Рішення

від 07.09.2009 по справі 53/349

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/349

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/349

07.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС LTD»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт –С»

про стягнення 84 557,17 грн.                                                                                               

                                                                                                         Суддя   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Білоус А.В. представник по довіреності № 98 від 06.07.2009р.

від відповідача: не з'явились    

СУТЬ СПОРУ:

           Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт –С»заборгованості за Договором  поставки № 25 від 18.12.2007р. в розмірі  44 599,29 грн., в тому числі 40 996,31 грн. –основний  борг, 3 602,98 грн. – пеня та повернення товару в натурі, що дорівнює грошовому еквіваленту в розмірі 39 957,88 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2009р. порушено провадження по справі № 53/349, розгляд справи призначено на 06.07.2009р.

          У зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача, а також необхідністю витребування нових доказів ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2009р., розгляд справи було відкладено на 17.08.2009р.

          17.08.2009р. ухвалою суду було прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача по справі заборгованість в розмірі 80 954,19 грн. –основний борг, 5 551,43 грн. –пеня.

          Заступником Голови Господарського суду міста Києва ухвалою від 17.08.2009р. було продовжено строк вирішення спору на 1 місяць за заявою судді Грєхової О. А.

   У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 07.09.2009р.

В судовому засіданні 07.09.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені листом Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/4653-1 від 03.07.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.09.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

18.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВФС LTD»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРТ-С" (покупець) було укладено господарський договір поставки № 25 (далі - Договір) (належним чином засвідчена копія наявна у матеріалах справи).

           Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується у зумовлені цим Договором строки передати товар у власність покупця, а покупець –прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

          Згідно з п. 6.1.1 Договору оплата здійснюється покупцем за фактом реалізації товару кожні 30 днів.

          Пунктом 6.1.2 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний, у підтвердження факту реалізації, суми і дати оплати, кожні двадцять календарних днів надавати постачальнику звіт по реалізації.

          На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № 1408 від 19.08.2008р., № 1409 від 19.08.2008р., № 1647 від 30.09.2008р., № 1648 від 30.09.2008р., № 1798 від 22.10.2008р. та генеральною довіреністю для отримання товарно-матеріальних цінностей від 01.10.2007р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач на вимоги п. 6.1.2 Договору надавав позивачу звіти по реалізації товару до липня 2009р. (належним чином завірені копії звітів знаходяться в матеріалах справи).

При дослідженні звітів суд встановив, що відповідач частково реалізував продукцію, але не розрахувався з позивачем належним чином за поставлений та реалізований товар.

Також необхідно зазначити, що позивач по справі зарахував зустрічні позовні вимоги на суму 5 659,99 грн., що підтверджується наступним.

Позивач отримав від відповідача послуги по збільшенню об'єму реалізації на суму 5 659,99 грн., що вбачається з акту здачі-приймання робіт № ОУ-5166.

          Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Позивач по справі надав суду Акт взаєморозрахунків, де сторони у справі погодили зарахування зустрічної вимог.

З огляду на вищенаведене можна зробити висновок, що позивач по справі зарахував зустрічні вимоги в розмірі 5 659,99 грн. у відповідності до Договору поставки, акту здачі-приймання робіт та чинного законодавства України.

          Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.2009р., підписаного сторонами у відповідача по справі знаходиться товар на суму 80 954,19 грн.

          31.03.2009р. позивач по справі звертався з претензію № 1 до відповідача по справі та просив повернути заборгованість в розмірі 43 155,44 грн., оскільки саме на суму 43 155,44 грн. відповідача надав позивачу звіти про реалізацію товару.

          Відповідач по справі відповіді на претензію № 1 від 31.03.2009р. не надав, заборгованість за поставлений товар не погасив.

          07.07.2009р. позивач повторно звернувся до відповідача по справі з претензією № 57 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 42 585,09 грн. Заборгованість в розмірі  42 585,09 грн. нарахована позивачем на підставі наданих відповідачем по справі звітів про реалізацію товару.

          Як вбачається з матеріалів справи відповідач з липня 2009р. перестав надавати позивачу звіти про реалізований товар.

          16.07.2009р. позивач надіслав відповідачу лист № 100 в якому вимагає від відповідача перерахувати всю суму боргу за реалізований товар та повернути нереалізований товар, отриманий по Договору поставки до 05.08.2009р. На доказ направлення листа позивач надав суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.07.2009р.

          Однак відповідач відповіді на лист № 100 не надав, за поставлений товар не розрахувався та не повернув залишок нереалізованого товару.          

          Таким чином, з огляду на вищенаведене заборгованість відповідача перед позивачем становить 80 954,19 грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 06.04.2009р. та довідкою позивача № 91 від 03.07.2009р. про стан заборгованості відповідача, підписаною директором та головним бухгалтером.

           Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

   Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

   Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

   Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

        Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

        Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

        З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору щодо надання позивачу звітів по реалізації товару та оплати поставленого позивачем товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

       За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 80 954,19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач також заявляє про стягнення з відповідача по справі пені  в розмірі 5  551,43 грн. за неналежне виконання Договору поставки.

Згідно з п. 7.2 Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивач надав суду розрахунок пеню за неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки в розмірі 5  551,43 грн. відповідно до пункту 7.2 Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5  551,43 грн.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

           2. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт –С» (01601, м. Київ, пл. Спортивна, 3; ідентифікаційний код 24654657 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС LTD»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. В, кв. 1303; ідентифікаційний код 23737944) основний борг в сумі 80 954 (вісімдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 19 коп., пеню в сумі 5  551 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 43 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 947 (дев'ятсот сорок сім) грн. 57 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.А.