Рішення

від 17.08.2009 по справі 53/314

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/314

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/314

17.08.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІНЕТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕкспресПей»

про стягнення 67  401,00 грн.

Суддя                     Грєхова О. А.

Представники:

від позивача Костилева А.І. - представник по довіреності  № 22/10-08 від 22.10.2009р.

від відповідача  не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Фінансова компанія «ЕкспресПей» заборгованості за Договором про надання послуг № 5/12-ПК-08 від 11.08.2008р. в розмірі 67 401,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2009р. порушено провадження у справі № 53/314, розгляд справи призначено на 22.06.2009р.

В судовому засіданні 22.06.2009р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог. Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову – 41 186,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що проти наявності заборгованості перед позивачем в сумі 41 186,00 грн. він не заперечує, проте зауважив, що вказана сума коштів акумулюється на рахунках в КБ «Західінкомбанк», в якому строком на один рік з 13.02.2009р. до 12.02.2010р. призначено тимчасову адміністрацію. Постановою Правління НБУ від 12.02.2009р. з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану КБ «Західінкомбанк»строком на шість місяців з 13.02.2009р. до 12.08.2009р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), в судовому засіданні 22.06.2009р. було оголошено перерву до 10.07.2009р.

Через відділ Діловодства суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу в межах заявлених позовних вимог.

Вказана заява задоволенню не підлягає, так як позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

В судовому засіданні 10.07.2009р. в порядку ст.. 77 ГПК України судом було оголошено перерву до 17.08.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.08.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.08.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

11.08.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір про прийом платежів № 5/12-ПК-08 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач, який виконує функції Члена внутрішньодержавної небанківської платіжної системи (ВНПС) «ЕкспресПей»,  надає позивачу за плату послуги із приймання та обробки платежів від платників на користь позивача за інноваційними, через термінали обслуговування та/або пункти прийому платежів (ВНПС) операціями переказу коштів та перерахування (переказу) їх на рахунок позивача вказаний у п. 3.4.2 цього договору у спосіб та на умовах, визначених цим договором (далі послуги) (п. 2.1 Договору).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.. 901 ЦК України).

Відповідно до п. 5.3. Договору, відповідач не пізніше двох робочих днів після фактичного прийому платежів перераховує на поточний рахунок позивача, визначений п. 3.4.2, кошти в обсязі прийнятих платежів за послуги замовника з обов'язковим вказуванням кількості прийнятих платежів. П. 3.4.2. Договору вказує на те, що відповідач зобов'язаний приймати платежі на користь позивача, та перераховувати їх на поточний рахунок позивача вказаний у Договорі.

В п. 5.5 Договору сторони погодили, що не пізніше 2 (другого) робочого дня після закінчення звітного періоду, Замовник погоджує та підписує Акт наданих послуг за звітний період або у письмовій формі надає мотивовану відмову від підписання Акту наданих послуг.

Судом встановлено, що згідно договору № 5/12-ПК-08  від 11.08.2008 року відповідачем за період з серпня 2008 року по травень 2009 року було прийнято платежів від платників на користь замовника на суму 1 376 773,00 грн., що підтверджується актами наданих послуг № 1 від 30.09.2008р., № 2 від 31.10.2008р., № 3 від 30.11.2008р., № 4 від 31.12.2008р., № 5 від 31.01.2009р., № 6 від 28.02.2009р., № 7 від 31.03.2009р., № 8 від 30.04.2009р., № 9 від 31.05.2009р., підписаними сторонами без зауважень.

Позивач зазначає, що  відповідач в порушення умов договору, взяті на себе зобов'язання щодо повного та своєчасного перерахування належних позивачу грошових коштів  не виконав, в результаті чого у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 41 186,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню з наступних підстав.

З наданих позивачем доказів вбачається, що  відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного та своєчасного перерахування належних позивачу грошових коштів  не виконав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що в договорі сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо перерахування прийнятих платежів (п. 5.3 договору), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору,  щодо повного та своєчасного перерахування належним позивачу грошових коштів  не виконав, в результаті чого у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 41 186,00 грн.

Посилання відповідача на неможливість перерахування належних позивачу коштів через введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в КБ «Західінкомбанк»до уваги судом не приймаються, оскільки положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Крім того з наявного в матеріалах справи договору № 5/12-ПК-08 від 11.08.2008р. сторонами зазначеного договору є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕкспресПей»та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРІНЕТ». Відповідно до п. 5.3 договору зобов'язання щодо перерахування прийнятих на користь позивача платежів здійснюється виключно відповідачем.  

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач, в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував,  та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІНЕТ»щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором № 5/12-ПК-08 від 11.08.2008р. в розмірі 41 186,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаційного листа ВГСУ “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 41 186,00 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –41 186,00 грн. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, розмір державного мита, який підлягає стягненню з відповідача на користь становить 411,86 грн., а зайво сплачене державне мито в розмірі 263,14 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.  

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, Цивільного кодексу України, ст. ст., 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва  

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повістю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕкспресПей»(014114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний код 35150256, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІНЕТ» (03068, м. Київ, вул. Драгоманова, 17, оф. 268, ідентифікаційний код 24592293) заборгованість в сумі 41 186  (сорок одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 00 коп., витрати на сплату державного мита в сумі  411 (чотириста одинадцять) грн. 86 коп., 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ФРІНЕТ» (03068, м. Київ, вул. Драгоманова, 17, оф. 268, ідентифікаційний код 24592293) з Державного бюджету України державне мито в сумі 263,14 грн., що перераховане платіжним дорученням № 3366 від 18.05.2009р.  (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                 Грєхова О.А.

Дата підписання:

03.09.09 р.