Рішення

від 29.07.2009 по справі 15/337

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

15/337

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  15/337

29.07.09

За позовом         Закритого акціонерного товариства «Могунція-Україна»

до                         Відкритого акціонерного товариства «Фабрика кулінарії»

про                       стягнення 36 750,83 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача –Ніколаєнко М.В.    

від відповідача –не з'явився

  У судовому засіданні 29.07.2009 за згодою присутнього представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Закрите акціонерне товариство «Могунція-Україна»(далі –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Фабрика кулінарії»(далі –відповідач) 36 750,83 грн. (у тому числі 32 951,52 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 730,11 грн. інфляційних втрат та 69,20 грн. трьох процентів річних).

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2009 порушено провадження у справі № 15/337 та призначено розгляд справи на 21.07.2009.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 продовжено строк вирішення спору у справі № 15/337 до 30.12.2009, розгляд справи відкладено на 29.07.2009 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі.

          У судовому засіданні 29.07.2009 представник позивача надав суду письмові  уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача 30 793,92 грн. основного боргу, 6 033,45 пені, 795,52 грн. 3% річних та 6 196,24 грн. інфляційних нарахувань. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати на адвоката, що становлять 1 200,00 грн.  

          У судове засідання 29.07.2009 відповідач вдруге уповноваженого представника не направив, хоча сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, письмовий обґрунтований відзив на позовну заяву з документами, що підтверджують заперечення проти позову, не надав. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача у день слухання справи до початку судового засідання через канцелярію суду не надходило.

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи, що в матеріалах справи міститься достатньо документів для розгляду спору по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі у судовому засіданні представника відповідача.

     Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, копії яких містяться у матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви, між Закритим акціонерним товариством «Могунція-Україна»та Відкритим акціонерним товариством «Фабрика кулінарії»тривалий час існував ряд господарських взаємовідносин з приводу купівлі-продажу товару, який використовується у м'ясопереробній промисловості, де позивач виступав як продавець, а відповідач –як покупець.

Як стверджує позивач у письмових уточненнях позовних вимог, 21.08.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 844.

Проте позивачем не надано суду вищезазначеного договору № 844 від 21.08.2008.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у період з 29.05.2008 (що передує даті укладення договору № 844, про який вказує позивач) по 03.10.2008 позивачем було відпущено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 35 157,02 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.  

  Отже, позивач мав зобов'язання перед відповідачем щодо передачі відповідачу товару, а відповідач, в свою чергу, зобов'язаний був оплатити вартість отриманого ним товару.

Як вбачається з письмових уточнень позовних вимог та з акту звірки взаєморозрахунків від 24.07.2009, підписаного сторонами, 06.01.2009 відповідач повернув позивачу товар на суму 2 157,60 грн.

Решту переданого позивачем товару відповідачем оплачено не було.

      Таким чином, відповідач своє зобов'язання щодо оплати товару, переданого йому позивачем, виконав не в повному обсязі.

    Як стверджує позивач, 24.11.2008 ним було направлено відповідачу претензійний лист  з вимогою в семиденний строк сплатити борг у сумі 32 951,52 грн., який залишено відповідачем без відповіді. На підтвердження викладеного, до позовної заяви додано належним чином засвідчену копію листа позивача вих. № 311 від 20.11.2008, адресованого відповідачу, з вимогою погасити існуючу заборгованість у сумі 32 951,52 грн. Проте позивачем не надано суду належних доказів надсилання відповідачу зазначеного листа та доказів отримання вказаного листа відповідачем.

   Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2008 по 24.07.2009, з урахуванням початкового сальдо заборгованість відповідача перед позивачем становить 30 793,92 грн.

      Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

     У зв'язку з викладеним, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 32 951,83 грн. основного боргу, а крім того, 69,20 грн. трьох процентів річних та 3 730,11 грн. інфляційних втрат, а у письмових уточненнях позовних вимог –30 793,92 грн. основного боргу, 795,52 грн. трьох процентів річних, 6 196,24 грн. інфляційних втрат, а також 6 033,45 грн. пені.          

    Таким чином, у письмових уточненнях позовних вимог позивач збільшив розмір позовних вимог.

   Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України в разі збільшення позовних вимог недоплачена сума державного мита оплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

   У якості доказу сплати державного мита у зв'язку зі збільшенням позовних вимог позивачем надано суду платіжне доручення № 132 від 29.07.2009 про сплату 70,68 грн. Проте всупереч вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, вказане платіжне доручення не засвідчено підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку, а тому не може бути належним доказом сплати державного мита.

   У зв'язку з ненаданням позивачем доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі за збільшення позовних вимог, суд вважає за доцільне залишити уточнення позовних вимог у частині їх збільшення без розгляду.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі  України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

  Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

   Враховуючи встановлені судом обставини справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 30 793,92 грн.

  У ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

        Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.           

  Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

  Як зазначено вище, на підтвердження пред'явлення відповідачу вимоги щодо оплати переданого йому товару позивач надав суду належним чином засвідчену копію листа позивача вих. № 311 від 20.11.2008, адресованого відповідачу, з вимогою погасити існуючу заборгованість у сумі 32 951,52 грн. Враховуючи, що позивачем не подано належних доказів надсилання відповідачу листа вих. № 311 від 20.11.2008 та доказів отримання вказаного листа відповідачем, у суду відсутні належні докази пред'явлення відповідачу вимоги у розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України. Водночас позивачем не надано суду доказів укладення між сторонами договору у письмовій формі, де було б встановлено строк виконання зобов'язання.

   Таким чином, позивачем не доведено, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару настав.

        Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

       Як визначено у ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

    Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

   Виходячи з наведеного, враховуючи, що позивачем не доведено факту прострочення відповідачем свого зобов'язання зі сплати за товар, підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних відсутні. При цьому, звернення позивача до суду з даним позовом є реалізацією ним свого конституційного права на судовий захист.      

    За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

    Водночас суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1 200,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, що викладені у письмових уточненнях позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду доказів понесення позивачем зазначених витрат.

       Отже, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у даній справі у наступному розмірі: 307,94 грн. державного мита та 278,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Фабрика кулінарії»(02091, м. Київ, вул. Горлівська, 137, ідентифікаційний код 19499545, р/р 26000301276918 в філії Харківського відділення ПІБ, МФО 322205), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства «Могунція-Україна»(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 97/37, ідентифікаційний код 21667547, р/р 26005011276144 у філії ВАТ «Укрексімбанк»в м. Києві, МФО 380333) 30 793 (тридцять тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 92 коп. основного боргу, 307 (триста сім) грн. 94 коп. державного мита та 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

             4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

              Суддя                                                                                                         М.Г. Хоменко

Дата підписання рішення –10.08.2009