Рішення

від 16.07.2009 по справі 33/353

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/353

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/353

16.07.09

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю „Світ-Інвест”

до                 товариства з обмеженою відповідальністю „Офіциалл”

про              стягнення 32 430,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:      Кондратюк О.В. –представник за довіреністю б/н від 10.07.2009 року;

від відповідача: Яковенко Т.Ю. –представник за довіреністю б/н від 13.07.2009 року.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Світ-Інвест” (позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Офіциалл” (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 32430,00 грн. відповідно до договору № 21-ФД від 28.04.2007 року про надання безпроцентної позики. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 30000,00 грн., суму інфляційних збитків в розмірі 2070,00 грн. та суму трьох відсотків річних в розмірі 360,00 грн.  

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним на підставі договору № 21-ФД від 28.04.2007 року було надано відповідачу грошові кошти на безвідсотковій основі, проте відповідач в порушення умов договору грошові кошти не повернув в установлений термін.

19.01.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 21-ФД/2009 з вимогою виконання зобов'язання за договором № 21-ФД від 28.04.2007 року.

Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.06.2009 року порушено провадження у справі  № 33/353 і призначено до розгляду на 16.07.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав документи на вимогу ухвали суду від 02.06.2009 року, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з‘явився, надав документи на вимогу ухвали суду від 02.06.2009 року та відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі

28.04.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Світ-Інвест” (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Офіциалл” (відповідач) було укладено договір № 21-ФД про надання безпроцентної позики, відповідно до п. 1.1. якого позикодавець (позивач) зобов'язується надати позичальнику (відповідачу) поворотно безпроцентну позику, а відповідач зобов'язується повернути її в установлений даним договором термін.

В п. 2.1. зазначено, що розмір позики становить 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору № 21-ФД від 28.04.2007 року, позивач передає позику відповідачу  частинами протягом терміну дії договору.

Пунктом 3.1. договору  передбачено, що строк надання позики відповідачу визначається з дати підписання цього договору та діє до 31.12.2007 р.

Відповідно до п. 2.3. договору, позика передається в безготівковій формі на підставі платіжного доручення шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Позивач на виконання умов договору № 21-ФД від 28.04.2007 року перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 408 від 28.04.2007 р. (копія в матеріалах справи).

        31.12.2007 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до договору № 21-ФД про надання безпроцентної позики, за умовами якої строк повернення позики було продовжено до 31.12.2008 року.

Відповідно до п.4.1 договору № 21-ФД від 28.04.2007 року по закінченню строку надання позики позичальник зобов'язується протягом 3 днів повернути суму позики.

У зазначений термін відповідач свого зобов'язання щодо повернення позики не виконав, у зв'язку з чим 19.01.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією       № 21-ФД/2009 з вимогою виконання зобов'язання за договором № 21-ФД від 28.04.2007 року. Проте, на момент звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів, вищевказана претензія відповідачем була залишена без відповіді та задоволення.

        З урахуванням обставин справи судом встановлено, що відповідач станом на день вирішення справи, не повернув позивачеві суму кредиту у розмірі 30 000 грн. по договору № 21-ФД від 28.04.2007 року, що відповідачем не заперечується.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України  позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за безпроцентною позикою у сумі 30000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за безпроцентною позикою визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком позивача суми втрат від інфляції та розрахунком трьох процентів річних від простроченої суми, що надані у додатках до позовної заяви, і вважає їх обґрунтованими.

Таким чином сума збитків від інфляції становить 2070,00 грн., сума 3 % річних становить 360,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення безпроцентної позики у розмірі 30000,00 грн., 2070,00 грн. - збитків від інфляції,  360,00 грн. –3 % річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив 324,70 грн. державного мита, тоді як відповідно до ціни позову необхідно було сплатити 324,30 грн., в зв'язку з чим 0,40 грн. зайво сплаченого державного мита підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.  

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Офіциалл”  (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького/І.Франка, 31/27, п/р 26008001669701 в АКБ „Київ”, МФО 322498, код ЄДРПОУ 34821190) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Світ-Інвест” (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького/І.Франка, 31/27, р/р 26001000629501 в АКБ „Київ”, МФО 322498, код ЄДРПОУ 32961593) 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2070 (дві тисячі сімдесят) грн. 00 коп. - збитків від інфляції, 360 (триста шістдесят) грн. 00 коп. –3 % річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 324 (триста двадцять чотири) грн. 30 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Дата підписання повного тексту рішення 24.07.2009 року.

      Суддя                                                                                                        С.М.Мудрий