Постанова

від 17.03.2010 по справі 14/211пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2010 р. № 14/211пд

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

Головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Мирошниченка С.В.,

розглянувши касаційну ска ргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТК"

на рішення господарського суду Донец ької області від 09.09 .2009

у справі № 14/211пд

за позовом Компанії "FALCON INTERNATIONAL TRADERS CORP."

до 1. Товариства з обмеже ною відповідальністю "Компан ія "ЕСТ-ІНВЕСТ 3";

2. Товариства з обмежен ою відповідальністю "ЕТК Укр аїна";

3. Компанії "Eastproject Development Group";

про визнання договору недійсн им

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Мавроді І.А. (д ов. б/н від 16.04.2009);

- відповідача 1 Майдіков І.С. (дов. б/н від 27.11.2009);

- відповідача 2 Скляренк о Є.М. (дов. б/н від 16.10.2009);

- відповідача 3 повідомле ний, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 09. 09.2009 у справі №14/211пд (суддя Левшин а Г.А.), залишеним без змін пост ановою Донецького апеляційн ого господарського суду від 01.12.2009 (судді: Волков Р.В., Геза Т.Д., Запорощенко М.Д.) задоволені п озовні вимоги Компанії "FALCON INTERNATI ONAL TRADERS CORP." (надалі позивач) до Това риства з обмеженою відповіда льністю "Компанія "ЕСТ-ІНВЕСТ 3" (надалі відповідач 1), Товарис тва з обмеженою відповідальн істю "ЕТК Україна" (відповідач 2) та до Компанії "Eastproject Development Group" (над алі відповідач 3); за рішенням визнаний недійсним з моменту укладення договір про спіль ну діяльність, укладений 03.12.2007 м іж відповідачами у справі; ст ягнуто з відповідача 1 на кори сть позивача витрати зі спла ти державного мита та інформ аційно-технічного забезпече ння судового процесу.

Відповідач 2, не погоджуючис ь із рішенням місцевого госп одарського суду, звернувся з касаційною скаргою до Вищог о господарського суду Україн и, в якій просить рішення скас увати та прийняти нове рішен ня, яким відмовити у задоволе нні позовних вимог. Підстави касаційної скарги обґрунтов уються порушенням судом перш ої інстанції норм матеріальн ого та процесуального права, зокрема, ст. 215 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу відповідача 2 від сторін у спр аві не надходив, що не є перешк одою для суду касаційної інс танції переглянути в касацій ному порядку оскаржуваний су довий акт.

Ознайомившись з матері алами та обставинами справи на предмет надання їм господ арськими судами попередніх і нстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановле ння обставин справи, дотрима ння норм матеріального та пр оцесуального права, колегія суддів Вищого господарськог о суду України дійшла виснов ку, що касаційна скарга відпо відача 2 не підлягає задоволе нню з наступних підстав.

Відповідно до вимог стат ті 1117 Господарського процесуа льного кодексу України перег лядаючи у касаційному порядк у судові рішення, касаційна і нстанція на підставі встанов лених фактичних обставин спр ави перевіряє застосування с удом першої чи апеляційної і нстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивіль ного кодексу України підстав ою недійсності правочину є н едодержання в момент його вч инення стороною (сторонами) в имог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 с т.203 цього Кодексу.

Відтак, вирішуючи спір про в изнання правочину недійсним , господарському суду належи ть встановити наявність саме тих обставин, з якими закон по в'язує недійсність правочині в, зокрема: відповідність змі сту правочину вимогам Цивіль ного кодексу України, іншим а ктам цивільного законодавст ва, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу во левиявлення учасників право чину та відповідність волеви явлення їх внутрішній волі; с прямованість правочину на ре альне настання правових насл ідків, що обумовлені ним.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи п ідтверджується факт порушен ня відповідачем 1 цивільного законодавства при укладенні договору про спільну діяльн ість, оскільки укладаючи вка заний договір та передаючи я к вклад у спільну діяльність майно - двоповерхову будівл ю корпусу загальною площею 379, 7 кв.м. та склад (колишня кінобу дка) площею 12,00 кв.м., що розташов ані за адресою: АРК, м. Ялта, вул . Кірова 98а, реєстраційний ном ер в реєстрі права власності на нерухоме майно 17243271 (надал і спірне майно) без згоди п озивача, який є іпотекодержа телем вказаного майна, відпо відач 1 порушив приписи ст.ст. 13, 525, 526 ЦК України щодо обов'язко вості виконання умов договор у та меж здійснення особою ци вільних прав та обов'язків, та умови кредитного та іпотечн ого договорів, укладених між позивачем і відповідачем 1.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду дано ї справи у господарському су ді першої інстанції, відпові дач 1 повністю визнав позовні вимоги, заявлені позивачем, п ро що свідчить заява від 07.07.2009.

Донецький апеляційний гос подарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку вказ ане рішення місцевого господ арського суду, погодився із в исновками та доводами, якими керувався суд першої інстан ції та своєю постановою від 01. 12.2009 залишив прийняте місцевим господарським судом у даній справі рішення без змін.

Вищий господарський суд Ук раїни не вбачає підстав для с касування рішення місцевого господарського суду у даній справі та постанови Донецьк ого апеляційного господарсь кого суду, якою вказане рішен ня залишене без змін, виходяч и з наступного.

Відповідно до частини 1 стат ті 175 ГК України майново-госпо дарськими визнаються цивіль но-правові зобов'язання, що ви никають між учасниками госпо дарських відносин при здійсн енні господарської діяльнос ті, в силу яких зобов'язана сто рона повинна вчинити певну г осподарську дію на користь д ругої сторони або утриматися від певної дії, а управнена ст орона має право вимагати від зобов'язаної сторони викона ння її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які ви никають між учасниками госпо дарських відносин, регулюють ся Цивільним кодексом Україн и з урахуванням особливостей , передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК Ук раїни зобов`язанням є правов ідношення, в якому одна сторо на (боржник) зобов`язана вчини ти на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утри матися від певної дії, а креди тор має право вимагати від бо ржника виконання його обов`я зку.

Підставою виникнення циві льних прав та обов`язків є, зок рема, договори та інші правоч ини (пункт 1 частини 2 статті 11 Ц ивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільног о кодексу України визначає д оговір як домовленість двох або більше сторін, що спрямов ана на встановлення, зміну аб о припинення цивільних прав та обов`язків.

Судами попередніх інстанц ій встановлено та підтверджу ється матеріалами справи, що між позивачем та відповідач ем 1 на підставі укладеного мі ж ними договору виникли зобо в'язальні відносини, а саме: на підставі кредитного дого вору №ВК - 01-2005 від 11.08.2005, за яки м позивач надав відповідачу 1 кредит в сумі 900 000,00 доларів США з оплатою відсотків за корис тування кредитом за ставкою 6% річних для поповнення обіго вих коштів.

31.08.2005 позивач та відповідач 1 п ідписали додаткову угоду до вказаного кредитного догово ру, якою узгодили, що кредитні кошти, отримані за кредитним договором №ВК - 01-2005, використ овуються позичальником (відп овідачем 1) для придбання спал ьного корпусу № 4 санаторію "За поріжжя", загальною площею 379,7 к в.м., що розташоване за адресою : АРК, м. Ялта, вул. Ломоносова /К ірова, б. 37/98 і який (спальний корпус) є гарантією позичаль ника (відповідача 1) перед кред итором (позивачем) щодо своєч асного та повного виконання обов'язків по погашенню кред иту та відсотків. Крім тог о, даною додатковою угодою позивач та відповідач 1 домов ились, що до повного погашенн я позичальником (відповідаче м 1) кредиту та відсотків, пози чальник (відповідач 1) не має п рава без згоди кредитора (поз ивача) відчужувати або будь-я ким іншим способом передават и (у т.ч. як вклад у спільну діял ьність) будь-якій особі спірн е майно (п.п. 1.2., 2.4., 2.5).

Матеріалами справи підтве рджується, що відповідач 1 на п ідставі договору купівлі-про дажу від 07.09.2005, укладеного з ТОВ "Туристсько-санаторний комп лекс "Запоріжжя", придбав спір не майно.

Додатковою угодою від 11.08.2005 д о кредитного договору позива ч та відповідач 1 домовились, що кредит, наданий за цим до говором буде забезпечено шля хом передання позичальником (відповідачем 1) в іпотеку кре дитору спірного майна, а тако ж зобов'язались укласти іпот ечний договір та нотаріально його посвідчити (п.п. 2.6., 2.7.).

В рамках виконання кредит ного договору 23.10.2008 позивач та в ідповідач 1 уклали іпотечний договір, за яким позивач набу в прав іпотекодержателя стос овно двоповерхової будівлі к орпусу загальною площею 379,7 кв .м. та склад (колишня кінобудка ) площею 12,00 кв.м., що розташовані за адресою: АРК, м. Ялта, вул. Кі рова 98а, реєстраційний номер в реєстрі права власності на н ерухоме майно 17243271 (спірне майн о), яке належить відповідачу (і потекодавцю) на праві власно сті, та передане останнім в іп отеку в рахунок забезпечення виконання ним зобов'язань за кредитним договором №ВК - 01-2 005 від 11.08.2005 (вказаний договір є н отаріально посвідченим).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК Ук раїни зобов'язання має викон уватися належним чином відпо відно до умов договору та вим ог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших в имог, що звичайно ставляться . Одностороння відмова від зобов'язання або односторон ня зміна його умов не допуска ється, якщо інше не встановле но договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб 'єкти господарювання та інші учасники господарських відн осин повинні виконувати госп одарські зобов'язання належн им чином відповідно до закон у, інших правових актів, догов ору, а за відсутності конкрет них вимог щодо виконання зоб ов'язання - відповідно до вимо г, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до вико нання господарських договор ів застосовуються відповідн і положення ЦК України з урах уванням особливостей, передб ачених ГК України.

Отже, позивач та відповідач 1, будучи вільними у визначенн і умов кредитного договору (з урахуванням додаткових угод до нього), добровільно узгоди ли та передбачили, і що, в силу наведених норм є обов'язкови м для виконання сторонами, на ступні положення: ? набуте від повідачем 1 майно за кошти, отр имані за кредитним договором , є гарантією виконання ним зо бов'язань перед позивачем за кредитним договором; ? надани й позивачем відповідачу 1 кре дит забезпечується передаче ю в іпотеку позивачу спірног о майна за укладеним між стор онами договором іпотеки; ? відповідач 1 не має права без з годи позивача розпоряджатис я спірним майном в тому числі і передавати як вклад у спіль ну діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України ц ивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного закон одавства.

При здійсненні своїх прав о соба зобов'язана утримуватис я від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурн ій спадщині (ч. 2 вказаної норм и).

Виходячи із наведених норм та встановлених судами попе редніх інстанцій обставин, в бачається, що умовами кредит ного договору (з урахуванням додаткових угод) сторони чіт ко визначили межі здійснення відповідачем 1 цивільних пра в стосовно спірного майна, на лежного йому на праві власно сті, а саме: відчуження спі рного майна, в тому числі і пер едача його у спільну діяльні сть може відбуватися виключн о за згодою позивача (іпотеко держателя).

Підставою для звернення п озивача до суду із даним позо вом як раз і стало порушення в ідповідачем 1 норм цивільног о законодавства стосовно обо в'язковості виконання сторон ами умов договору, а також пор ушення меж здійснення відпов ідачем 1 своїх цивільних прав щодо розпорядження спірним майном при укладенні з відпо відачами 1 та 3 договору про сп ільну діяльність від 03.12.2007, вкла дом відповідача 1 в який є спір не майно, передане останнім б ез згоди позивача.

Отже, за встановлених судам и попередніх інстанцій обста вин, про які вказувалося вище , і які знайшли своє підтвердж ення в суді касаційної інста нції, а саме: порушення відпов ідачем 1 цивільного законода вства, яким врегульовано обо в'язковість виконання (дотри мання) сторонами умов догово рів та актів цивільного зако нодавства (ст. 526 ЦК України), не допустимість односторонньо ї зміни умов договорів (ст. 525 ЦК України), недотримання відпо відачем 1 меж здійснення ним ц ивільних прав стосовно спірн ого майна, а саме: узгодження з іпотекодержателем (позиваче м) операцій із заставленим ма йном (ч. 1 ст. 13 ЦК України), що в кі нцевому результаті призвело до беззаперечного порушення прав позивача як іпотекодер жателя, є правомірним виснов ок господарського суду першо ї інстанції про те, що оспорюв аний договір про спільну дія льність не може вважатися ді йсним, у зв'язку з чим у Вищого господарського суду України відсутні правові підстави д ля скасування прийнятого у д аній справі господарським су дом першої інстанції рішенн я та постанови господарськог о суду апеляційної інстанції , якою вказане рішення залише но без змін.

Суд касаційної інстанції н е може погодитися із доводам и касаційної скарги стосовно неврахування судом того фак ту, що кредитним договором та укладеним на його виконання іпотечним договором, було за боронено відповідачу 1 перед авати спірне майно у спільну діяльність, а не укладати дог овір про спільну діяльність, оскільки у даному випадку, на слідком укладення відповіда чем 1 договору про спільну дія льність, як раз і є фактична пе редача у вигляді внеску у спі льну діяльність спірного май на, про що свідчить укладений сторонами за договором про с пільну діяльність (відповіда чі 1, 2 та 3 у справі) акт прийманн я-передачі спірного майна ві д 27.12.2007.

До того ж, необґрунтованими є доводи скаржника про не вст ановлення судом першої інста нції будь-якої умови, передба ченої частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК У країни, з наявністю яких зако н пов'язує недійсність право чину, оскільки, як вказувалос я вище та підтвердилося у суд і касаційної інстанції, судо м першої інстанції достеменн о встановлено, що оспорювани й договір суперечить (не відп овідає) нормам Цивільного ко дексу України, про які вказув алося вище, а відповідно до п. 1 ст. 203 ЦК України - зміст право чину не може суперечити цьом у Кодексу, іншим актам цивіль ного законодавства, а також м оральним засадам суспільств а.

Інші доводи касаційної ска рги також не є підставами для скасування прийнятих у дані й справі судових рішень.

Касаційна скарга залишаєт ься без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного г осподарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріа льного та процесуального пра ва.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарськи й суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товарис тва з обмеженою відповідальн істю "ЕТК Україна" залишити бе з задоволення.

Рішення господарського су ду Донецької області від 09.09.2009 та постанову Донец ького апеляційного господар ського суду у справі №14/211пд зал ишити без змін.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

С.В. Мирошниченко