Рішення

від 21.08.2009 по справі 8/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/229

21.08.09

За позовом           Приватного підприємства "Кадекс"     

до              Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна

          залізниця"

про                           стягнення 20 475,63 грн.

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача         не з'явилися

Від відповідача     не з'явилися

Обставини справи:

Позивач   звернувся  до Господарського суду м. Києва з  позовом  про стягнення з відповідача 14 965,02 грн., що становить заборгованість за договором поставки № Пз/НХ-07399/НЮ від 21.02.2007р. та додатковою угодою до нього та 3 337,20 грн. збитків від інфляції, 525,21 грн. трьох відсотків річних, 1 648,20 грн. пені.   

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 29.05.2009р. порушено провадження у справі № 8/229, розгляд справи призначений на 25.06.2009р.

Звертаючись з позовом до суду позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі пред'явленої до стягнення суми позову, а саме 20 475,63 грн., посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання власних зобов'язань по оплаті отриманого товару та повністю не сплатив за поставлений товар.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказування обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказуванні в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових коштів); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

У відповідності до листа Вищого господарського суду, від 12.12.2006, № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», а також враховуючи роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюється на підставі доказів –фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому засіданні.

При цьому, докази у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.

В силу ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином завіреній копії.

Між тим, як вбачається із клопотання позивача про забезпечення позову, остання не містить взагалі обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх письмовими та належними доказами, а отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.   

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 25.06.2009р. розгляд справи був відкладений на 23.07.2009р., у зв'язку з не з'явленням представника відповідача у судове засіданні та неподанням ним витребуваних доказів.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.07.2009р. представник позивача подав заяву про уточнення позову, в якій зазначив, що позивачем помилково у позовній заяві була вказана дата додаткової угоди від «29.11.2007р.», замість «07.12.2007р.», тому просив суд вважати виправленою дату укладення додаткової угоди № 1 (Пз/НХ-07399/НЮ-д-1) з відповідною специфікацією до договору поставки № Пз/НХ-07399/НЮ помилково зазначену у позовній заяві та додаткових документах як «29.11.2007р.»на правильну дату, якою є «07.12.2007р.».

Представником відповідача, у судовому засіданні, яке відбулося 23.07.2009р. був поданий відзив на позовну заяву, в якому зазначалося, що відповідач не визнає заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що позивачем не надано до матеріалів справи додаткову угоду до спірного договору; поставка товару по спірному договору на адресу відповідача по накладній № РН-01 від 04.01.2008р. не здійснювалась; в зазначеній накладній «одержувач –ХН ДТГО «ПЗЗ»і зазначений договір «№ 07399/НЮ-д-1 від 07.12.2007р.», тоді як номер спірного договору інший, ніж зазначеній у накладній, а одержувач «Київський ТВ МТЗ»; згідно п.5.3 спірного договору «при прийнятті товару представник відповідача зобов'язаний розписатися за отримання товару та видати представнику позивача довіреність на отримання товару», однак позивач не надав до матеріалів справи довіреність на отримання товару; акт приймання-передачі № ОУ-01 стосується поставки товару по договору № 07399/НЮ-д-1 від 07.12.2007р., а не по спірному договору, а також в акті зазначено іншого замовника –НХ ДТГО «ПЗЗ»та в акті відсутні підпис, прізвище та ініціали.

Крім того, як зазначив відповідач, у відзиві на позовну заяву, посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків від 01.12.2008р. є безпідставним, оскільки поставка товару, як зазначає позивач, відбулася 04.12.2008р. і ніяким чином не відображена в зазначеному акті звірки взаєморозрахунків.

Відповідач у відзиві на позовну заяву також просив суд застосувати позовну давність до вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 648,20 грн.

З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.      

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 23.07.2009р. розгляд справи був відкладений на 21.08.2009р., у зв'язку з необхідністю витребувати нові докази; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.  

У судове засідання, призначене на 21.08.2009р. представники сторін не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що справа розглядається протягом тривалого часу, а отже у відповідача було достатньо часу скористатися наданими йому правами та надати документи в обгрунтування своїх заперечень.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, тому відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

21.02.2007р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця», в особі служби матеріально-технічного забезпечення ДТГО «Південно-Західна залізниця»- «замовник»та Приватним підприємством «Кадекс»- «постачальник»був укладений договір поставки № ПЗ/НХ-07399/НЮ, відповідно до п.1.1 якого «постачальник»зобов'язався поставити та передати у власність «замовнику»певну продукцію (надалі - товар), відповідно до специфікації (додаток № 1), а «замовник»зобов'язався прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Найменування товару: пластини твердосплавні RNGX1212MO сплав РТ-20 для обточки колісних пар, випуск 2007р.

Умовами договору сторони погодили, що представник «замовника»при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказану в рахунку-фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику «постачальника»доручення на отримання даної партії товару (п.5.3 договору).

Позивач наголосив на тому, що сторонами по спірному договору була укладена додаткова угода № 1 ПЗ/НХ-07399/НЮ від 29.11.2007р., якою було доповнено договір специфікацією № 2, загальна сума згідно специфікації № 2 склала 14 965,02 грн. (в т.ч. ПДВ).

На виконання вищевказаного договору та додаткової угоди № 1 до нього, позивачем було поставлено відповідачу товар: пластини твердосплавні RNGX1212MO сплав РТ-20 у кількості 749 шт. на суму 14 965,02 грн.

Відповідач не визнає заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що поставка товару по спірному договору на адресу відповідача по накладній № РН-01 від 04.01.2008р. не здійснювалась; в зазначеній накладній «одержувач –ХН ДТГО «ПЗЗ»і зазначений договір «№ 07399/НЮ-д-1 від 07.12.2007р.», тоді як номер спірного договору інший, ніж зазначеній у накладній, а одержувач «Київський ТВ МТЗ»; акт приймання-передачі № ОУ-01 стосується поставки товару по договору № 07399/НЮ-д-1 від 07.12.2007р., а не по спірному договору, а також в акті зазначено іншого замовника –НХ ДТГО «ПЗЗ»та в акті відсутні підпис, прізвище та ініціали.

Як свідчать матеріали справи, на згідно видаткової накладної № РН-01 від 04.01.2008р. відповідачем був отриманий товар на підставі довіреності серія ЯНЛ № 855342 від 04.01.2008р., виданої Київським територіальним відділом матеріально-технічного забезпечення Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»на ім'я Павленко Тетяни Павлівни для отримання цінностей, зокрема, пластини твердосплавні RNGX1212MO сплав РТ-20 у кількості 749 шт. (копії в матеріалах справи).

Виконання позивачем зобов'язань підтверджується актом здачі-прийняття продукції № ОУ-01 від 04.01.2008р., пластини твердосплавні RNGX1212MO сплав РТ-20 у кількості 749 шт. на суму 14 965,02 грн., підписаним та скріпленим печатками обох сторін (копія в матеріалах справи).    

Наказом МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органом виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток, і штампів»(п.3.4.1) передбачено, що відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів,  а також законністю користуванням ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, які у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного із безпосередньо підлеглих їм працівників.

З матеріалів справи вбачається, що як на договорі поставки № Пз/НХ-07399/НЮ від 21.02.2007р., специфікації № 1 так і на додатковій угоді № 1 ПЗ/НХ-07399/НЮ від 29.11.2007р., специфікації № 2, акті здачі-прийняття продукції № ОУ-01 від 04.01.2008р. мітиться печатка служби матеріально-технічного забезпечення ДТГО «Південно-Західна залізниця».  

Відповідач не надав суду документів, які б підтверджували покладення відповідальності за зберігання та користування печатками або штампами на одного з безпосередньо підлеглих керівнику підприємства працівників, що дає підстави стверджувати про те, що печаткою користувався керівник відповідача.

Нормою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.509 ЦК України).

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, посилання відповідача, як на підставу відмови від сплати коштів, на те, що у в зазначеній накладній «одержувач –ХН ДТГО «ПЗЗ»і зазначений договір «№ 07399/НЮ-д-1 від 07.12.2007р.», тоді як номер спірного договору інший, ніж зазначеній у накладній, а одержувач «Київський ТВ МТЗ»; акт приймання-передачі № ОУ-01 стосується поставки товару по договору № 07399/НЮ-д-1 від 07.12.2007р., а не по спірному договору, а також в акті зазначено іншого замовника –НХ ДТГО «ПЗЗ»та в акті відсутні підпис, прізвище та ініціали є безпідставним.

Матеріали справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини.  

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що «замовник»здійснює оплату поставленого товару протягом 15-ти банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару.

Як вже зазначалося, сторонами по договору був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт здачі-прийняття продукції № ОУ-01 від 04.01.2008р., пластини твердосплавні RNGX1212MO сплав РТ-20 у кількості 749 шт. на суму 14 965,02 грн., який свідчить про поставку товару відповідачу та прийняття товару відповідачем без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися до 19.01.2008р. Однак, відповідач власних зобов'язань по спірному договору у встановлений договором строк не виконав, за поставлений позивачем товар не розрахувався.

Станом на день розгляду справи відповідач за поставлений товар не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 14 965,02 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача  14 965,02 грн. основного боргу за договором поставки № ПЗ/НХ-07399/НЮ від 21.02.2007р., додатковою угодою до нього та згідно акту здачі-прийняття продукції № ОУ-01 від 04.01.2008р.  правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача  3 337,20 грн. збитків від інфляції, 525,21 грн. трьох відсотків річних, 1 648,20 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору поставки № Пз/НХ-07399/НЮ від 21.02.2007р., додатковою угодою до нього та згідно акту здачі-прийняття продукції № ОУ-01 від 04.01.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість поставленого товару у встановлений договором строк, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 525,21грн. та збитків від інфляції в розмірі 3 337,20 грн., зазначених позивачем в розрахунку, та враховуючи те, що у відповідності  п. 2 ч. 1ст. 83 ГПК України суд, приймаючи рішення, не має право виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 525,21 грн. та збитків від інфляції в розмірі 3 337,20 грн. за період з 29.01.2008р. по 14.05.2009р. правомірні та підлягають задоволенню у зазначеній позивачем сумі.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що за порушення строків оплати «замовник»сплачує «постачальнику»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Таким чином позивач просив суд стягнути з відповідача 1 648,20 грн. пеню, яка розрахована за період з 28.01.2008р. по 28.07.2008р. за договором поставки № Пз/НХ-07399/НЮ від 21.02.2007р., додатковою угодою до нього та згідно акту здачі-прийняття продукції № ОУ-01 від 04.01.2008р. При цьому позивач не врахував положень ст. 258 ЦК України, якою передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в одних рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи вищевикладене, пеня в розмірі 1 648,20 грн. нарахована позивачем за період з 28.01.2008р. по 28.07.2008р. за договором поставки № Пз/НХ-07399/НЮ від 21.02.2007р., додатковою угодою до нього та згідно акту здачі-прийняття продукції № ОУ-01 від 04.01.2008р. строк оплати згідно якої настав 19.01.2008р. не підлягає задоволенню, оскільки станом на день звернення позивача до суду з вказаним позовом (22.05.2009р.) сплинув строк позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені, встановлений в один рік, перебіг якої почався від дня, коли особа довідалася про порушення свого права, тобто з 19.01.2008р., що у відповідності до положень ч. 4 ст. 267 є підставою для відмови у позові в цій частині.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 14 965,02 грн. основного боргу, 3 337,20 грн. збитків від інфляції, 525,21 грн. трьох відсотків річних,  відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.   

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 258, 509, 525, 526, 546, 547, 549, 611, 625, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"  (01034, м.Київ, вул. Лисенка, 6; код 04713033) на користь Приватного підприємства "Кадекс" (юридична адреса: 02099, м.Київ, вул. Бориспільська, 15; поштова  адреса: 04209, м.Київ, пр. Оболонський, 43, к.207; код 32589948) 14 965 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 02 коп. основного боргу, 3 337 (три тисячі триста тридцять сім) грн. 20 коп. збитків від інфляції, 525 (п'ятсот двадцять п'ять) грн. 21 коп. трьох відсотків річних, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 27 коп. державного мита, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 02.09.2009р.