Рішення

від 10.09.2009 по справі 22/281

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/281

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/281

10.09.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект Плюс»

до                    Відкритого акціонерного товариства «Трест Міськбуд-4»

про                    стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                                                                       суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:                    Заїка М.О. (довіреність № 02-20/09 від 20.02.2009р.);

від відповідача:                    не з'явились;

В судовому засіданні 10.09.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплект Плюс»(надалі ТОВ «Комплект Плюс», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Трест Міськбуд-4»(надалі ВАТ «Трест Міськбуд-4», відповідач) 138 783, 99 грн. основного боргу, а також 3% річних в сумі 1 825, 10 грн., інфляційних нарахувань 9 298, 54 грн., пені 10 951, 20 грн..

В ході розгляду справи подано заяву про уточнення позовних вимог (за вих. 0309/1 від 03.09.2009р.) згідно з якою на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 138 783, 99 грн. основного боргу, а також 3% річних в сумі 2 178, 72 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не виконані  зобов'язання щодо оплати переданої продукції згідно видаткових накладних залучених до матеріалів справи. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача в сумі 138 783, 99 грн., з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку, а також нараховану суму трьох відсотків річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 30.06.2009р. наявна у матеріалах справи).

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 10.08.2009р..

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей про поставку будівельних матеріалів ТОВ «Комплект Плюс»на користь ВАТ «Трест Міськбуд-4»було здійснено поставку товару, що підтверджується видатковими накладними, які в копії залучені до матеріалів справи.   

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Надані до матеріалів справи видаткові накладні від 27.05.2008р. № РН-0527/2 на суму 599, 76 грн., № РН-0527/1 на суму 5 018, 16 грн., від 22.05.2008р. № РН-0522/2 на суму 6 400, 56 грн., № РН-0522/3 на суму 300 грн., № 0522/4 на суму 2 606, 69 грн., № РН-0522/5 на суму 6 924, 88 грн., від 18.06.2008р. № РН-0618/3 на суму 5 611, 20 грн., № РН-0618/6 на суму 6 923, 04 грн., № РН-0618/1 на суму 3 990 грн., № РН-0618/7 на суму 3 284, 64 грн., № РН-0618/4 на суму 583, 30 грн., від 19.06.2008р. № РН-0619/2 на суму 7 118, 59 грн., від 14.07.2008р. № РН-0714/1 на суму 4 747, 92 грн., від 22.07.2008р. № РН-0722/2 на суму 9 187, 20 грн., від 27.08.2008р. № РН-0827/2 на суму 2 505, 36 грн., від 02.09.2008р. № РН-0902/2 на суму 3 268, 90 грн., від 20.08.2008р. № РН-0820/2 на суму 1 555, 20 грн., від 15.09.2008р. № РН-1509/2 на суму 1 296 грн., від 13.10.2008р. № РН-1310/3 на суму 303, 36 грн., від 31.10.2008р. № РН-3110/3 на суму 1 026, 43 грн., від 17.12.2008р. № РН-1712/2 на суму 11 642, 88 грн., від 29.12.2008р. № РН-2912/1 на суму 53 461, 32 грн., № РН-2912/2 на суму 1137, 60 грн., № РН-1912/3 на суму 4 306, 08 грн.,  що підтверджують поставку будівельних матеріалів, довіреності серії ЯПБ № 545157 від 06.05.2008р., серії ЯПБ № 545183 від 15.06.2008р., серії ЯОФ № 208766 від 14.07.2008р., серії ЯОФ № 208780 від 20.08.2008р., серії ЯОФ № 208783 від 01.09.2008р., серії ЯОФ № 208797 від 07.10.2008р., серії ЯПБ № 545231 від 17.12.2008р., на підставі яких відповідачем отримано вказаний товар підтверджує виникнення між сторонами відносин, врегулювання яких передбачено параграфом 3 глави 54 розділу 3 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України.

Поставлені товари на загальну суму 138 783, 99 грн. відповідачем не оплачені, заборгованість  у вказаній сумі не погашена станом на час вирішення спору, доказів на спростування вказаної суми боргу суду не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів на користь відповідача, прийняття товару останнім, свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з неотриманням коштів за поставлений товар, позивач  звернувся до відповідача з листом-вимогою вих. 27/01 від 27.01.2009р. у якому просив виконати вимогу про оплату відвантажених матеріалів на загальну суму 138 783, 99 грн., а 14.02.2009р. відповідачу пред'явлено претензію на суму 138 783, 99 грн. у якій викладено прохання про перерахування коштів за отриманий товар. Лист-вимога та претензія були вручені відповідачу 27.01.2009р., 14.02.2009р., що підтверджується реєстровими вхідними підприємства на копіях вказаних документів.

За таких обставин, строк виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару є таким що настав 02.02.2009р., розрахунку за отриманий товар переданого згідно видаткових накладних залучених до справи у повному обсязі не здійснено, заборгованість у розмірі заявленому до стягнення відповідачем не погашена, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Про визнання відповідачем заборгованості в розмірі 138 783, 99 грн. свідчить, зокрема акт звірки складений станом на 31.12.2008р. доказів здійснення проплат на користь позивача після підписання вказаного акту суду не надано, сума зазначена в акті заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню. Акт звірки підписаний представниками обох сторін, засвідчений печатками підприємств та у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки штрафних санкцій у вигляді 3% річних здійснені позивачем згідно заяви про уточнення позовних вимог виконані невірно, оскільки здійснено нарахування штрафних санкцій без врахування дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим не можуть бути прийнятими судом.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалою суду від 10.08.2009р. позивача зобов'язано обгрунтувати вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені, інфляційних збитків, 3% річних) з урахуванням положень ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням справи про банкрутство відповідача  ухвалою від 06.04.2007р. у справі 50/254; надати з цього приводу письмове пояснення.

Зазначені вимоги суду, які є обов'язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, позивачем не виконані, у зв'язку з чим вимоги про стягнення нарахованої суми 3% річних суд визнає недоведеними і такі задоволенню не підлягають.  

Розрахунки 3% річних здійснені позивачем  до заяви про уточнення позовних вимог виконанні за період з 03.03.2009р. по 09.09.2009р., тоді як ухвалою від 06.04.2007р. у справі 50/254 порушено справу про банкрутство і у період з 06.04.2009р. по 29.07.2009р. (ухвалою від 29.07.2009р. Господарського суду міста Києва у справі 50/254 заяву ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Трест Міськбуд-4»залишено без розгляду) діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

За змістом п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача у сумі 1 722, 12 грн. (1 409, 62 грн. державного мита та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 687, 67 грн..

Судові витрати по сплаті державного мита в сумі 301, 11 грн. покладаються на позивача, оскільки зменшення позовних вимог у зв'язку із невірно здійсненим розрахунком штрафних санкцій не пов'язане з діями відповідача.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Трест Міськбуд-4»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська 66-Б, р/р 26004016236 в АКБ «Аркада»у м. Києві, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, МФО 322335, ідент. код 04012684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект Плюс»(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії 5, оф. 215, р/р 260073566 в АКБ «ЛегБанк»у м. Києві, МФО 300056, ідент. код 32853330) 138 783, 99 грн. (сто тридцять вісім тисяч сімсот вісімдесят три гривні 99 копійок) основного боргу, 1 687, 67 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят сім гривень 67 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 21.09.2009