Рішення

від 27.08.2009 по справі 9/48

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/48

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Рішення

27.08.2009 р.                                                                                         Справа № 9/48

За позовом Приватного підприємства виробничо – комерційної фірми „Трейд – Пак”, м. Рівне  

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ВК Унгвар”, м. Ужгород   

про стягнення 4 044 грн. 76 коп., в тому числі 3 645 грн. заборгованості за поставлений товар, 332 грн. 41 коп. інфляційних нарахувань та 67 грн. 35 коп. три проценти річних,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача – не з'явився

Відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватним підприємством виробничо – комерційної фірми               „Трейд – Пак”, м. Рівне заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ВК Унгвар”, м. Ужгород про стягнення 4 044 грн. 76 коп., в тому числі 3 645 грн. заборгованості за поставлений товар, 332 грн. 41 коп. інфляційних нарахувань та 67 грн. 35 коп. три проценти річних.

Представник позивача 21.07.2009 року надіслав на адресу суду лист  № 4/07-юр від 17.07.2009 року, в якому просить суд припинити провадження у справі згідно        п. 1-1. ст. 80 ГПК України в частині стягнення 3 450 грн. заборгованості за поставлений товар, у зв'язку з проведенням часткового розрахунку відповідачем. Просить задоволити позовні вимоги в частині стягнення залишку основного боргу в сумі 195 грн., 332 грн. 41 коп. інфляційних нарахувань та 67 грн. 35 коп. трьох процентів річних, а також судові витрати.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 01.07.2009 року, 08.07.2009 року, 23.07.2009 року та 11.08.2009 року, надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням; повідомлення – судова повістка № 14505135 від 11.07.2009 року, повідомлення – судова повістка                     № 14590574 від 29.07.2009 року та повідомлення – судова повістка № 14690641 від 15.08.2009 року) у судові засідання 8 липня 2009 року, 23 липня 2009 року, 11 серпня 2009 року та 27 серпня 2009 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Між Приватним підприємством виробничо – комерційної фірми „Трейд – Пак”,    м. Рівне та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВК Унгвар”, м. Ужгород 22.02.2007 року був укладений договір поставки № 4600010105. Згідно умов договору постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання поставляти товари, відповідно до поданих покупцем (відповідачем) замовлень, а покупець (відповідач) взяв на себе зобов'язання приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість. Право власності на товари переходить до покупця (відповідача) в день підписання покупцем (відповідачем) накладної, яка засвідчує момент прийняття товарів.

Розділом 2 договору зазначено, що постачальник (позивач) зобов'язується прийняти від покупця (відповідача) замовлення на поставку товарів та здійснити поставку у торгівельну адресу покупця (відповідача) своїми засобами та за свій рахунок на адресу вказану у такому замовленні. Замовлення покупця (відповідача) повинне містити асортимент, кількість товарів та надсилатись не менш ніж за 5 (п'ять) календарних днів до поставки товарів, у формі, що дозволяє зафіксувати момент передачі замовлення (лист, телеграма, телефонограма, факс, e-mail, та інші). Ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються також у накладний, яка має відповідати замовленню.

Розділом 4 договору передбачено, що покупець перераховує кошти за поставлений товар через 29 (двадцять дев'ять) календарних дні з дати реалізації товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими  визнаються  цивільно – правові  зобов'язання,  що  виникають  між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю – продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором            купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вищевказаного договору та видаткових накладних № 1-0001098, № 1-0001100, № 1-0001101 від 01.03.2007 року, № 1-0004597, № 1-0004598 від 08.11.2008 року, № 1-0004660 та № 1-0004661 від 19.11.2008 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 8 860 грн. 24 коп.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки товару відповідачу та невиконанням останнім зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІУ з наступними змінами та доповненнями підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять у собі відомості про господарську операцію.

У зв'язку з частковим погашенням боргу за поставлений товар за відповідачем за даними позивача, станом на день подання позовної заяви до суду існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 3 645 грн.

Клопотанням № 4/07-юр від 17.07.2009 року, яке надійшло до канцелярії суду 21.07.2009 року позивач повідомив, що після порушення провадження у справі відповідачем було здійснено часткове погашення заявленої ним основної суми боргу на суму 3 450 грн.

Провадження у справі в частині стягнення 3 450 грн. основного боргу належить припинити на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України, оскільки дана сума заборгованості погашена відповідачем після пред'явлення позову до суду.

Відповідно до бухгалтерської довідки № 359 від 17.07.2009 року, виданої позивачем, заборгованість відповідача станом на 01.07.2009 року склала 195 грн.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно – правові  правочини  є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року                 №  436-IV та ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 195 грн. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки складає 332 грн. 41 коп., три проценти річних – 67 грн. 35 коп., підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює  наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до            ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 629, 655, п. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВК Унгвар”, м. Ужгород, вул. Капушанська, 168 (код ЄДРПОУ 34262110) на користь Приватного підприємства виробничо – комерційної фірми „Трейд – Пак”, м. Рівне, вул. Дворецька, 120 М (код ЄДРПОУ 32803033) суму 594 (П'ятсот дев'яносто чотири гривень) грн. 76 коп., в тому числі 195 (Сто дев'яносто п'ять гривень) грн. основного боргу за поставлений товар, 332 (Триста тридцять дві гривень) грн. 41 коп. інфляційних нарахувань та 67 (Шістдесят сім гривень) грн. 35 коп. три проценти річних, а також суму 102 (Сто дві гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 118 (Сто вісімнадцять гривень) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.  

3. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу за поставлений товар в розмірі 3 450 грн. припинити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Пригара Л.І.