Рішення

від 22.07.2009 по справі 3/109/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/109/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.09                                                                          Справа №  3/109/09

Суддя   

За позовом: Дочірнього підприємства з 100 %-ою іноземною інвестицією “Сіменс Україна”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БІОТОП”, м. Запоріжжя

про стягнення боргу за договором поставки в сумі 492 951, 10 грн.

                                                Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Малакуцький О.М. на підставі довіреності № 58/09-LS/OV-UK3 від 23.02.2009р., юрисконсульт І категорії

від відповідача: не з'явився

Дочірнє підприємство з 100 %-ою іноземною інвестицією “Сіменс Україна” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “БІОТОП” про стягнення 492 951, 10 грн. заборгованості за договором поставки                    № Меd/072/53292 від 15.07.2008р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 61, 64, 82, 116 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.05.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/109/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 02.06.2009р. о 12 годині 00 хвилин.

У судовому засіданні 02.06.2009р. оголошувалась перерва до 02.07.2009р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. від 02.07.2009р. строк вирішення спору по справ № 3/109/09 продовжено на один місяць –до 05.08.2009р.

Ухвалою від 02.07.2009р. розгляд справи було відкладено на 22.07.2009р. о 16 годині 30 хвилин.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 22.07.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представники позивача та відповідача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

У судовому засіданні 22.07.2009р. позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 492 951, 10 грн. та судові витрати.

Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 492 951, 10 грн.

Зокрема зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір               № Меd/072/53292 від 15.07.2008р. на поставку виробів медичного призначення на загальну суму 700 800, 00 грн. Згідно з умовами договору сторони зобов'язались: позивач - здійснити поставку виробів протягом 50 днів з моменту укладення договору, відповідач –оплатити загальну вартість виробів у повному обсязі в сумі 700 800, 00 грн. не пізніше 10 днів з моменту введення їх в експлуатацію.

На виконання прийнятих по договору зобов'язань, позивач 23.09.2008р. по накладній № 50002728 на підставі довіреності від 22.09.2008р. № 11 на ім'я Коваленко Т.Ю. поставив (передав) відповідачу у повному обсязі вироби, які були введені в експлуатацію 08.10.2008р.-09.10.2008р., що підтверджується приймально-здавальними/гарантійними протоколами.

Відповідач платіжними дорученнями від 06.10.2008р. № 1175 на суму 200 800, 00 грн., від 06.10.2008р. №1213 на суму 100 000, 00 грн. та від 18.11.2008р. № 1220 на суму 200 000, 00 грн., а разом на загальну суму 500 800, 00 грн. здійснив частково оплату вартості Виробів, у зв'язку з чим виникло грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 200 000, 00 грн.

08.12.2008р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію                  № 836/jl від 08.12.2008р. з вимогою перерахувати на поточний рахунок підприємства в рахунок відшкодування підприємству боргового грошового зобов'язання суму в розмірі 314 956, 50 грн. Але відповідач відповіді на претензію не надав.

15.02.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 2 від 15.02.2009р. (надалі –Додаткова угода) відповідно до умов якої було здійснено реструктуризацію грошового боргу. Зокрема, зафіксовано суму боргового (простроченого) грошового зобов'язання на день підписання Додаткової угоди (200 000, 00 грн.), визначено його грошовий еквівалент у іноземній валюті (41 322, 00 доларів США), перенесено (відстрочено) строк сплати грошового боргу до 31.03.2009р. включно, а також обумовлено порядок розрахунку і здійснення остаточного платежу, у тому числі, у разі невиконання Відповідачем зобов'язань відповідно до Додаткової угоди.

Відповідач за період з моменту підписання Додаткової угоди і до встановленого нею дня остаточного розрахунку в рахунок покриття боргу перерахував позивачу платіжними дорученнями від 16.02.2009р. № 1299 суму 30 000, 00 грн., від 24.03.2009р. № 1379 суму 10 000, 00 грн., а разом 40 000, 00 грн., що за курсами продажу долару США на міжбанківському валютному ринку за даними Інтернет-ресурсу на день, який передував даті здійснення відповідачем платежів відповідає грошовому еквіваленту в іноземній валюті в загальній сумі 4 928, 63 доларів США.

Відповідач, не зважаючи на надане відстрочення платежу, остаточні розрахунки по Договору не здійснив. Сума грошового боргу у валютному еквіваленті склала 36 393, 37 доларів США.

По накладній від 21.01.2009р. № GD 938 559 553 WW претензія була повторно направлена відповідачу спеціальним кур'єрським зв'язком через ТОВ “Аеро-Експрес”, яке працює в системі міжнародного кур'єрського зв'язку “ТNТ express”. Листом від 23.01.2009р. № 9-20146/09 ТОВ “Аеро-Експрес” повідомило, що документи згідно з указаною накладною були доставлені 22.01.2009р. об 11-15 і одержані представником відповідача. Але відповідач відповіді на претензію не надав.

У зв'язку з неналежним (частковим) виконанням відповідачем укладеної сторонами по договору Додаткової угоди, листом від 08.04.2009р. № 050GL позивач направив Відповідачу доповнення до претензії від 08.12.2008р. № 836/jl, згідно з яким збільшив загальну суму вимог до 492 951, 10 грн., яка відповідає ціні позову. Додаток до претензії було направлено відповідачу кур'єрським зв'язком ТОВ “Аеро-Експрес” по накладній від 10.04.2009р. № GD 938 864 500 WW, яке листом від 14.04.2009р. повідомило, що документи вручені представнику відповідача 13.04.2009р. в 10-30.

Листом від 28.04.2009р. № 38 відповідач просить позивача виявити бажання для діалогу з позитивним вирішенням по питанню сплати основного боргу підприємства. Оскільки постійне нарахування відсотків призведе до вимушеного банкрутства відповідача, що є несприятливим для обох сторін.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив частково з підстав, зазначених у відзиві.

Зокрема ТОВ “БІОТОП” зазначило, що сума загального боргу вказаного в позовній заяві складає 293 694, 50 грн. Відповідач не згоден з таким розміром основного боргу тому, що позивач рахує залишок сплати боргу на курс 8, 07 за 1 долар США, що не відповідає дійсності. До моменту укладання додаткової угоди курс долара повинен рахуватися по курсу НБУ, після 15.02.2009р. за даними сайту встановленому в додатковій угоді. Також, курс продажу долару на день розгляду справи складає 7, 66 грн. на сайті вказаному Позивачем, і аж ніяк 8, 07 грн. за 1 долар США. Тобто сума основного боргу Позивачем є надлишковою.

Крім того, позивач вимагає сплатити 137 593, 86 відсотків річних. Але, ця вимога суперечить діючому законодавству України, так як Позивач не є фінансовою установою, та не може нараховувати відсотки за користування товаром або грошовими коштами в розмірі 100 %, окрім 3 % річних встановлених Цивільним кодексом України.

Також, позивач навмисно або невірно рахує суму боргу для обчислення процентів, яка не відповідає дійсності. Крім того, позивач невірно вказує строк для обчислення процентів. Відповідачем було сплачено в погашення боргу: 06.11.2008р. - 100 000, 00 грн., 18.11.2008р. - 200 000, 00 грн., 16.02.2009р. – 30 000, 00 грн., 24.03.2009р. –10 000, 00 грн.

Тобто, позивач не враховує всі ці сплати і вказує період для обчислення процентів з 20.10.2008р, що є невірним.

Сума боргу за якою позивач нараховує відсотки є динамічною, оскільки в п.2.3 Договору від 15.07.2008р. вказано, що ціна виробів за договором розуміється як перемінна. В зв'язку з тим, що позивач сам запропонував в договорі суму боргу розраховувати на день сплати та прив'язав до курсу долара США, не можна обчислювати суму процентів за весь вказаний строк (з 20.10.2008р.) за вказаною сумою 293 694, 50 грн.

Вказані суми пені та грошового еквіваленту індексу інфляції також позивачем рахуються з вказаної позивачем суми боргу, яка не відповідає дійсності по вище викладеним обставинам (сума боргу є динамічною, та змінюється кожен день).

Позивач визнає суму основного боргу в розмірі 160 000, 00 грн., суму від інфляції, пені та 3-х відсотків річних від суми боргу за таким графіком сплати: станом на 06.11.2008р. у сумі 400 000, 00 грн., 18.11.2008р. у сумі 200 000, 00 грн., 16.02.2009р. у сумі 170 000, 00 грн., 24.03.2009р. у сумі 160 000, 00 грн.

З рештою сум вказаних в позовній заяві відповідач не згоден.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ДП з 100 %-ою іноземною інвестицією “Сіменс Україна” (постачальник) та ТОВ “БІОТОП” (покупець) було укладено договір поставки № Меd/072/53292 від 15.07.2008р., за яким постачальник поставить, а покупець прийме та оплатить відповідно до умов договору: вироби медичного призначення (надалі - вироби) в асортименті і кількості, специфікованій у додатку № 1 до договору (п. 1 Договору).

Згідно п. 2 ст. 2 Договору загальна вартість (ціна) договору складає 700 800, 00 грн.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 4 Договору вироби будуть поставлені спеціальним автомобільним транспортом строком до 50 днів із дня підписання договору. Датою поставки виробів вважається дата, поставлена покупцем на видатковій накладній в момент одержання виробів.

23.09.2008р. позивач поставив відповідачу у повному обсязі вироби, що підтверджується накладною № 50002728 та довіреністю № 11 від 22.09.2008р.

Відповідно до п.1 ст. 3 Договору платіж здійснюється покупцем таким чином: Оплата за вироби в розмірі 700 800, 00 грн. переказується на адресу постачальника, протягом/не пізніше 10 днів від дати введення в експлуатацію (п. 4 ст. 7 Договору), у безготівковій національній валюті України, індексованої відповідно до умов п. 3 ст. 2 Договору. Платежі виконуються з обов'язковим посиланням на номер договору, на поточний рахунок постачальника (п. 2 ст. 3 Договору).

Вироби були введені в експлуатацію 08.10.2008р. та 09.10.2008р., що підтверджується приймально-здавальними/гарантійними протоколами.

Відповідач частково здійснив оплату вартості виробів на загальну суму 500 800, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 06.10.2008р. № 1175 на суму 200 800, 00 грн., від 06.10.2008р. № 1213 на суму 100 000, 00 грн. та від 18.11.2008р. № 1220 на суму 200 000, 00 грн.

08.12.2008р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію                  № 836/jl від 08.12.2008р. з вимогою перерахувати на поточний рахунок підприємства в рахунок відшкодування підприємству боргового грошового зобов'язання в розмірі               314 956, 50 грн. Але відповідач відповіді на претензію не надав.

15.02.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 2 від 15.02.2009р. (надалі –Додаткова угода) відповідно до умов якої було здійснено реструктуризацію грошового боргу.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 200 000, 00 грн.

Відповідач за період з моменту підписання Додаткової угоди і до встановленого нею дня остаточного розрахунку в рахунок покриття боргу перерахував позивачу заборгованість на загальну суму 40 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1299 від 16.02.2009р. на суму 30 000, 00 грн., № 1379 від 24.03.2009р. на суму 10 000, 00 грн., що за курсами продажу долару США на міжбанківському валютному ринку за даними Інтернет-ресурсу на день, який передував даті здійснення відповідачем платежів відповідає грошовому еквіваленту в іноземній валюті в загальній сумі 4 928, 63 доларів США.

Відповідач остаточні розрахунки по Договору не здійснив. Сума грошового боргу у валютному еквіваленті склала 36 393, 37 доларів США.

Позивачем повторно була направлена претензія відповідачу, претензія відповідачем отримана, що підтверджується листом ТОВ “Аеро-Експрес” від 23.01.2009р. № 9-20146/09. Але відповідач відповіді на претензію не надав.

У зв'язку з частковим виконанням відповідачем укладеної сторонами Додаткової угоди, позивач листом від 08.04.2009р. № 050GL направив відповідачу доповнення до претензії від 08.12.2008р. № 836/jl, згідно з яким збільшив загальну суму вимог до 492 951, 10 грн.

Додаток до претензії було направлено відповідачу кур'єрським зв'язком ТОВ “Аеро-Експрес” по накладній від 10.04.2009р. № GD 938 864 500 WW, відповідач отримав цей додаток, що підтверджується листом від 14.04.2009р.

Таким чином, станом на 22.07.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає  293 694, 50 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір поставки № Меd/072/53292 від 15.07.2008р. та Додаткова угода № 2 від 15.02.2009р. до цього Договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач зобов'язався переказувати на адресу постачальника, протягом/не пізніше 10 днів від дати введення в експлуатацію (п. 4 ст. 7 Договору), у безготівковій національній валюті України, індексованої відповідно до умов п. 3 ст. 2 Договору.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов'язання за договором поставки № Меd/072/53292 від 15.07.2008р. та Додаткової угоди № 2 від 15.02.2009р. до цього договору, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

08.12.2008р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 08.12.2008р. № 836/jl з вимогою перерахувати на поточний рахунок підприємства в рахунок відшкодування підприємству боргового грошового зобов'язання суму в розмірі 314 956, 50 грн. Відповідач відповіді на претензію не надав, розрахунку з позивачем не здійснив.

15.02.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 2 від 15.02.2009р. (надалі - угода) відповідно до умов якої було здійснено реструктуризацію грошового боргу.

Позивачем повторно була направлена претензія відповідачу, претензія відповідачем отримана, що підтверджується листом ТОВ “Аеро-Експрес” від 23.01.2009р. № 9-20146/09. Але відповідач відповіді на претензію не надав.

У зв'язку з частковим виконанням відповідачем укладеної сторонами угоди, позивач листом від 08.04.2009р. вих. № 050GL направив відповідачу доповнення до претензії від 08.12.2008р. вих. № 836/jl, згідно з яким збільшив загальну суму вимог до 492 951, 10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ “БІОТОП” грошових зобов'язань, вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу по договору поставки № Меd/072/53292 від 15.07.2008р. в розмірі 293 694, 50 грн. є обґрунтованими, підтверджені розрахунком в позовній заяві та в письмових поясненнях, наданих суду 01.07.2009р., і підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 33 022, 53 грн.,               28 640, 21 грн. - втрат від інфляції грошових коштів та 100 % річних від простроченої суми –137 593, 86 грн.

Згідно п. 3 ст. 11 договору поставки № Меd/072/53292 від 15.07.2008р., при простроченні проведення розрахунків за договором (2 етап п. 1 ст. 3 Договору) з вини Покупця, Покупець має сплатити суму боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення. Для розрахунків приймається облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня. Покупець зобов'язаний самостійно про індексувати суму боргу, нарахувати пеню від суми невчасно здійсненого платежу та надати банку доручення про їхнє одночасне перерахування Постачальнику.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Господарським судом встановлено, що сума пені в розмірі 33 022, 53 грн. за прострочення оплати поставленого товару розрахована позивачем не вірно (розрахунок суми пені у позовній заяві та в письмових поясненнях, наданих суду 01.07.2009р.). Тобто, позивач припустився арифметичної помилки на 38, 52 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення 100 % річних від простроченої суми та сум втрат від інфляції, то відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7 Додаткової угоди № 2 від 15.02.2009р., у разі порушення покупцем порядку та строку погашення грошового боргу за Договором (п. 2, 3 Угоди № 2), Покупець зобов'язується сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу (починаючи з 20.10.2008), сто процентів річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, за кожен день прострочення оплати. Для розрахунку неустойки (пені) застосовується облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Сторони погодились, що за своєю правовою природою застосовані проценти не вважається способом забезпечення виконання зобов'язання, майновими санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) в розумінні господарського законодавства України, а є платою за користування чужими грошовими коштами згідно з цивільним законодавством України (ст. 536, 625 Цивільного кодексу України).

Господарським судом встановлено, що сума 100 % річних від простроченої суми у розмірі 137 593, 86 грн. за поставлений товар розрахована позивачем не вірно (розрахунок у позовній заяві та в письмових поясненнях, наданих суду 01.07.2009р.). Тобто, позивач припустився арифметичної помилки на 160, 49 грн.

Господарським судом також встановлено, що сума втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 28 640, 21 грн. за поставлений товар розрахована позивачем не вірно (розрахунок у позовній заяві та в письмових поясненнях, наданих суду 01.07.2009р.). Тобто, позивач припустився арифметичної помилки на 0, 08 грн.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги в частині стягнення 28 640, 13 грн. - втрат від інфляції грошових коштів,                     137 433, 37 грн. - 100 процентів річних від простроченої суми, 32 984, 01 грн. - пені, є обґрунтованими, підтверджуються розрахунком позивача і підлягають задоволенню у повному обсязі.

В частині стягнення 0, 08 грн. втрат від інфляції грошових коштів, в частині стягнення 160, 49 грн. –100 процентів річних від простроченої суми та в частині стягнення 38, 52 грн. пені в задоволенні позову слід відмовити.

Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БІОТОП” (69001,               м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, 47, кв. 29, код ЄДРПОУ 30077800) на користь Дочірнього підприємства з 100 %-ою іноземною інвестицією “Сіменс Україна” (03150,         м. Київ, вул. Предславинська, 11-13, код ЄДРПОУ 24940089) 293 694 (двісті дев'яносто три тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 50 коп. основного боргу, 28 640 (двадцять вісім тисяч шістсот сорок) грн. 13 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 137 433 (сто тридцять сім тисяч чотириста тридцять три) грн. 37 коп. 100 процентів річних від простроченої суми, 32 984 (тридцять дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 01 коп. пені, 4 929 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 60 коп. витрат на держмито і 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  В частині стягнення 0,08 грн. втрат від інфляції грошових коштів, в частині стягнення 160, 49 грн. –100  процентів річних від простроченої суми та в частині стягнення 38, 52 грн. пені - відмовити.

Суддя:                                                                     В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –28.07.2009р.