Рішення

від 21.09.2009 по справі 8/138-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/138-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.09р.

Справа № 8/138-09

За позовом          Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)

до           Орендного підприємства "Дніпропетровська книжкова друкарня" (м.Дніпропетровськ)

про                     розірвання договору, виселення та стягнення 153 730,68 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          Сакало П.А. –гол. спец./юр. (дов. № 3/4362 від 01.09.08 р.)

від відповідача:          Гавшин В.В. –директор (дов. № 177 від 27.05.09 р.)

                              Касьян О.В. –представник (дов. б/№ від 22.06.09 р.)

Суть спору:

Позивач, з урахуванням доповнення та останнього уточнення позовних вимог, звернувся до відповідача з позовом про:

v          розірвання договору про оренду Дніпропетровської книжкової друкарні від 26.11.92 р., укладеного між сторонами;

v          зобов"язання відповідача повернути об"єкт оренди –цілісний майновий комлекс Дніпропетровської книжкової друкарні, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 20, у відповідності з Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 07.08.97 р. № 847;

v          стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати станом на 25.05.09 р., яка складає 102 255,40 грн.;

v          стягнення з відповідача пені в сумі 6 716,36 грн. за період з 26.11.08 р. по 25.05.09 р.;

v          стягнення з відповідача збитків, завданих державному бюджету, у розмірі 44 758,92 грн.

Позов мотивовано систематичним порушенням умов вказаного договору оренди в частині своєчасного і повного внесення орендної плати та передачею відповідачем орендованого майна в суборенду третім особам без згоди і дозволу позивача, чим державному бюджету були спричинені збитки.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступне:

Між сторонами був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу Дніпропетровської обласної книжкової друкарні, що знаходиться на двох площадках: по вул. Горького, 20 та по вул. Каспійська, 2.

Будинок по вул. Каспійській знаходиться на території Паперової фабрики.

Відповідно до п. 1.3 договору оренди, орендар-відповідач регулярно сплачував орендну плату, але з вересня 1999 р. по теперішній час відповідач не має доступу до будинку по вул. Каспійська, 2, про що неодноразово повідомляв позивача.

Про вказаний факт відповідач направив претензію голові правління Паперової фабрики та повідомив правоохоронні органи.

Позивач, як власник орендованого майна, не прийняв необхідних заходів на захист інтересів держави і орендаря-відповідача, зокрема –не здійснив перерахунку орендної плати за фактично використовуване відповідачем майно.

Згідно п. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За актом звірки розрахунку орендної плати від 01.12.92 р. № А-12/4 за період з січня 2004 року відповідачем була сплачена позивачу орендна плата у розмірі 641 977,20 грн. При цьому, сума переплати за майно по вул. Каспійській, 2, яке не використовувалось відповідачем з незалежних від нього причин, складає 126 054,53 грн.

Таким чином, сума переплати повністю покриває суму боргу, визначену позивачем.

Відповідач звертався до позивача із заявою про зарахування переплати за майно, яке відповідач не має можливості використовувати, в рахунок орендних платежів листом від 07.04.09 р. №117.

Крім того, позивач не відреагував на факт незаконного використання орендованого відповідачем майна Паперовою фабрикою.

Починаючи з червня 2008 р. позивач намагається припинити договірні відносини з відповідачем.

Позивач як на підставу для розірвання договору оренди посилається саме на не внесення відповідачем орендної плати. Проте, у розрахунку суми боргу з внесення відповідачем орендної плати не підтверджується, що відповідач не вносив орендну плату протягом трьох місяців підряд. Тобто підстави для розірвання договору оренди відсутні.

Розрахунок орендної плати та заборгованості відповідача здійснено на підставі розрахунку базової орендної плати за грудень місяць 1995 р., що є невід'ємною частиною додаткової угоди до договору оренди. Проте, додаткова угода від 30.12.98 р. не містить положень, що її невід'ємною частиною є розрахунок базової орендної плати за грудень місяць 1995 р., так само і розрахунок базової орендної плати за грудень місяць 1995 р. не містить положень про те, що він є невід'ємною частиною додаткової угоди від 30.12.98 р.

Вказаний вище розрахунок базової орендної плати підписаний лише керівником відповідача та не містить підпису позивача, що вказує на неможливість визначення цього документа як доповнення чи зміни до договору оренди, що встановлює розмір орендної плати.

Виходячи з положень даних норм, розрахунок базової орендної плати за грудень місяць 1995 р. не є частиною договору оренди, а тому посилання на нього позивача для нарахування відповідачу орендної плати та визначення заборгованості відповідача є безпідставним.

Крім того, позивач не підтвердив жодними доказами борг відповідача за 2003 рік у сумі 6393,78 грн. Розрахунок цього боргу та докази, що його підтверджують до позовної заяви додані не були.

Відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог позивача про розірвання договору оренди від 26.11.92 р. цілісного майнового комплексу Дніпропетровської книжкової друкарні, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 20 та вул. Каспійської, 2.

Позивач зазначає про виникнення заборгованості відповідача у 2003 році, а позов подано у 2009 році.

Розрахунок суми пені за період з 14.09.08 р. по 13.03.09 р. є необгрунтованим з наступних підстав:

У відповідності до п. 2.2.3. додаткової угоди до договору оренди, орендна плата вноситься орендарем щоквартально в державний бюджет.

Позивачем здійснено розрахунок суми пені, виходячи з помісячного нарахування відповідачу орендної плати.

Таким чином, зобов'язання щодо сплати орендної плати за четвертий квартал 2008 р. виникло 31.12.08 р., а позивач розраховує пеню з жовтня по грудень 2008 р., за період, коли порушення зобов'язання не було.

Аналогічно невірно було розраховано суму пені за перший квартал 2009 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При розрахунку суми пені за період з 14.09.08 р. по 13.03.09 р. позивач враховує заборгованість в сумі 5 475,66 грн. та нараховую на цю суму пеню за період з 15.09.08 р. по 02.10.08 р.

При цьому, згідно розрахунку суми боргу позивача, заборгованість в сумі 5 475,66 грн. виникла у 2004 році.

По справі оголошувалась перерва з 02.06.09 р. по 24.06.09 р.

Ухвалою голови господарського суду від 24.06.09 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 01.08.09 р. включно.

По справі оголошувалась перерва з 15.07.09 р. по 03.08.09 р.

Ухвалою господарського суду від 31.07.09 р. строк вирішення спору по справі був продовжений за клопотанням сторін по 04.09.09 р. включно.

Ухвалою господарського суду від 04.09.09 р. строк вирішення спору по справі був продовжений за клопотанням сторін по 21.09.09 р. включно.

Господарський суд, вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, -

В С Т А Н О В И В:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (позивач) та Організацією орендарів ЅДніпропетровська книжкова друкарня", правонаступником якої є Орендне підприємство ЅДніпропетровська книжкова друкарня" (відповідач), було укладено договір оренди від 26.11.92 р. цілісного майнового комплексу Дніпропетровської книжкової друкарні, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 20 та вул. Каспійській, 2, строком на 5 років (договір).

Факт передачі вказаного майна в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 26.11.92 р.

Відповідно до п. 1.3. вказаного договору, орендар зобов'язався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату.

До названого договору 29.12.97 р. сторонами була укладена додаткова угода, якою закріплено обов'язок відповідача щоквартально надавати орендодавцю копії платіжних доручень по розрахунку з державним бюджетом по орендній платі, з вказівкою оплати щомісячно, з урахуванням індексу інфляції.

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 17.05.99 р. по справі № ПД19/16, яке було залишено без змін, позивача було зобов'язано укласти з відповідачем додаткову угоду від 30.12.98 р. до договору оренди від 26.11.92 р. в редакції відповідача.

За умовами укладеної сторонами додаткової угоди від 30.12.98 р. договір оренди від 26.11.92 р. цілісного майнового комплексу Дніпропетровської книжкової друкарні, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 20, діє до 31.12.09 р.

Позивач стверджує, що невід'ємною частиною додаткової угоди від 30.12.98 р. є розрахунок базової орендної плати за грудень місяць 1995 р., згідно якому і нараховується орендна плата відповідачу.

На теперішній час, в наслідок несплати за користування державним майном, станом на 25.05.09 р. виникла заборгованість з орендної плати в сумі 102 255,40 грн.

З огляду укладеної сторонами додаткової угоди від 30.12.98 р. вбачається, що в цій угоді сторони не розглядали питання щодо зміни розміру орендної плати.

Крім того, додаткова угода від 30.12.98 р. не містить положень про те, що її невід'ємною частиною є розрахунок базової орендної плати за грудень місяць 1995 р.

Також і розрахунок базової орендної плати за грудень місяць 1995 р., на який посилається позивач, не містить положень про те, що він є невід'ємною частиною додаткової угоди від 30.12.98 року.

Вказаний вище розрахунок базової орендної плати за грудень місяць 1995 р. підписаний лише позивачем та не містить підпису відповідача.

Викладене не дозволяє суду вважати цей розрахунок частиною договору оренди, яка встановлює розмір орендної плати.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги вищенаведене, господарський суд вважає, що позивачем не инадано суду належних письмових доказів в частині обгрунтування суми заборгованості з орендної плати станом на 25.05.09 р. в сумі 102 255,40 грн.

Крім того, відсутність належним чином обгрунтованого розміру заборгованості з орендної плати в свою чергу унеможливлює встановлення достовірності розрахунку суми пені у розмірі 6716,36 грн., нарахованої позивачем за період з 26.11.08 р. по 25.05.09 р.

Викладене є підставою для відмови в задоволенні вказаних позовних вимог.

Господарським судом також встановлено:

На виконання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 22.09.08 р. № 106/03-Н, згідно ст. 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у відповідності з планом-графіком проведення перевірок виконання орендарями цілісних майнових комплексів умов договорів оренди та умов збереження і використання державного орендованого майна, робочою групою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в період з 15.09.08 р. по 07.10.08 р. було здійснено перевірку виконання відповідачем умов договору оренди від 01.12.92 р. № А-12/4 та додаткових угод до нього.

В ході проведеної перевірки було встановлено факти порушення відповідачем ст. 774 ЦК України, якою закріплено, що піднайм (суборенда) можливий лише за згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не встановлено договором або законом, та п. 18 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, якою закріплено обов'язок погодження з орендодавцем орендної плати за суборенду державного майна.

Результатом перевірки стали акти перевірки від 23.09.08 р., якими було зафіксовано, що:

- ПП «Моноліт», згідно договору суборенди від 11.12.03 р. № 10, орендує приміщення на першому поверсі адміністративного корпусу площею 98,35 кв.м. з метою використання для видавницько-поліграфічної діяльності;

- НВ ТОВ «ППП», згідно договору суборенди від 23.12.03 р. № 11, орендує приміщення на другому поверсі адміністративного корпусу площею 21,9 кв.м. під офісне приміщення, а два складських приміщення площею 19,0 кв.м. та 17,1 кв.м. як склади з правом торгівлі;

- ТОВ «Арт-прес», згідно договору суборенди від 01.09.01 р. № 2, орендує приміщення виробничого корпусу площею 45,0 кв.м. для прийому реклами;

- СПД Крупський В.В., згідно договору суборенди від 01.06.06 р. № 12, орендує приміщення наборного цеху площею 26 кв.м.

Факти передачі орендованого державного майна в суборенду підтверджуються також довідкою самого відповідача від 24.09.08 р. № 362.

Відповідно до п. 18 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786, розмір плати за суборенду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна розраховується в порядку, встановленому цією Методикою для розрахунку розміру плати за оренду зазначеного майна. Орендна плата за нерухоме майно, що передається в суборенду, визначається з урахуванням частки вартості такого майна у загальній вартості орендованого майна у цінах, застосованих при визначенні розміру орендної плати, і погоджується з орендодавцем. У разі суборенди приміщення у будівлі, що входить до складу цілісного майнового комплексу, орендна плата за таке приміщення визначається з урахуванням частки вартості такого приміщення у загальній вартості відповідної будівлі та частки вартості зазначеної будівлі у загальній вартості орендованих основних засобів цілісного майнового комплексу. Плата за суборенду майна у частині, що не перевищує орендної плати за майно, що передається в суборенду, сплачується орендарю, який передає в суборенду орендоване ним майно. Різниця між нарахованою платою за перший місяць суборенди та тією її частиною, що отримує орендар, погоджується з орендодавцем і перераховується орендарем до державного бюджету. Різниця між нарахованою платою за кожний наступний місяць суборенди і тією її частиною, що отримує орендар, визначається шляхом коригування різниці за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Контроль за перерахуванням зазначеної різниці до державного бюджету здійснюється орендодавцем.

При проведенні перевірки було встановлено, що в порушення п. 18 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, відповідачем не були погоджені з Регіональним відділенням розрахунки орендної плати за нерухоме майно, що передається в суборенду, різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, що отримує орендар, яка підлягає перерахуванню орендарем до державного бюджету, внаслідок чого, до державного бюджету не надійшли грошові кошти в загальній сумі 44 758,92 грн.

Викладене підтверджується наданими позивачем розрахунками по кожному з суборендарів.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - відшкодування збитків.

Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема - відшкодування збитків.

За таких обставин кошти, які не надійшли до державного бюджету у зв"язку з порушенням відповідачем чинного законодавства України, в сумі 44 758,92 грн. є збитками, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Господарським судом також встановлено:

До спірних правовідносин сторін слід застосовувати правила ЦК України.

Разом з тим, згідно ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, вказаний Закон регулює органiзацiйнi вiдносини, пов'язанi з передачею в оренду майна державних пiдприємств та органiзацiй, пiдприємств, заснованих на майнi, що належить Автономнiй  Республiцi Крим або перебуває у комунальнiй власностi (далi - пiдприємства), їх структурних пiдроздiлiв.

Оскільки предметом договору оренди є державне майно, спірні правовідносини у даній справі підпадають під одночасне регулювання ЦК України та Закону про оренду. Але при цьому відповідні положення Закону мають переважне значення.

Згідно ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, зокрема - якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.

Разом з тим, частина друга ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди.

Оскільки укладеним між сторонами договором оренди не передбачено заборони на передачу орендованого державного майна в суборенду, відповідач мав право передати в суборенду окремі нежилі приміщення без дозволу позивача.

Тобто, враховуючи те, що положення Закону про оренду мають переважне значення перед нормами ЦК України (як норми спеціального Закону у цій сфері), а також відсутність спеціальних застережень в укладеному сторонами договорі оренди, передача відповідачем в суборенду частини орендованих нежилих приміщень без дозволу позивача не є підставою для розірвання договору оренди.

Наведене також підтверджується ч. 1 ст. 774 ЦК України, якою закріплено, що піднайм (суборенда) можливий лише за згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не встановлено договором або законом.

Викладене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди та зобов"язання відповідача повернути об"єкт оренди.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволенних позовних вимог.

Керуючись Законом України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 16, 22, 611, 623 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Орендного підприємства "Дніпропетровська книжкова друкарня" (49036, м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 20, код 02466139, п/р 26000052140100 в ДОД АППБ "Аваль", МФО 305653) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 58, код 13467337, р/р 37188500900001 в ГУ ДКУ по Дніпропетровській області, МФО 805012) - 44 758,92 грн. збитків, 447,59 грн. витрат на держмито, 17,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши накази.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                                    І.Ю. Дубінін