 12 А, код ЄДРПОУ 14281534) 75402 (сімдесят п'ять тисяч чотириста дві) грн. основного боргу, 1822 (одну тисячу вісімсот двадцять дві) грн. 46 коп. пені, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 59 коп. 3% річних, 1926 (одну тисячу дев'ятсот двадцять шість) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 793 (сімсот дев'яносто три) грн. 66 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя