Рішення

від 09.09.2009 по справі 14/211пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/211пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.09.09 р.                                                                                     Справа № 14/211пд                               

за позовом Компанії „FALCON INTERNATIONAL TRADERS CORP.”, London

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ

                              3”, ЄДРПОУ 33333248, м.Макіївка

до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТК Україна”,

                              ЄДРПОУ 35236254, м.Ялта

до відповідача 3. Компанії „Eastproject Development Group” LLC, USA

про  визнання договору недійсним

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Мавроді І.-по дов.

від відповідача 1: Майдіков І.С.-по дов.

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Компанія „FALCON INTERNATIONAL TRADERS CORP.”, London, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3”, м.Макіївка, до відповідача 2, Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕТК Україна”, м.Ялта, до відповідача 3, Компанія „Eastproject Development Group” LLC, USA, про визнання недійсним договору про спільну діяльність (у формі простого товариства), укладеного 03.12.2007р. між відповідачами, а також про застосування до цього договору наслідків недійсності правочинів, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою без номера та дати, що надійшла на адресу суду 03.08.2009р., змінив предмет позову, заявивши вимоги про визнання недійсним з моменту підписання договору про спільну діяльність (у формі простого товариства), укладеного 03.12.2007р. між відповідачами.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем 1 умов укладеного між сторонами кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р. та відсутність у відповідача 1 права передавати без згоди позивача в якості вкладу до спільної діяльності за договором про спільну діяльність від 03.12.2007р. будівлю спального корпусу №4 та будівлю складу, зі спорудами, огорожами, площадками, передаточним устаткуванням та ін., згідно додатку №1 до договору.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву без номера та дати, що надійшов на адресу суду 07.07.2009р., в якому визнав позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору повністю. У відзиві на позов від 31.07.2009р. відповідач 1 повідомив суд про ті обставини, що він мав достатній обсяг цивільної дієздатності на вчинення дій з укладання з позивачем додаткової угоди від 10.10.2008р. до кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р.

Відповідач 2 надав відзив на позов від 20.07.2009р., доповнення до відзиву від 08.09.2009р., в яких проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач 2 посилається на відсутність реєстрації Національним банком України додаткових угод від 31.08.2005р. та від 10.10.2008р. до кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р. При цьому, як вказує відповідач 2, зміст додаткової угоди №1 до кредитного договору не має силу іпотеки та не створює підстав для недійсності оскаржуваного правочину. Одночасно, додаткова угода №2 до кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р. укладена після підписання спірного правочину без згоди співвласника нерухомого майна. Крім цього, відповідачем 2 також заявлено про визнання судом згідно із ст.83 Господарського процесуального кодексу України недійсною додаткової угоди від 31.08.2005р. до кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р.

Відповідач 3 у відзиві на позовну заяву без номера та дати, що надійшов до суду 07.07.2009р., повідомив суд про невідповідність спірного правочину вимогам закону.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідачів 1, 2, господарський суд встановив:

11.08.2005р. між Компанією „FALCON INTERNATIONAL TRADERS CORP.” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” був підписаний кредитний договір №ВК-01-2005.

Згідно з умовами вказаного договору позивач зобов'язався надати відповідачу 1 кредит в сумі 900000,00 доларів США з оплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 6% річних з метою поповнення обігових коштів.

31.08.2005р. Компанією „FALCON INTERNATIONAL TRADERS CORP.” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” було підписано додаткову угоду до кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р., згідно з якою статтю 1 кредитного договору доповнено п.1.2 наступного змісту: „Кредитні кошти використовуються позичальником для придбання спального корпусу №4 санаторію „Запоріжжя”, складу (колишня кінобудка), а також споруд та іншого майна, що розташоване за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Ломоносова/Кірова, 37/98”.

Крім цього, згідно вказаної додаткової угоди статтю 2 кредитного договору доповнено пунктами 2.4 та 2.5:

- „п.2.4 Придбане позичальником за рахунок кредитних коштів майно, визначене у п.1.2 кредитного договору, є гарантією позичальника перед кредитором щодо своєчасного та повного виконання обов'язків по погашенню кредиту та відсотків”,

- „п.2.5 До повного погашення позичальником кредиту та відсотків, позичальник не має права без згоди кредитора відчужувати, або будь-яким іншим способом передавати (у т.ч. як вклад у спільну діяльність) будь-якій особі майно, визначене у п.1.2 кредитного договору”.

10.10.2008р. між Компанією „FALCON INTERNATIONAL TRADERS CORP.” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” також було підписано додаткову угоду до кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005, згідно з якою було, зокрема, доповнено статтю 2 договору пунктами 2.6, 2.7 та 2.8 наступного змісту:

- „п.2.6 Кредит, наданий за цим договором буде забезпечено шляхом передання позичальником в іпотеку кредитору нерухомого майна, а саме: будівля корпусу площею 379,7 кв.м., на ділянці: склад (колишня кінобудка), споруди (яке іменується надалі – „майно”), що розташоване за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Кірова, 98а (реєстрац. №17243271). На дату підписання цієї додаткової угоди, зазначене майно оцінюється сторонами в сумі 1463450,00 грн.”,

- „п.2.7 Після підписання цієї додаткової угоди сторони зобов'язуються укласти іпотечний договір та нотаріально його посвідчити”,

- „п.2.8 У разі непогашення позичальником, відповідно до графіку, суми заборгованості за кредитом, або несвоєчасної сплати відсотків за кредитом, кредитор має право звернути стягнення на майно позичальника, що знаходиться в іпотеці. Крім того, за рахунок цього майна кредитор має право відшкодовувати суму нарахованих відсотків за користування позичальником кредитом, неустойки, збитків, що виникли у кредитора внаслідок прострочки виконання позичальником графіку оплати кредиту, а також витрат по реалізації майна та комісійних винагород третім особам. Порядок звернення стягнення на майно позичальника оговорюється умовами іпотечного договору”.

23.10.2008р. між Компанією „FALCON INTERNATIONAL TRADERS CORP.” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” був підписаний іпотечний договір ВКТ №531572, відповідно до якого в забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за кредитним договром №ВК-01-2005 від 11.05.2008р. та додаткових угод до нього від 31.08.2005р., 10.10.2008р., відповідач 1 передав позивачу в іпотеку майно, а саме: двоповерхову будівлю корпусу площею 379,7 кв.м., склад (колишню кінобудку) площею 12,0 кв.м., та споруди, що розташоване за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Кірова, 98а.

Виходячи зі змісту позовної заяви, наприкінці 2008р. позивач дізнався про підписання 03.12.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3”, Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕТК Україна”, м.Ялта та Компанією „Eastproject Development Group” договору про спільну діяльність, предметом якого є реконструкція будівлі колишнього спального корпусу №4, складу та споруд за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Кірова, 98а в рекреаційний комплекс. Згідно п.4.1 договору про спільну діяльність від 03.12.2007р. встановлено, що майно, внесене учасниками до спільної діяльності, яким вони володили на праві власності, є спільною частковою власністю учасників.

За таких обставин, як вказує позивач, після укладання ним та відповідачем 1 кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р. та додаткових угод до нього від 31.08.2005р., 10.10.2008р., якими були встановлені обмеження на розпорядження відповідачем 1 нерухомим майном, останній уклав договір, яким передав це майно до спільної діяльності з відповідачами 2 та 3.

З урахуванням викладеного, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним з моменту підписання договору про спільну діяльність (у формі простого товариства), укладеного 03.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3”, Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕТК Україна”, м.Ялта та Компанією „Eastproject Development Group”.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву без номера та дати, що надійшов на адресу суду 07.07.2009р., визнав позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору повністю.

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзив на позов від 20.07.2009р., доповненнях до відзиву від 08.09.2009р.

Відповідач 3 у відзиві на позовну заяву без номера та дати, що надійшов до суду 07.07.2009р., повідомив суд про невідповідність спірного правочину вимогам закону.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як вказувалось вище, 11.08.2005р. між Компанією „FALCON INTERNATIONAL TRADERS CORP.” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” був підписаний кредитний договір №ВК-01-2005.

Згідно з умовами вказаного договору позивач зобов'язався надати відповідачу 1 кредит в сумі 900000,00 доларів США з оплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 6% річних з метою поповнення обігових коштів.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, згідно із ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, згідно із ст.207 Цивільного кодексу України якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як встановлено судом, кредитний договір №ВК-01-2005 від 11.08.2005р. укладений Компанією „FALCON INTERNATIONAL TRADERS CORP.” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” у письмовій формі.

Згідно із ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

31.08.2005р. сторонами було підписано додаткову угоду до кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р., згідно з якою статтю 1 цього договору доповнено п.1.2 наступного змісту: „Кредитні кошти використовуються позичальником для придбання спального корпусу №4 санаторію „Запоріжжя”, складу (колишня кінобудка), а також споруд та іншого майна (надалі Майно”), що розташоване за адресою: Україна, АР Крим, м.Ялта, вул.Ломоносова/Кірова, 37/98”.

Крім цього, згідно вказаної додаткової угоди статтю 2 кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р. доповнено пунктами 2.4 та 2.5 наступного змісту:

-          „п.2.4 Придбане позичальником за рахунок кредитних коштів майно, визначене у п.1.2 кредитного договору, є гарантією позичальника перед кредитором щодо своєчасного та повного виконання обов'язків по погашенню кредиту та відсотків”,

-          „п.2.5 До повного погашення позичальником кредиту та відсотків, позичальник не має права без згоди кредитора відчужувати, або будь-яким іншим способом передавати (у т.ч. як вклад у спільну діяльність) будь-якій особі майно, визначене у п.1.2 кредитного договору”.

Указом Президента України „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” від 27.06.1999р. встановлено, що договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за запозиченими у них кредитами, позиками в іноземній валюті (далі - договори), підлягають реєстрації Національним банком України. Уповноважені банки здійснюють обслуговування операцій за договорами на підставі реєстраційних свідоцтв. Реєстрація договорів здійснюється Національним банком України протягом семи робочих днів з дати надходження необхідних для реєстрації документів. Протягом цього строку Національний банк України видає реєстраційні свідоцтва. Порядок реєстрації договорів та перелік документів, необхідних для реєстрації договорів, визначається Національним банком України.

Порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті, у тому числі поворотної фінансової допомоги, від нерезидентів, а також порядок надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, врегульований Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженим постановою правління Національного банку України від 17.06.2004р. №270 (далі по тексту „Положення”).

Згідно п.1.7 Положення договори, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов'язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитами, підлягають обов'язковій реєстрації Національним банком України відповідно до Указу Президента України від 27.06.1999 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства". Резидентам-позичальникам, які не є банками, видають реєстраційні свідоцтва територіальні управління Національного банку (далі - територіальні управління). Уповноважені банки зобов'язані реєструвати такі договори в порядку, визначеному главою 4 цього розділу.

Як встановлено судом, після укладання кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р. та додаткової угоди до нього від 31.08.2005р., 06.09.2005р. у відповідності з вимогами законодавства Національним банком України в особі управління Національного банку України в Донецькій області Товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” було видане реєстраційне свідоцтво №582.

Відповідно до п.2.5 Положення територіальне управління вносить зміни до реєстраційного свідоцтва (індивідуальної ліцензії) у разі зміни інформації, зазначеної в реєстраційному свідоцтві (індивідуальній ліцензії), за винятком:

а) дострокового погашення кредиту з визначеною датою або без неї, якщо це передбачено умовами договору, або прострочення погашення кредиту;

б) передавання уповноваженим обслуговуючим банком права на подальше обслуговування операцій за договором від одного підрозділу до іншого підрозділу цього банку з урахуванням вимог пункту 2.9 цієї глави;

в) зміни назви уповноваженого обслуговуючого банку у зв'язку з набуттям чинності відповідних змін до статуту цього банку за умови, що банк з новою назвою є правонаступником прав і зобов'язань банку із старою назвою. У цьому разі уповноважений обслуговуючий банк зобов'язаний протягом місяця з дати настання відповідних змін письмово повідомити про зміну назви банку: резидента-позичальника; територіальне управління за місцезнаходженням обслуговуючого банку (підрозділу банку) із доданням копії відповідних змін до статуту банку, що зареєстровані Національним банком.

Зміни оформляються додатком до реєстраційного свідоцтва (індивідуальної ліцензії), який є невід'ємною частиною раніше виданого реєстраційного свідоцтва або індивідуальної ліцензії.

Згідно з наданим до матеріалів справи реєстраційним свідоцтвом №582 в останньому були зазначені: найменування сторін кредитного договору, їх місцезнаходження, загальну суму договору, мету використання коштів, процентну ставку, строк погашення та назву й код уповноваженого обслуговуючого банку.

За таких обставин, враховуючи, що додатковою угодою від 31.08.2005р. до кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р. позивачем та відповідачем 1 не було змінено відомостей зазначених у реєстраційному свідоцтві №582, зміни до кредитного договору, внесені цією додатковою угодою, не підлягають обов'язковій реєстрації Національним банком України.

При цьому, за висновками суду, мета використання грошових коштів, отриманих відповідачем 1 від позивача за кредитним договором №ВК-01-2005 від 11.08.2005р., також фактично не була змінена додатковою угодою від 31.08.2005р., враховуючи, що „поповнення обігових коштів” надає право позичальнику використовувати кредитні кошти на будь-які цілі, у тому числі й на придбання майна.

07.09.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Туристсько-санаторний комплекс „Запоріжжя” був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідачем 1 було придбано спальний корпус №4 санаторію „Запоріжжя”, загальною площею 379,7 кв.м., що розташований за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Ломоносова/Кірова, буд.37/98, на ділянці склад (колишня кінобудка), споруди.

Крім цього, 20.12.2005р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” також було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю „Туристсько-санаторний комплекс „Запоріжжя” резервуар для води, огорожі, підпірну стіну, бортові каміння, площадки.

10.10.2008р. між Компанією „FALCON INTERNATIONAL TRADERS CORP.” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” підписано додаткову угоду до кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р., згідно з якою було, зокрема, доповнено статтю 2 договору пунктами 2.6, 2.7 та 2.8 наступного змісту:

- „п.2.6 Кредит, наданий за цим договором буде забезпечено шляхом передання позичальником в іпотеку кредитору нерухомого майна, а саме: будівля корпусу площею 379,7 кв.м., на ділянці: склад (колишня кінобудка), споруди (яке іменується надалі – „майно”), що розташоване за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Кірова, 98а (реєстрац. №17243271). На дату підписання цієї додаткової угоди, зазначене майно оцінюється сторонами в сумі 1463450,00 грн.”,

- „п.2.7 Після підписання цієї додаткової угоди сторони зобов'язуються укласти іпотечний договір та нотаріально його посвідчити”,

- „п.2.8 У разі непогашення позичальником, відповідно до графіку, суми заборгованості за кредитом, або несвоєчасної сплати відсотків за кредитом, кредитор має право звернути стягнення на майно позичальника, що знаходиться в іпотеці. Крім того, за рахунок цього майна кредитор має право відшкодовувати суму нарахованих відсотків за користування позичальником кредитом, неустойки, збитків, що виникли у кредитора внаслідок прострочки виконання позичальником графіку оплати кредиту, а також витрат по реалізації майна та комісійних винагород третім особам. Порядок звернення стягнення на майно позичальника оговорюється умовами іпотечного договору”.

За висновками суду, вказана додаткова угода до кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р. також ніяким чином не змінює відомостей, зазначених у реєстраційному свідоцтві №582.

За таких обставин, з урахуванням вимог Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою правління Національного банку України від 17.06.2004р. №270, не передбачено обов'язковості реєстрації додаткових угод від 31.08.2005р. та 10.10.2008р. до кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р.

Викладене також підтверджується наданими до матеріалів справи листами від 13.07.2009р. №20-011/6019 Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Донецькій області, від 18.08.2009р. №13-211/5478-15604 Національного банку України.

Зокрема, в листі від 18.08.2009р. №13-211/5478-15604 Національним банком України роз'яснено відповідачу 2 порядок внесення змін до реєстраційного свідоцтва. При цьому, будь-яких вказівок на необхідність та обов'язковість внесення змін до реєстраційного свідоцтва №582 вказаний лист не містить. Так, у листі відсутні будь-які посилання на обов'язковість реєстрації змін до кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р., внесених додатковими угодами від 31.08.2005р., 10.10.2008р.

Одночасно, згідно листа від 13.07.2009р. №20-011/6019 Національним банком України зазначено, що додаткова угода від 10.10.2008р. до кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р. не містить у собі інформації, яка потребує внесення відповідних змін до реєстраційного свідоцтва. При цьому, як зазначено банком, якщо метою використання кредитних коштів визначено „поповнення обігових коштів”, то це надає право позичальнику використовувати кредитні кошти на будь-які цілі, передбачені статутом підприємства.

Відповідно до ст.7 Закону України „Про Національний банк України” Національний банк виконує, зокрема, такі функції: встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна, організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу, здійснює банківське регулювання та нагляд, здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

З урахуванням викладеного, виходячи з того, що Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, яким передбачено підстави для внесення змін до реєстраційних свідоцтв, затверджене постановою правління Національного банку України від 17.06.2004р. №270, суд приймає до уваги вказані вище листи як належні докази в підтвердження того факту, що зміни до кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р., внесені додатковими угодами від 31.08.2005р., 10.10.2008р., не підлягають обов'язковій реєстрації Національним банком України.

Посилання відповідача 2 на невідповідність вимогам закону додаткової угоди від 10.10.2008р. про внесення змін до кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р., внаслідок її підписання відповідачем 1 без нотаріально посвідченої згоди співвласника майна, судом до уваги не прийняті, враховуючи, що згідно з наданим до матеріалів справи витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.04.2009р. №22387623, виданим КП „Ялтинське бюро технічної інвентаризації” власником будівлі за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Кірова, 98а, є Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3”.

Згідно вимог ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” свої зобов'язання за кредитним договором №ВК-01-2005 від 11.08.2005р. в частині відсутності у нього права без згоди позивача відчужувати, або будь-яким іншим способом передавати (у т.ч. як вклад у спільну діяльність) будь-якій особі майно, визначене у п.1.2 кредитного договору, належним чином не виконані.

Зокрема, як встановлено судом, 03.12.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” з Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕТК Україна” та Компанією „Eastproject Development Group” був підписаний договір про спільну діяльність.

Предметом вказаного договору є реконструкція будівлі колишнього спального корпусу №4, складу та споруд за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Кірова, 98а в рекреаційний комплекс.

Згідно п.4.1 договору про спільну діяльність встановлено, що майно, внесене учасниками до спільної діяльності, яким вони володили на праві власності, є спільною частковою власністю учасників.

Відповідно до ст.1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність  сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За приписом ст.1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що  він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Як встановлено судом, згідно п.3.1.1 договору про спільну діяльність від 03.12.2007р. відповідач 1 в якості вкладу до спільної діяльності передає об'єкт реконструкції зі всіма правами, які витікають з права власності на нього, зокрема, будівлю спального корпусу №4 та будівлю складу, зі спорудами, огорожами, площадками, передаточним устаткуванням та ін., згідно додатку №1 до договору. За змістом додатку №1 до договору про спільну діяльність від 03.12.2007р. вкладом відповідача 1 до спільної діяльності є об'єкт реконструкції, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Кірова, 98а.

Згідно з наданим до матеріалів справи актом приймання-передачі від 27.12.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕТК Україна” як учасником, уповноваженим на ведення спільних справ, який діяв від імені всіх учасників, прийнято вклад відповідача 1 у спільну діяльність – будівлю спального корпусу №4 та будівлю складу, зі спорудами, огорожею, площадками, передаточним устаткуванням та інш., розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Кірова, 98а.

Відповідно до п.4.1 договору про спільну діяльність від 03.12.2007р. майно, внесене учасниками до спільної діяльності, яким вони володіли на праві власності, а також майно (продукція), створене (вироблена) або придбане в результаті спільної діяльності, а також доходи, отримані від спільної діяльності, є спільною частковою власністю учасників.

Як вказувалось вище, згідно п.2.4 кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р. придбане відповідачем 1 за рахунок кредитних коштів майно, є гарантією останнього перед позивачем щодо своєчасного та повного виконання обов'язків по погашенню кредиту та відсотків.

Відповідно до п.2.5 кредитного договору №ВК-01-2005 від 11.08.2005р. до повного погашення позичальником кредиту та відсотків, відповідач 1 не має права без згоди позивача відчужувати, або будь-яким іншим способом передавати (у т.ч. як вклад у спільну діяльність) будь-якій особі майно, визначене у п.1.2 кредитного договору.

Таким чином, за висновками суду, Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” всупереч вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України за договором про спільну діяльність від 03.12.2007р. до спільної діяльності з відповідачами було передане майно, яке він не мав права без згоди позивача відчужувати, або будь-яким іншим способом передавати (у т.ч. як вклад у спільну діяльність) будь-якій особі.

Згідно із ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння,  користування та розпоряджання своїм майном.

За приписом ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у  межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Як встановлено судом вище, дії Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” щодо передачі у спільну власність будівлі спального корпусу №4 та будівлі складу, зі спорудами, огорожею, площадками, передаточним устаткуванням та інш., розташованих за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Кірова, 98а, суперечать вимогам ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

При цьому, доказів надання позивачем згоди на передачу відповідачем 1 вказаного вище майна до спільної діяльності з відповідачами за договором про спільну діяльність від 03.12.2007р. до матеріалів справи не надано.

Відповідач 1 у відзиві на позов, що надійшов на адресу суду 07.07.2009р., визнав позовні вимоги в повному обсязі.

За змістом ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Зазначеними статтями визначені й способи такого захисту, серед яких є визнання договору недійсним.

Таким чином, при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 03.12.2007р., стороною якого позивач не є, останнім має бути доведено, яким чином вказаний договір впливає на його права та обов'язки.

За висновками суду, факт порушення договором про спільну діяльність від 03.12.2007р. прав позивача повністю доведений матеріалами справи.

Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

За таких обставин, враховуючи висновки суду щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3” права без згоди позивача передавати майно до спільної діяльності, враховуючи, що вказані дії відповідача 1 не відповідають вимогам ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, в порядку ч.1 ст.203 та ст.215 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність від 03.12.2007р., укладений відповідачами, підлягає визнанню судом недійсним, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, який визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи висновки суду щодо недійсності договору про спільну діяльність від 03.12.2007р., останній є таким з моменту його вчинення.

Виходячи з того, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3”, судові витрати підлягають віднесенню на останнє в повній сумі.

Клопотання від 21.07.2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТК Україна”  про передачу справи №14/211пд за правилами виключної підсудності до господарського суду Автономної Республіки Крим, тобто, за місцезнаходженням нерухомого майна, судом залишено без задоволення.

Зокрема, предметом позовних вимог у цій справі з урахуванням заяви позивача, що надійшла до суду 03.08.2009р., є визнання недійсним договору про спільну діяльність від 03.12.2007р., що був підписаний відповідачами.

Згідно із ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.           

Як встановлено судом, місцезнаходженням однієї із зобов'язаних сторін за договором від 03.12.2007р. - Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3”, є м.Донецьк.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність порушень правил підсудності при розгляді цієї справи.

Клопотання від 04.08.2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТК Україна” про зупинення провадження по справі до розгляду справи №19/210пд про визнання недійсними додаткових угод від 31.08.2005р. та 10.10.2008р. судом залишено без задоволення.

Згідно із ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, суд, зупиняючи провадження по справі має бути позбавлений можливості вирішити спір по суті, тобто, у суду має бути відсутня можливість під час розгляду справи встановити відповідність спірного договору вимогам закону.

Відповідно до п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або частково пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить закону.

За таких обставин, розгляд справи №19/210пд ніяким чином не унеможливлює розгляд цієї справи. Крім цього, у відзиві на позовну заяву, доповненнях до нього, відповідачем 2 викладені заперечення проти задоволення цього позову з посилань на недійсність додаткових угод, які були розглянуті судом.

При цьому, враховуючи відсутність підстав для визнання недійсною додаткової угоди від 31.08.2005р. до кредитного договору №ВК-01-2005 від 31.08.2005р., клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТК Україна”, викладене у резолютивній частині доповнення до відзиву від 08.09.2009р., про визнання недійсною цієї додаткової угоди в порядку ст.83 Господарського  процесуального кодексу України судом залишено без задоволення.

Клопотання, що надійшло до суду 08.09.2009р., Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТК Україна” про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення як безпідставне.

За приписом ст.28 Господарського процесуального кодексу України представництво інтересів юридичних осіб в господарському процесі здійснюється через їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника (керівника). Наведена норма не обмежує можливість представництва інтересів іншими особами, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Як встановлено, розгляд справи триває з 12.06.2009р., внаслідок чого у відповідача 2 була можливість надати суду документи, які, за його думкою, є необхідними для розгляду спору, викласти свої вимоги або заперечення. При цьому, відповідачем 2 вже заявлялось клопотання про відкладення розгляду справи.

Одночасно, зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТК Україна” була повернута заявникові без розгляду згідно з ухвалою суду від 08.09.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                            ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Компанії „FALCON INTERNATIONAL TRADERS CORP.”, London до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3”, м.Макіївка, Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТК Україна”, м.Ялта, Компанії „Eastproject Development Group” LLC, USA задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладання договір про спільну діяльність у формі простого товариства), укладений 03.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3”, м.Макіївка, Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕТК Україна”, м.Ялта, Компанією „Eastproject Development Group” LLC, USA.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЕСТ-ІНВЕСТ 3”, м.Макіївка на користь Компанії „FALCON INTERNATIONAL TRADERS CORP.”, London витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312 грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 09.09.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя