Постанова

від 05.11.2012 по справі 5011-72/11574-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р. Справа№ 5011-72/11574-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Гарник Л.Л.

Шипка В.В.

від позивача - Король О. С. - представник за довіреністю,

від відповідача- Коктиш Р. В. - директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2012 р.

у справі № 5011-72/11574-2012 (суддя: Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС"

про визнання правочину дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2012 р. у справі № 5011-72/11574-2012 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2012 р. у справі № 5011-72/11574-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" в повному обсязі.

Скаржник, в обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, посилався на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: суд прийшов до невірного висновку, що оскільки відповідач заперечує про передачу виключних авторських прав на використання та надання дозволів щодо використання творів та фонограм, то у суду відсутні підстави для визнання дійсним правочину.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2012 р. у справі № 5011-72/11574-2012- без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, переглянувши у апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

У розгляді справ, пов'язаних із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності, положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) повинні застосовуватися з урахуванням, зокрема, такого.

У ЦК України положення про право інтелектуальної власності викладено у Книзі четвертій "Право інтелектуальної власності", главі 75 "Розпоряджання правами інтелектуальної власності" та главі 76 "Комерційна концесія".

Згідно з частиною другою статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

У ГК України особливості регулювання майнових відносин у господарській діяльності щодо використання прав інтелектуальної власності викладено у главі 16 "Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності".

Відповідно до частини другої статті 154 ГК України до відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, захист прав інтелектуальної власності здійснюється відповідно до вимог ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З огляду на зазначені приписи ЦК України і ГК України господарським судам у розгляді відповідних справ слід застосовувати й правила законів у сфері інтелектуальної власності, до яких відносяться закони України "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем".

Як видно з матеріалів справи, 03.12.2009 р. між Приватним підприємством "Студія МУН"(далі-Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" (далі-Ліцензіат) укладено ліцензійний договір № 03/12/09-П, умовами якого передбачено, що ліцензіар передає відповідачеві права на використання витворів, фонограм і кліпів способами, передбаченими даним договором, а також право дозволяти чи забороняти використовувати витвори іншим особам.

Відповідно до п. 7.4. договору всі зміни та доповнення до договору дійсні лише в тих випадках, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін.

01.01.2010 р. між Приватним підприємством "Студія МУН", Товариством з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС" укладено додаткову угоду про заміну сторони в договорі до ліцензійного договору № 03/12/09-П від 03.12.2009 р., умовами якої передбачено, що на умовах визначених даною додатковою угодою, ліцензіар передає всі свої права та обов'язки по договору, а відповідач безвідмовно приймає їх на себе в об'ємі та на умовах, які існували на момент укладення даної додаткової угоди.

Відповідно до умов Договору Відповідач передав Позивачеві виключні авторські суміжні права на використання та подання дозволів на використання третім особам певного переліку творів та фонограм. Відповідно до пп. 1.1. та п.п. 2.2 Договору цей перелік визначається в додатках до Договору.

Вказане підтверджується наступним:

- звітна відомість за Договором відносно публічних прав на твори за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року та акт виконаних робіт від 15.04.2010 року, в якому є твір "А дальше..." (виконавець Ани Лорак) із долею авторських прав в розмірі 100 %, тоді як за додатком № 1 до Договору доля складає 50 % (порядковий № 1656 додатку);

- звітна відомість за Договором відносно публічних прав на твори за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року та акт виконаних робіт від 15.04.2010 року, в якому є твір "Увлечение" (виконавець Тимур Родригез и Ани Лорак) із долею авторських прав в розмірі 100 %, тоді як в додатку № 1 до Договору взагалі немає цього твору;

- звітна відомість за Договором відносно публічних прав на твори за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року та акт виконаних робіт від 15.04.2010 року, в якому є спірний твір "Маменькин сынок" (виконавець Джамала) із долею авторських прав в розмірі 100 %, тоді як в додатку № 1 до Договору взагалі немає цього твору;

- звітна відомість за Договором відносно публічних прав на фонограми за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року та акт виконаних робіт від 15.04.2010 року, в якому є 9 фонограм, тоді як сторони взагалі не підписували додаток до Договору, в якому визначалась передача прав на фонограми;

- звітна відомість за Договором відносно публічних прав на твори за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року та акт виконаних робіт від 27.07.2010 року, в якому є твори "Небеса-ладони", "Солнце", "Shady Lady" (виконавець Ани Лорак) із долею авторських прав в розмірі 100 %, тоді як за додатком № 1 до Договору їх доля складає 50 % (порядкові №№ 1658-1659, 1668 додатку);

- звітна відомість за Договором відносно публічних прав на фонограми за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року та акт виконаних робіт від 27.07.2010 року, в якому є З фонограми, тоді як сторони взагалі не підписували додаток до Договору, в якому визначалась передача прав на фонограми.

Таким чином, факт передачі прав на спірний твір підтверджується діями Відповідача - звітними відомостями за Договором за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року, що були підписані Відповідачем та в яких Відповідач своїм підписом та печаткою визнає як факт передачі, так і свою частку авторських прав за спірний твір "Маменькин сынок".

Відповідно до ч. 2 ст. 1107 Цивільного кодексу України договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Цивільного Кодексу України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Крім того, Позивачем була виплачена Відповідачу сума винагороди за використання твору, яка в свою чергу, повернута не була, що не заперечувалось в судовому засіданні представниками сторін. Відповідач стверджував, що дана сума, у зв'язку з великим об'ємом розрахунків, була прийнята помилково і в майбутньому підприємство збиралось її повернути.

Пунктом 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 21.01.04 р. № 22, кошти, помилково зараховані на рахунок, не належать такому випадковому одержувачу та він зобов'язаний їх повернути. Про строки, у які останньому слід укластися, розповідає п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.95 р. № 227/95. На його підставі повернути кошти необхідно в п'ятиденний строк. Своєчасне повернення таких коштів (у зазначений термін) дуже допоможе довести, що отримані суми мають статус помилкового зарахування.

Однак, оскільки Відповідачем вказані зайво сплачені гроші в зазначений термін повернуті не були, то вказана сума не може отримати статус помилкового зарахування,а отже є доказом дійсності правочину.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що оскільки договір був вчинений сторонами у письмові й формі, то і зміни до нього повинні вчинятися саме у письмовій формі, у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави для визнання дійсним правочину, не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства України.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - повному скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 49, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика"задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2012 р. у справі № 5011-72/11574-2012 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" задовольнити повністю.

Визнати дійсним правочин щодо передачі авторських прав на музичний твір «Маменькин сынок» (автор музики Д. Климашенко, автор тексту О. Ильков, виконавець Джамала) із долею авторських прав в розмірі 100% Товариством з обмеженою відповідальністю «Мун рекорд» (03087, м. Київ, вул.. Іскрівська/Міцкевича,9/9, код ЄДРПОУ 36883133) Товариству з обмеженою відповідальністю «Чесна музика» (01042, м. Київ, б-р Лихачова,1/27, оф. 107, код ЄДРПОУ 33628584) за Ліцензійним договором № 03/12/09-П від 03.12.2009.

3.Матеріали справи № 5011-72/11574-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Постанова виготовлена та підписана 08.11.2012

Головуючий суддя Верховець А.А.

Судді Гарник Л.Л.

Шипко В.В.